Особистість як суб’єкт менеджменту і фактор ефективного функціонування системи управління

 Незважаючи на явні розходження управління і лідерства, вони мають багато спільного. Р.Л. Кричевський виділяє такі три загальні риси: 

- керівник та лідер виконують роль координаторів, організаторів членів соціальної групи;

- керівник і лідер здійснюють соціальний вплив у колективі, тільки різними засобами;

- керівник і лідер використовують субординаційні відносини, хоча в першому випадку вони чітко регламентовані, у другому — заздалегідь не передбачені.

 Кожна людина, доросла чи мала, є індивід, тобто самостійно існуючий організм. А особистість — це конкретна людина, носій свідомості і самосвідомості, яка має певний соціальний статус і роль.

 Особистість та її соціальний статус тісно взаємопов'язані. У зв'язку з цим соціальний статус органічно вплітається в систему суспільних відносин. Він створює працівнику повагу, престиж, репутацію. Тому тут особистість розглядають як об'єкт суспільних відносин. Вступаючи у відношення з іншими людьми, особистість творить історію у відповідності до об'єктивних суспільних закономірностей.

 З іншого боку, особистість - це людина, суб'єкт свідомої діяльності, який володіє стійкою системою соціально значимих рис. Основні властивості особистості: взаємопов'язаність всіх сторін (блоків); активна діяльність з пізнання і перетворення; стійкість поведінки, яка дозволяє їй передбачати і направляти.

Історична необхідність не виключає ні самобутності особистості, ні її відповідальності за свою поведінку перед суспільством.

 

 

 

Колектив відіграє величезну роль у житті кожної людини. Насамперед, у його межах задовольняється природна потреба людини у спілкуванні і діловій взаємодії, у належності до групи собі подібних; у колективі людина у необхідних випадках знаходить підтримку і захист; у колективі вона знаходить визнання своїх успіхів і досягнень. 

Впливаючи на поведінку людини, колектив багато в чому сприяє її зміні. У колективі людина має можливість по-новому глянути на себе з боку, оцінити себе і свою роль у суспільстві; вона вчиться жити і працювати в оточенні інших людей, пристосовувати до них свої бажання, прагнення, інтереси; колектив значною мірою стимулює творчу активність більшості людей, формує у них прагнення до удосконалення, до першості у змаганні. 

Однак, потрібно мати на увазі, що у залежності від характеру самого колективу його вплив на особистість може бути як позитивним, так і негативним. Так, згуртований, але не націлений на конструктивну поведінку колектив, може негативно впливати на людину, змушувати її до антисоціальної поведінки. 

У свою чергу, людина також намагається впливати на колектив, робити його більш «зручним» для себе. Результативність такого впливу залежить від сили обох сторін. Сильна особистість може підкорити собі колектив, зокрема, в результаті конфлікту з ним; слабка, навпаки, сама підкоряється колективу. 

Ідеальна з управлінської точки зору ситуація характеризується довірчими партнерськими відносинами між колективом і його членами, що не відмовляються від власних позицій, але шанобливо ставляться до цілей і потреб колективу. 

Колектив — це складне соціальне явище, класифікацію якого можна здійснювати за багатьма ознаками. 

Класифікація колективів: 

1. За статусом: 

1.1. Офіційні: є юридично оформленими утвореннями, що діють у рамках правового простору, як наприклад, персонал підприємства або його підрозділу; 

1.2. Неофіційні базуються на ніде не зафіксованому (в деяких випадках, і не оголошеному) бажанні людей співробітничати один з одним і реальній практиці такого співробітництва. 

2. За характером внутрішніх зв’язків:

2.1. Формальні; 

2.2. Неформальні. 

Офіційно створені колективи передбачають наявність обох типів зв'язків (при цьому формальні несуть основне навантаження, а неформальні їх доповнюють). У неофіційних колективах зв'язки є винятково неформальними. 

Формальні зв'язки представляють відносини між посадами, їм властива ієрархічність, неформальні існують між особистостями, незалежно від того, яке місце вони займають на офіційних службових рівнях. 

3. За механізмом формування: 

3.1. Стихійно сформовані колективи (наприклад, студентський колектив); 

3.2. Свідомо організовані колективи (наприклад, викладацький колектив). 

У той же час стихійно сформовані колективи можуть надалі структуруватися свідомо (так, у залежності від іноземної мови, яку вивчають студенти, комплектуються навчальні групи), а свідомо підібрані — випадково (наприклад, за алфавітом). 

4. За часом існування:                                                                              

4.1. Тимчасові;

4.2. Постійні.

На практиці тимчасовий характер колективу пов'язується, як правило, з тим, що він призначений для рішення певної разової задачі. 

5. За функціями: 

5.1. Колективи, які орієнтовані на досягнення певної мети (як офіційної, так і неофіційної політична партія, персонал підприємства); 

5.2 Колективи, які орієнтовані на реалізацію спільного інтересу (товариство філателістів, собаківників, порятунку на воді і т д ); 

5.3. Колективи, які орієнтовані на спілкування (клуби по інтересах). 

У свою чергу, функціональна класифікація може доповнюватися і