Особливості психосексуального розвитку хворих на невроз жінок, що знаходяться у відносинах подружньої залежності

На підставі факторного аналізу (ротація за методом Varimax) було побудовано факторну структуру подружнього зв’язку в трьох групах жінок. У групі 2 (жінки, хворі на невроз з обтяженням відносинами подружньої залежності) визначився один фактор подружнього залежного зв’язку. Цього досягнуто об’єднанням в один фактор таких змінних: 1) надійність партнера, 2) його симпатичність, 3) егалітарність шлюбних відносин. Спрощення факторної структури свідчить, що всі вказані параметри пов’язані між собою та утворюють недиференційоване поле оцінки подружніх відносин. Виділений фактор є біполярним: один полюс складають “надійність партнера”, “безпечність стосунків з ним”, “симпатія до партнера”, “довіра до партнера”, а другий “демократизм стосунків з партнером”, “гнучкість сімейної структури”, “егалітарність відносин”. Така біполярна організація фактора залежного подружнього зв’язку свідчить про те, що симпатія таких жінок до партнера та його надійність негативно пов’язані з егалітарністю, демократизмом у стосунках. Тобто, надійний та симпатичний партнер – це такий партнер, якому треба підкорятися або яким необхідно командувати. Це свідчить, що жінки, які страждають на невротичні розлади та перебувають у відносинах залежності в шлюбі, схильні встановлювати незрілі стосунки з партнером.

Проведений кореляційний аналіз показав, що статеворольові фактори особистості жінок сприйнятливі до складників подружніх відносин лише в групах жінок, хворих на невротичні розлади. Відповідні дані наведено у таблиці 4.

 

Таблиця 4

Зв’язок статеворольових факторів зі складовими подружніх відносин

Статево-рольові показники Надійність партнера Симпатія і безпека Егалітаризм відносин

Гр. 1 Гр. 2 К Гр. 1 Гр. 2 К Гр. 1 Гр. 2 К

M (ACL) -. 15 -. 21* . 13 -. 20* -. 22* . 12 . 24* . 26** . 11

Ф (ACL) . 15 . 23* . 17 . 19* . 23* . 15 . 26* -. 21* . 13

5-я шк. MMPI -. 12 -. 19* . 18 -. 12 -. 19* . 11 . 12 . 19* . 05

M (Dur-Moll) -. 21* -. 24* . 10 -. 21* -. 20* . 09 . 23* . 21* . 11

Примітка. * р<0, 05; **p<0, 01; К – контрольна група.

 

В групі жінок, хворих на невротичні розлади, що знаходяться у відносинах подружньої залежності, статеворольове визначення подружнього зв’язку є вищим: складові подружніх відносин мають зв’язки із значним числом статеворольових змінних. У жінок групи контролю вплив статеворольових факторів дещо послаблюється за рахунок процесів соціальної (подружньої) адаптації. Психічно здорові жінки адаптивно пристосовуються до соціального контексту, привласнюючи та виконуючи ті гендерні ролі, яких вимагає соціальне оточення. Жінки, які страждають на невротичні розлади, мають проблеми прийняття адаптивних в даному соціальному контексті гендерних ролей, що зумовлене занадто великим впливом на їхнє життя статеворольових девіацій.

Ранні спогади відбивають життєвий уклад та ключові травматичні ситуації дитинства (А. Адлер), які вплинули на формування статеворольових девіацій та відносин подружньої залежності. Такі фабули ранніх спогадів, як “я слабка та безпорадна”; “мене не люблять”; “я погана”; “я нічого з себе не являю”; “мою свободу обмежують”; “я недостойна кохання”, специфічні для жінок, які хворі на невротичні розлади та перебувають у відносинах подружньої залежності. Цікавим є те, що негативні ранні спогади у цієї групи хворих пов’язані з позитивними фантазіями стосовно майбутнього. Отже, залежний зв’язок не лише “токсичний” та руйнівний – він дає надії (часто безпідставні) жінкам на “щасливий кінець”, причому партнеру приписується значна роль в його досягненні. Іншими словами, партнер і мучить, і дає надію. Таке поєднання негативних ранніх спогадів з позитивними фантазіями стосовно майбутнього є захисним механізмом і знижує тягар невротичної симптоматики, але й одночасно робить її більш резистентною до терапії. Про це свідчать дані про тривалу психотерапію хворих на невротичні розлади з залежними відносинами в шлюбі, ніж тих, що не перебувають у них. (P. Mellody, 1993).

Отже можна виділити чотири синдроми залежних стосунків: агресивність, суперництво, любов та інфантилізм. Завдання полягало в тому, щоб виявити відносну частоту кожного типу залежності. У таблиці 5 наведено частоти кожного синдрому залежності.

 

Таблиця 5

Частота різних синдромів подружньої залежності

Група Форми залежності

Агресивність Суперництво Любов Інфантилізм

Група 2 26% 24% 66% 58% 

 

Синдроми залежності співіснують, тому підсумок частот більше, ніж 100%. У чистому вигляді існують лише синдроми залежної любові (16%) та суперництва (10%). Інші синдроми організовані у діади: любов-інфантилізм (34%), любов-агресивність (16%), суперництво-інфантилізм (14%), агресивність-інфантилізм (10%).

У зв’язку з тим, що синдром любові є найбільш поширеною формою залежності, він і був підданий аналізу. Теоретичною базою була тріангулярна концепція любові Стернберга, згідно з якою любов містить три компоненти: близькість, пристрасть та відданість. Була виявлена специфічна структура залежної любові. У групі 1 у структурі любові жінок превалює відданість. У їхніх чоловіків переважає близькість та відданість, що, згідно з теорією Стернберга, дозволяє трактувати їхню любов як любов – дружбу. Відзначається розбіжність трикутників любові у подружніх пар цієї групи.

У жінок, хворих на