Особистість як суб’єкт менеджменту і фактор ефективного функціонування системи управління

- врівноваженість характеру (стриманість, рівність поведінки, особливо у стресових ситуаціях).

 Під впливом ринкових перетворень змінюються умови життя і діяльності людей, а це веде до зміни вимог, які ставляться до людини, до окремих рис її характеру. Тому процес виховання і самовиховання має бути безперервним. Нині підприємницька діяльність вимагає великого вольового напруження, наполегливості, витримки, вміння співпрацювати із суперниками і конкурентами.

 Однією з найбільш стабільних характеристик особистості, що має багаторівневу структуру, є ціннісні орієнтації - система установок особистості на соціальні, політичні і моральні норми суспільства. Оскільки соціальні цінності, які поділяє особистість, є ціллю її життя і основним засобом досягнення цих цілей, то в силу цього вони виконують роль регуляторів соціальної поведінки індивідуумів.

 Особистості властиві певні психічні процеси: 

- пізнавальні (відчуття, сприйняття, уява, пам'ять, мислення і розумові якості, мова); 

- емоційні (збудженість і радість, обурення, злість та ін.); 

- вольові психічні процеси (різноманітні дії і вчинки, пов'язані з постановкою і досягненням цілей, подоланням труднощів, боротьбою мотивів, свідомою саморегуляцією суб'єктом своєї діяльності і поведінки).

 Кожен індивід характеризується певним психічним станом, який може бути різним, проявляючись у настрої: піднесення, бадьорість, захопленість, радість, тріумфування або пригнічений стан - смуток, печаль, страх, нудьга та ін. Настрій, що формується, не є безпосередньою емоційною реакцією на ті чи інші події, а є реакцією на їх значення для людини в контексті її загальних планів, інтересів і очікувань. Для індивідуума важливо вміти контролювати свій настрій, а також володіти способами саморегуляції (корекції), що досягається в процесі виховання і самовиховання.

 

 

При вирішенні питань менеджменту персоналу у великій пригоді може стати соціонічний аналіз типів особистості та їх взаємовідносин у групі.

 Соціоніка - наука про типи особистості людини, їх конкретні прояви в соціальному середовищі і взаємовідносини між ними, які складаються об'єктивно. Соціонічними функціями є сенсорика, етика, логіка, інтуїція. Соціоніка ґрунтується на точних законах інформаційного обміну, тобто процесів комунікації і дає змогу досить швидко здійснювати діагностику особистості чи колективу.

 За матеріалами діагностики дається детальний аналіз особистості і готується ділова характеристика людині; рекомендується ефективний вид діяльності для даного типу особистості; розробляються пропозиції про раціоналізацію міжособових відносин на основі психологічної сумісності і уникнення конфліктної ситуації.

 Для вивчення персоналу використовується фізіогноміка (фізіогномічні системи Галя, Порти, Ламброзо, Лафатера та ін.), яка представляє собою вчення про знаходження зв'язків між зовнішнім виглядом людини (загальний вид обличчя, будова черепа, колір і будова волосся, характер розміщення очей, розмір і обрис носа, вух, рота та ін.) і його належністю до певного типу особистості. Так, невелике обличчя з великим черепом властиве людині з розвинутими розумовими здібностями, а малий череп і велике обличчя найчастіше зустрічається в людей з практичним складом характеру.

 У той же час квадратне підборіддя в людей - ознака сильної волі, високий лоб - сильний інтелект, повні люди - добродушний характер, маленький зріст - свідчення схильності до владності. З метою вивчення працівників, особливо кандидатів на керівну посаду, можуть застосовуватися методи розпізнавання управлінських здібностей: спеціальні спостереження за діяльністю і зовнішнім проявом здібностей, за вмінням знаходити ефективне рішення при недостатній інформації.

 Крім родових, статевих і національних ознак, обличчя кожної окремої людини може нести на собі відбиток свого життєвого шляху, вибраної професійної діяльності, загального рівня культури і освіти, деяких характерологічних ознак. У своїй книжці «Лицегадання» Лассаль писав, що кожна професія накладає на фізіологію особливий відбиток, тому по зовнішньому вигляду майже безпомилково можна визначити, з ким маєш справу - адвокатом чи художником, лікарем чи торговцем і т. д. Це пояснюється тим, що кожна професія вимагає певного складу здібностей, думок, почуттів, і всі ці зовнішні спонукання знаходять прояв у формі визначних рис, які накладають своєрідний професійний відбиток.

 За кордоном набуває поширення графологічний аналіз і створюються графологічні бюро, які проводять аналіз професійних і особистих якостей працівників по їхньому почерку.

 У зарубіжних корпораціях, особливо японських, функціонує чітка система оцінки персоналу, яка включає: 

- вивчення біографії, сімейних відносин, особливостей інтелекту індивіда, головних потреб, інтересів та ін; 

- даних особистої справи (своєрідного досьє), куди вносяться анкетні дані і відомості, одержані на основі щорічних оцінок; 

- експертні оцінки і психологічні тести з метою визначення здатності і особистих якостей менеджера або кандидата на висування; 

- виконання письмових завдань: розробка певного проекту, підготовка ділового листа, доповіді та ін.; 

- усні екзамени, які мають форму співбесіди, інтерв'ю, групових дискусій.

 Ці матеріали, а також дані візуальних спостережень (обличчя, фігура, міміка та ін.), аналітичної характеристики поведінки і соціонічного аналізу типу особистості використовуються при підборі і організації роботи персоналу.

Значення менеджерів нині настільки зросло, що на Заході говорять про "революції менеджерів", які керують найбільшими фірмами, корпораціями; економічна та науково-технічна значимість яких у світі порівняна зі значимістю великих і середніх держав.

 У науці управління психологи розрізняють управління і лідерство. Керівництво завжди пов'язане з владою, цей феномен, похідний від офіційних, формальних відносин, а лідерство породжене системою неформальних (неофіційних) відносин. Керівник, як правило, призначається ззовні, вищими інстанціями, одержуючи від