Особистість як суб’єкт менеджменту і фактор ефективного функціонування системи управління

Соціальна організація промислового підприємства являє собою систему соціальних груп, виконуючих певні виробничі функції, які сприяють досягненню загальних цілей.

Трудовий колектив, як соціальна група характеризується такими ознаками:

- наявність єдиної цілі;

- існування системи влади, керівництва які передбачають підпорядкування робітників керівництву;

- розподіл функцій між групами працівників, що знаходяться у взаємодії один з одним.

Трудовий колектив, як соціальна група відноситься до найбільш складного типу організаційних систем, оскільки в її природі закладена подвійність:

- вона створена для вирішення певних задач;

- виступає соціальним середовищем спілкування та предметом діяльності людей.

Перед трудовою соціальною організацією, як правило, ставлять два завдання:

- підвищити економічну ефективність виробництва і якості випускаючою продукції і праці;

- соціальний розвиток колективу чи працівника як особистості.

Виробничий тип структури соціальної організації формується в залежності від виробничих факторів діяльності людей і включає такі компоненти загальної структури як:

- функціональну;

- компонентну (зміст праці);

- професійну (підготовка кадрів);

- соціально-психологічну (особисті відносини);

- управлінську (система управління).

Невиробничий тип структури соціальної організації виникає тоді, коли члени трудової організації приймають участь в різних видах невиробничої діяльності у вільний від роботи час.

До невиробничої структури соціальних організацій відносять значну частину діяльності системних, культурних, спортивних і інших організацій.

Соціальний процес – це послідовність змін в соціальній організації в цілому чи в окремих її структурних елементів.

Ці зміни можуть бути: прогресивними, регресивними, в рамках вихідного становища.

Всі ці процеси можна згрупувати і класифікувати в 3 групи:

- процеси форумів і розвиток організацій як цілісної соціальної спільності. Ці процеси вимагають: прогнозування потреби в кадрах, підбір та установка кадрів, стабілізація трудового колективу соціальної організації.

- процеси зміни умов праці та життя членів колективу. 

Сюди входять:

- використання трудового потенціалу;

- задоволення життєвих потреб;

- розвиток соціально-виробничої інфраструктури;

- розвиток соціально-побутової інфраструктури;

- задоволення духовних потреб;

- задоволення трудових і громадських прав;

- участь працівників в управлінні справами колективу.

Динаміка форумів і розвитку соціальних якостей людей. Включає:

- зміни в системі потреб і цінних орієнтацій працівників;

- динаміка стану дисципліни в трудовій організації;

- зміни у рівні і спрямованості трудової, соціальної і інших видах активності;

- динаміка форумів і готових працівників до інноваційної діяльності.

Процес створення трудового колективу являє собою послідовну зміну дій керівників вищої і середньої ланки, спрямованих на формування персоналу підприємства. Процес створення трудового колективу складається з 7 етапів.

Для успішного створення трудового колективу підприємства необхідно забезпечити такі умови: 

- усі члени колективу повинні чітко уявляти собі цілі спільної роботи; 

- вміння кожної людини відомі керівнику та іншим робітникам (відповідно до цього розподілені функції); 

- організаційна побудова колективу повинна відповідати завданням, що стоять перед ним; 

- у колективі аналізують методи роботи і намагаються їх удосконалювати; 

- розвинута самодисципліна, що дозволяє добре використовувати час і ресурси; 

- колектив підтримує своїх членів і створює тісні взаємовідносини; 

- відносини у колективі є відкритими. 

Для створення ефективного трудового колективу його керівник повинен відповідати таким вимогам: 

- наявність навичок керівництва; 

- послідовність; 

- вміння щодо правильного підбору робітників; 

- турбота про членів колективу; 

- здатності до створення сприятливого морально-психологічного клімату; 

- підтримка особистого розвитку робітників, заохочення їхнього творчого потенціалу; 

- вміння раціонально використовувати робочий час; 

- високі вимоги до працівників; 

- прагнення до зворотного зв'язку. 

Навички керівника по формуванню трудового колективу особливо важливі у випадках, коли потрібно об'єднати разом велику кількість людей і навчити їх ефективно працювати на загальну мету в атмосфері співробітництва. 

В процесі свого розвитку трудові колективи проходять через ряд послідовних етапів (стадій). 

1. Формування (зародження) колективу. 

Для стадії формування трудового колективу є характерними: наявність групи мало пов’язаних між собою людей, відсутність соціального контролю, традицій. 

На даному етапі формуються усі види відносин, норми поведінки, правила регулювання внутрішньо колективних зв'язків, зміцнюються усі види дисципліни, затверджується певний стиль роботи. Формальний характер колективу визначає автократичний стиль керівництва. Для такого колективу є характерною централізація управління в руках керівника, що ставить перед підлеглими конкретні задачі, детально регламентує і жорстко контролює їхнє виконання. На даній стадії розвитку трудового колективу переважають організаційно-розпорядницькі методи управління. 

2. Становлення колективу 

На етапі становлення трудового колективу формується актив, що поєднує більшість членів колективу, починають складатися традиції, громадська думка, яка спрямована на підтримку вимог керівника більшістю робітників. Як наслідок, рішення всі частіше приймаються колегіально, стиль керівника стає більш демократичним. Задача керівника на даному етапі полягає в тому, щоб, спираючись на актив колективу, визначити позиції, цілі і мотиви діяльності кожного члена трудового колективу. Це дозволить йому обрати найбільш ефективні методи впливу на мотиви поведінки людей, активізувати і залучити до участі в управлінні усіх членів колективу. 

3. Зрілість колективу 

Трудовий колектив