Озонотерапія та її вплив на серцево-судинну систему

Предмет:

Тип роботи:

Дипломна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

лікування озоном відсутня, після лікування ця стадія регистрироваласьна рівні норми. Одним з можливих варіантів активації фагоцитозу є підвищення синтезу фагоцитстимулирующего фактора. Доведено активний вплив озону на згортальну систему крові - знижуючи концентрацію фібриногену, озон зменшує агрегацію формених елементів крові і покращує її реологічні властивості, що вводиться внутрішньовенно озонований фізіологічний розчин підвищує фібринолітичну активність крові пацієнтів, не приводячи до гиперфибринолизу. Активація фібринолітичного ланки системи гемостазу перешкоджає зростанню тромбів, викликаючи частковий або повний тромболізис, веде до лізису фібрину, забезпечує його видалення із судинного русла, є одним з провідних механізмів реваскуляризації та відновлення кровотоку в органах і тканинах (В. П. Балуда, 1995). Практично за всіма показниками коагулограми під впливом озонотерапії отримані односпрямовані зрушення в бік гіпокоагуляції. Причому ці зміни були помірними, не виходячи в більшості випадків за межі нормальних значень. Таким чином, озон впливає на всіх етапах складної ланцюгової ферментативної реакції, якою є процес згортання крові, однонаправленно, помірно зрушуючи системи коагуляційного гомеостазу в бік зниження здатності згортання крові, запобігаючи тим самим внутрішньосудинне тромбоутворення, особливо в ділянках з сповільненим кровообігом. Зменшуючи в'язкість і згортання крові, озонований ізотонічний розчин хлориду натрію покращує мікроциркуляцію, яка охоплює безліч взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесів, серед яких в першу чергу слід назвати наступні: циркуляція крові і лімфи в судинах діаметром від 2 до 200 мкм, поведінку клітин крові (деформація, агрегація, адгезія та ін), згортання крові (коагуляція, фібринолізис, тромбоутворення, роль тромбоцитів), транскапілярний обмін та ультраструктурні особливості мікросудин (А. М. Чорнух, П. Н.Александров, О. В. Алексєєв, 1975).

С. П. Перетягін (1992) проводив озонування крові пацієнтам після клінічної смерті і виявили, що це призвело до відновлення її кислородтранспортной функції. Цю думку підтвердили М. С. Акулов і співавт. (1992), досліджуючи ефект дії озону у післяреанімаційних хворих. Вони повідомляли про поліпшення оксигенації крові, відновлення кислотно-лужної рівноваги, поліпшення мікроциркуляції та реологічних властивостей крові. При протезуванні клапанів серця в умовах штучного кровообігу, де використовували озоноване перфузат у 150 пацієнтів, Р. А. Боярів і співавт. (1995) відзначили підвищення утилізації тканинами АТФ, при цьому в еритроцитах наростало вміст 2,3-ДФГ, а в крові знижувався вміст лактату і збільшувалася антиоксидантна активність крові. Озон не надає руйнівної дії на тканини і клітини, він відновлює або збільшує нормальний процес окислення, яке було знижено хворобливим станом. Кров у присутності озону може поглинати в 2-10 разів більше кисню, ніж при звичайних умовах, так як в цьому випадку кисень розчиняється у плазмі. Досліди довели тропізм озону та його фіксацію тканинами. В процесі озонотерапії відбувається насичення киснем як сироватки крові, так і еритроцитів. При цьому можливе підтримання обміну речовин через позаклітинне рідина, незважаючи на порушений тонус судин. При проведенні великий аутогемотерапії з озоном у всіх пролікованих пацієнтів показано статистично значуще підвищення парціального тиску кисню в артеріальній крові, зниження парціального тиску вуглекислого газу і збільшення вмісту гемоглобіну (H. H. WoIff, 1982). Показана можливість збільшення ступеня оксигенації крові при проведенні ректальних инсуфляций озоно-кисневої суміші. Чим краще попередньо очищений товстий кишечник, тим більшу кількість газу всмоктується в кров. Час відновлення (редукції) оксигемоглобіну становить в нормі 130-150 сек. Через 40 хв. після введення озоно-кисневої суміші в кишечник воно збільшується до 200-220 с. Через 24 години ця величина повертається до вихідної, але трохи вище. При проведенні щоденних процедур спостерігається динаміка.

2.2. Озонотерапія та її вплив на серцево-судинну систему

Хронічна ревматична хвороба серця характеризується неухильно прогресуючим перебігом, супроводжується високою частотою формування клапанних вад серця, розвитком хронічної серцевої недостатності і є важливою проблемою світової охорони здоров'я (Дорогой А.П., 2005).

За даними Центру статистики Міністерства охорони здоров'я України, у 2006 році серед дорослих та підлітків України на хронічну ревматичну хворобу серця страждало понад 210 тис. осіб, серед них понад 136 тис. - працездатного віку. Серед усіх померлих від ревматизму в Україні в 2006 році було 70% осіб працездатного віку [32, c. 227].

Порушення кровообігу при набутих вадах серця пов’язані з анатомічними змінами клапанів серця, і ефективна терапевтична допомога можлива тільки на ранніх стадіях формування серцевих вад. Перебіг мітрального стенозу супроводжується виникненням різноманітних ускладнень, пов’язаних з порушенням кровообігу в малому колі, розладами серцевого ритму й провідності, тромбоемболічними процесами та іншими факторами.

Важким ускладненням мітральних вад серця є хронічна серцева недостатність. Якщо десятирічна виживаність безсимптомних пацієнтів з мітральним стенозом складає 84%, 20-річна – 38%, то у хворих, що мають прояви серцевої недостатності, ці показники становлять 42% і 8% відповідно (F. Rowe et al., 1998). Від 30 до 50% хворих з хронічною серцевою недостатністю поступають до стаціонару повторно впродовж наступних 3-6 місяців (Дядик О.І., Багрій А.Е., 2005).

Впродовж останніх десятиліть відбувається активна розробка і впровадження у клінічну практику озонотерапії. Успішне використання озонотерапії в лікуванні хворих з серцево-судинною патологією пов'язано з її активуючою дією на процеси обміну речовин, антигіпоксичною, протизапальною, імуномодулюючою дією, ефектом оптимізації про - і антиоксидантних систем, покращенням реологічних властивостей крові (Масленніков О., Конторщикова Д., 2003; Rilling S., Viebahn R., 1985; Куліков А.Г., 2005; Тишаков А.Ю. и соавт., 2004; Артеменко А.В., 2003).

Озонотерапія в кардіології з успіхом застосовується при: гіпертонічній хворобі, атеросклеротичному ураженні судин, ішемічній