Особливості психосексуального розвитку хворих на невроз жінок, що знаходяться у відносинах подружньої залежності

Виявлені особистісні риси, які сприяють формуванню певних синдромів залежності в шлюбі. У таблиці 6 наведені найчастіші особистісні риси (за методикою 16 PF Кеттелла), які зустрічаються при різних синдромах залежності та їх сполученнях.

 

Таблиця 6

Специфічні особистісні риси при різних синдромах залежності та їхніх сполученнях.

Група Л-І Л-А І-С А-І Л С

Група 2 Q2 (-) ;

G (-) Q2 (-) ;

C (-) E (+) ;

G (-) C (-) ;

G (-) Q2 (-) E (+) ;

I (-) 

 

Примітка: Л-І – любов-інфантилізм; Л-А – любов-агресивність; І-С – інфантилізм-суперництво; А-І – агресивність-інфантилізм; Л – любов; С – суперництво.

Для жінок, що перебувають у стосунках токсичної любові, специфічною є соціабельність Q2 (-) ; у стосунках суперництва – виявляються риси домінантності Е (+) та жорстокості І (-) ; при сполученні синдромів любові та інфантилізму – “слабкість “Над-Я” G (-) та “соціабельність” Q2 (-) ; при сполученні синдромів любові та агресивності – “слабкість “Я” С (-) та “соціабельність” Q2 (-) ; при сполученні синдромів інфантилізму та суперництва – сполучення домінантності Е (+) та “слабкість “Над-Я” G (-) ; при сполученні синдромів агресивності та інфантилізму – сполучення факторів – “слабкість “Я” С (-) та “слабкість “Над-Я” G (-). Слід зазначити, що фактори Q2, Е, І входять до М/Ф-симптомокомплексу і можуть трактуватися як статеворольові.

Таким чином, психосексуальні та статеворольові чинники є важливими при формуванні залежних подружніх відносин. Вони пом’якшують протікання невротичного розладу і роблять його більш толерантним до психотерапії.

У розділі 4 “Програма психотерапії синдрому “токсичної” любові в жінок, хворих на невроз” розглянуто теоретичні аспекти психотерапії “токсичної” любові, а також запропоновано програму такої психотерапії. Вона базується на теоретичних та методичних розробках P. Mellody (1993) і є модифікацією корекційного підходу до психотерапії залежної любові, який запропонований зазначеним вище автором.

Психокорекція “токсичної” любові містить такі фази: 1) визнання своєї залежності від партнера; 2) аналіз шкідливих наслідків залежності; 3) переривання циклу залежності; 4) звільнення від залежності. В процесі корекції пацієнт має відмовитися від бажання поновити залежні стосунки, що може проявлятися різноманітними маніпулятивними техніками: “бомба гніву”, “бомба безпорадності”, “бомба сексуальності”. Для досягнення терапевтичного ефекту необхідне призупинення відносин залежності, які супроводжуються абстиненцією, яка супроводжується посиленням вторинних залежностей (алкогольної, тютюнової, нарко-, лікової і т. п.), а також пошуком нового натомість партнера/партнерів, гіперсексуалізацією відносин, утечею у сурогатне спілкування, або бажанням повернутися до попередніх залежних стосунків з подружнім партнером. Пацієнт повинен усвідомити негативні, “токсичні” наслідки залежної любові (напруженість, виражені ревнощі партнера, готовність жити з людиною, яка робить жертвою свого насильства власних дітей та батьків, гіпопротективність щодо дітей тощо).

Загальна схема психотерапії токсичної любові така: 1) припинення відносин; 2) аналіз форм залежності, усвідомлення різних форм залежних думок та вчинків; 3) аналіз негативних наслідків “токсичних” відносин; 4) аналіз ранніх спогадів, виявлення життєвого укладу та ключових травматичних переживань дитинства, викорінення ранніх травм; 5) моделювання думок і поведінки, які чинять цьому опір; 6) аналіз та опрацювання неадекватних очікувань від партнера; 7) спільна подружня терапія.

У процесі корекції залежної любові використано елементи різних психотерапевтичних підходів та методів: клієнт-центрована психотерапія, психодрама, когнітивна терапія, техніки “емоційного наводнювання”, спільна сімейна терапія у варіанті В. Сатір.

Психотерапія залежної любові займає від одного до трьох років залежно від складності симптоматики.

Програму пройшло 25 подружніх пар, в яких жінки страждають на різні невротичні розлади. Дев’ятнадцять пар розірвали “порочне коло” стосунків залежності, звільнилися від первинних та вторинних симптомів “токсичної” любові, що за статистичним критерієм знаків (КЗ = 6; p = 0, 01) свідчить про ефективність проведеної психокорекції. Показником поліпшення стану подружніх відносин стала наявність позитивних зрушень по вищенаведеним критеріям залежної любові S. Peele і A. Brodsky.

Таким чином, запропонована програма психокорекції залежної любові виявилась терапевтично ефективною.

 

 

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми формування відносин подружньої залежності в жінок, хворих на невротичні розлади. Залежні відносини значно обтяжують протікання неврозу та підвищують його толерантність до терапії. Проблему вирішено з точки зору статеворольового підходу, що дозволило виявити значення різноманітних психосексуальних чинників у формуванні синдромів залежності та розробити програму психологічної корекції стосунків залежної любові в родинах жінок, хворих на невротичний розлад.

1. Стосунки подружньої залежності представлені синдромами залежної любові, суперництва, агресивності та інфантилізму, які не є ізольованими, а реально співіснують, утворюючи складну мозаїку відносин залежного типу. У чистому вигляді спостерігаються лише синдроми любові та суперництва, інші – організовані в діади: любов-інфантилізм, любов-агресивність, суперництво-інфантилізм, агресивність-інфантилізм.

2. Статеворольову сферу особистості жінок, хворих на невротичні розлади, які знаходяться у відносинах