Особистість як суб’єкт менеджменту і фактор ефективного функціонування системи управління

Для даного етапу є характерними: демократичний стиль керівництва, колегіальне прийняття рішень, переважне застосування соціально-психологічних методів впливу. 

Даній стадії розвитку трудового колективу притаманні високі економічні показники діяльності підприємства, найбільш повний збіг особистих інтересів з інтересами колективу, сприятливий морально-психологічний клімат. 

4. Старіння колективу 

На стадії старіння колектив перестає розвиватися, втрачає здатність до адаптації, соціальний контроль набуває консервативного характеру і визначає статику колективу. На даному етапі роль керівника полягає у підтримці колективу в стані відкритості, поповненні колективу новими членами, орієнтуванні персоналу на інновації, що забезпечать виживання колективу, його адаптацію до оточення, що змінюється.

 

 

Одним із показників успішної діяльності керівника організації (фірми, колективу) є рівень сформованості соціально-психологічного клімату. Так, Б.Д. Паригін зазначає, що соціально-психологічний клімат — "один із вирішальних чинників успішної діяльності людини в усіх сферах життя суспільства" . 

Соціально-психологічний клімат будь-якої установи породжується міжособистісною взаємодією, яка опосередковує не тільки міжособистісні впливи, а й вплив навколишнього фізичного середовища: речей, предметів, явищ природи тощо. Настрій однієї людини впливає на настрій іншої, позначається на різноманітних актах поведінки, діяльності, життя людини. 

Р.X. Шакуров пропонує розглядати соціально-психологічний клімат з урахуванням трьох особливостей: психологічної, соціальної та соціально-психологічної. "Психологічна форма клімату, — пише Р.X. Шакуров, — розкривається в емоційних, вольових та інтелектуальних станах і властивостях групи (так, можна говорити про атмосферу оптимізму, страху, цілеспрямованості або вольової розслабленості, творчого пошуку та інтелектуальної активності людини тощо)". На його думку, якщо в інтелекті, емоціях, волі фіксувати їхній соціальний зміст, то тут виявлятиметься соціальний аспект, соціально-психологічний аспект виявляється в єдності, згоді, задоволенні, дружбі, згуртованості. 

Соціально-психологічний клімат — якісний бік стосунків, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності та всебічному розвитку особистості в групі. Такий клімат може бути сприятливим, несприятливим, нейтральним, позитивно чи негативно впливати на самопочуття людини. 

 

Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату групи (колективу): 

Суб'єктивні ознаки: 

- довіра та взємовимогливість членів групи один до одного; 

- доброзичливість і ділові претензії; 

- вільне висловлювання думок щодо справ колективу чи поведінки окремих осіб; 

- відсутність тиску з боку керівництва на підлеглих і визнання за ними права приймати рішення, значущі для справ колективу; 

- достатня поінформованість членів колективу про завдання та стан справ у колективі; 

- високий ступінь емоційного включення та взаємодопомоги у ситуаціях, якщо є у цьому потреба; 

- усвідомлення і взяття відповідальності на себе за стан справ у групі кожним із її членів. 

Об'єктивні ознаки: 

- високі показники результатів діяльності; 

- низька плинність кадрів; 

- високий рівень трудової дисципліни; 

- відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо. 

І хоча кожен колектив має своє, неповторне обличчя, стиль, інтереси, згадані ознаки майже універсальні для будь-якого колективу. 

Загальні фактори формування соціально-психологічного клімату: 

- характер виробничих відносин того суспільства, складовою частиною якого є група; 

- організація й умови трудової діяльності; 

- специфіка й особливості роботи органів управління та самоврядування; 

- стиль і характерологічні форми керівництва; 

- соціально-психологічні, тендерні та демографічні особливості групи; 

- чисельність групи тощо. 

Вирізняють такі основні фактори формування соціально-психологічного клімату: 

- фактори макросередовища; 

- фактори мікросередовища. 

Говорячи про фактори макросередовища, які впливають на психологічний клімат ззовні, необхідно враховувати те, що жодна група не може існувати, а тим більше розвиватися ізольовано від навколишнього світу. До таких факторів належать: 

- соціально-психологічні тенденції науково-технічного прогресу; 

- особливості суспільно-економічної формації на конкретному етапі розвитку суспільства; 

- особливості діяльності органів управління, вищих за рівнем; 

- соціально-психологічні особливості територіального району, в якому функціонує організація, тощо. 

Значно більше впливають на соціально-психологічний клімат колективу фактори мікросередовища; основні з них такі: 

- особливості матеріально-економічних, технологічних та організаційно-управлінських умов праці в колективі та ступінь задоволення людей цими факторами; 

- особливості формальної структури в колективі та її співвідношення з неформальною; 

- стиль керівництва керівника колективу; 

- рівень психологічної культури керівника та співробітників тощо. Отже, основними факторами, які впливають на стан соціально-психологічного клімату в колективі, є зміст праці та ступінь задоволення людей роботою; умови праці та побуту, задоволеність ними; ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків зі співробітниками; стиль керівництва, особистість керівника, а також те, чи задоволений він співробітниками. 

 

 

Центральною фігурою будь-якої групи або організації є сам керівник. Ефективність керівництва визначається “індивідуальним підходом”, тобто можливістю успішно вирішувати основні проблеми людських стосунків: уміння реагувати на непередбачувану поведінку підлеглих, подолання інформаційного “голоду” у колективі, чітке формулювання вимог до співробітників, встановлення з ними надійного зворотного зв’язку, здатність побачити та відрізнити хороше від поганого, правду від неправди, оскільки люди далеко не завжди правильно інтерпретують події і не завжди говорять