Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

 
 
Телефон +3 8(068) 052-35-08
Телефон +3 8(093) 689-29-85
 (096) 672-17-75
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Освітня діяльність і педагогічні погляди Григорія Сковороди

Предмет: 
Тип роботи: 
Індивідуальне завдання
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
1. Життєвий шлях видатного українського філософа, письменника, гуманіста, педагога Г. С. Сковороди
2. Формування педагогічного світогляду Г. Сковороди під впливом народної педагогіки
3. Формування особистості в педагогічній спадщині Г. Сковороди
4. Освітня діяльність Г. С. Сковороди
5. Питання освіти та виховання у творчій спадщині Г. С. Сковороди
Висновки
Список використаних джерел
 
Вступ
 
Українська земля славиться талановитими людьми, які внесли значний вклад у розвиток науки, літератури та мистецтва. Серед таких постатей і виданий український філософ Григорій Савич Сковорода, який водночас був музикантом, гуманістом, письменником та справедливим педагогом-новатором свого часу.
Про особистість Григорія Сковороди сказано багато, але водночас дуже мало. Видатний філософ, не зважаючи на свою плідну діяльність та народне визнання, все-таки залишається однією з найзагадковіших особистостей в українській історії.
Тема даного індивідуального завдання звучить як «Освітня діяльність і педагогічні погляди Г. Сковороди».
Мета роботи – розкрити основні аспекти педагогічної діяльності мислителя та значення для української педагогіки.
Актуальність дослідження полягає в тому, що педагогічні погляди Григорія Савича стали основою формування не лише народної педагогіки, а й професійної діяльності учителя-педагога, також погляди мислителя мають сучасний характер та доцільні і в нашу епоху.
Завдання дослідження полягає у розкритті життєвого шляху педагога-новатора, його освітньої та педагогічної діяльності, методів виховання та навчання, а також значення творчості для розвитку української педагогіки та майбутніх поколінь.
Завдання були виконані за допомогою дослідження наукової літератури з даного питання, методів збору інформації, аналізу та синтезу, а також виділення головного з-поміж другорядного.
 
1. Життєвий шлях видатного українського філософа, письменника, гуманіста, педагога-новатора Г. С. Сковороди
 
Хто думає про науку, той любить її,
а хто її любить, той ніколи не перестане
вчитися, хоча б зовні він здавався бездіяльним.
Г. С. Сковорода
 
Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака. Ще з ранніх літ хлопець відзначався схильністю до зосередженості на своєму внутрішньому світі, твердістю духу, великим бажанням до науки і знань.
У 1738 році батьки віддають Григорія на навчання до Київської академії, де майбутній український просвітититель здобув глибокі знання з філософії, вітчизняної, античної, західноєвропейської літератур, досконало опанував кілька іноземних мов, серед яких були латинська, грецька, німецька. Крім цього він оволодів й маловідомою тоді у православному середовищі давньоєврейською мовою, яку вивчив для поглибленого розуміння Біблії. До того ж юнак мав неабиякі музичні здібності, чудовий голос і слух. Тож у 1742 році його запрошують до придворної співацької капели в Петербург. Після двох років перебування у північній столиці він повертається продовжувати перерване навчання.
Блискуче знання мов, поетики й риторики, античної і нової філософії поєднувалося в Сковороді з неабиякими здібностями в галузі літератури і мистецтва. Він складав вірші і байки, писав музику, співав, грав на різних музичних іиструментах. Водночас вроджена чутливість, схильність до роздумів, здібність до знань, любов до праці сприяли формуванню особливого внутрішнього світу й дозволило визначити молодому філософу чітку систему поглядів на щоденне земне існування. Показником такої справжньої мудрості стало його переймання загальним станом духовності свого суспільства. Йому було замало того, що він збагнув, відкрив для себе сенс і радість буття, йому боліло зубожене існування своєї нації.
Після закічення Григорієм Академії, тодішній митрополит Київський Т. Щербацький схиляв молодого філософа прийняти постриг. Справа в тому, що чернецтво, за підтримки ієрарха такого рангу, відкривало перед юнаком шлях до вищих академічних і церковних посад. Та його не приваблювала кар'єра.
Потребуючи більшою освіти, з 1745 по 1750 рік Григорій Сковорода навчався за кордоном – в Будапешті, Відні, Венеції, Флоренції, Німеччині і, можливо, у Римі, де знайомиться з тамтешньою культурою, передовими філософськими ідеями та літературними течіями. Однак, на Заході він не знайшов духовності, до якої прагнув [ 4; c. 65].
Починаючи з 1753-го, протягом 15 років він учителює. Спочатку за новою, розробленою ним самим програмою (цей курс був записаний за назвою «Раздумія про поезію і руководство к мастерству оной»), Григорій Сковорода читає поетику в Переяславському колегіумі. Проте підготовлений ним курс місцевий єпископ заборонив. Тож він повертається до Києва.
До цих років життя українського мислителя належить велика частина поетичної збірки «Сад божественних пісень», де відображена духовна драма людини, що в розквіті сил не може досягти примирення зі світом несправедливості і фальші.
З 1759 по 1769 роки Григорій Сковорода працює як викладач поетики і етики в Харківському колегіумі. За цей час творить «Басни Єзоповы», «Начальную дверь ко христианскому добронравию», великі філософські твори – «Наркисс. Разглагол о том: узнай себе» і «Симфония, нареченная книга Асхань о познании самого себе». В усіх цих творах автор витлумачує основну для його філософії ідею – про самопізнання й розмежування справжнього, духовного, вищого та помилкового, нижчого в людині.
Постійний тиск з боку представників церкви, які вимагали, щоб він прийняв духовний сан, змушував кілька разів залишати колегіум (1760, 1764, 1766). Остаточно звільнений з посади у 1769 році, він
Фото Капча