Озонотерапія та її вплив на серцево-судинну систему

Ефективність ознотерапії в лікуванні захворювань серцево-судинної системи. Найбільш поширеними захворюваннями є ішемічна хвороба серця, атеросклероз судин серця і мозку, артеріальна гіпертонія. Ці хвороби характеризуються порушенням кровообігу в судинах мозку і серця, в результаті чого розвивається гіпоксія (недолік кисню). Унікальність озонотерапії в тому, що вона дозволяє доставити кисень саме в ті органи та тканини, яким його бракує найбільше. Такого ефекту не може забезпечити жоден лікарський препарат. Крім того, атоми кисню вбудовуються в еритроцити, завдяки чому спостерігається поліпшення забезпечення киснем на тривалий термін. 

Озон покращує реологічні властивості крові, роблячи її більш рухомою, має судинорозширювальну дію, сприяє покращанню насосної функції серця, завдяки чому у пацієнта стабілізується тиск і поліпшується кровообіг. Ці властивості озону дозволяють ефективно доповнювати лікування гіпертонічної хвороби. В лікуванні ішемічної хвороби серця особливо важливими є здібності озонотерапії розширювати судини, що живлять тканини серця, надавати оксігенірующее вплив, покращувати приплив до серця крові, насиченої киснем і живильними речовинами. Озон покращує кровообіг у серцевому м'язі, сприяє підвищенню газообміну і відновлення пошкоджених структур, які відповідають за скоротливість серця. Це робить озонотерапію ефективною в лікуванні аритмії.

Крім цього, озонотерапія активізує процеси детоксикації, сприяє пригніченню активності внутрішніх і зовнішніх токсинів. Варто відзначити, що хвороби серцево-судинної системи зустрічаються найчастіше у людей середнього похилого віку. Озонотерапія є прекрасним доповненням до лікування для цієї категорії пацієнтів. Вона дозволяє підвищити переносимість фізичних навантажень, полегшити і стабілізувати перебіг наявних хронічних захворювань і суттєво підвищити якість життя.

Перед проведенням лікування пацієнт приходить на прийом до лікаря-кардіолога, який вислуховує його скарги, збирає інформацію про захворювання, проводить огляд, вимірює артеріальний тиск. Пацієнту може бути відразу ж проведено ЕКГ, реоенцефалографія або спірографія. Потім кардіолог призначає при необхідності додаткові дослідження. На підставі всієї наявної інформації лікар розробляє індивідуальну схему лікування. У більшості випадків озонотерапія доповнюється оптимальним медикаментозним лікуванням. Основними методиками озонотерапії є внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину, мала аутогемотерапія, ректальні інсуфляції озону, озонові «чоботи» на кінцівки. Конкретний вид впливу в кожному конкретному випадку вибирає лікар. Курс лікування становить в середньому 4-10 процедур, що проводяться 1 раз в тиждень. Можливе повторне проведення курсу озонотерапії через 4-12 місяців. Результати лікування залежать від багатьох факторів, в першу чергу від захворювання і ступеня його тяжкості. Як правило, виражених позитивний ефект зберігається протягом 3-6 місяців після курсу лікування.

 

 

Для введення озону використовуються п'ять основних методів:

1. Велика аутогемотерапія,

2. Мала аутогемотерапія, принципово схожа з великою, тільки для процедури використовується менша кількість крові і вона повертається хворому шляхом внутрішньом'язової ін'єкції,

3. Місцеве застосування медичного озону здійснюється шляхом закачування газу в пластикову (спеціального стійкого до озону матеріалу) ємність одна сторона якої відкрита і накладена на область дії таким чином, щоб газ циркулював всередині замкнутого простору. Область дії попередньо змочується стерильною водою, так як озон не здатний впливати на сухі поверхні. Такий метод високо ефективний у лікуванні виразок, ушкоджень шкіри, ран, герпесу і шкірних інфекцій. Варіантом місцевого застосування є використання попередньо озонованих води (при захворюваннях порожнини рота) і медичного оливкової олії (лікування екземи, грибкових уражень, лишаю),

4. Ректальне застосування,

5. Ін'єкції озону.

Хід дослідження по визначенню вплива курсів озонотерапії на пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи можна представити такою послідовністю дій (рисунок 2.1.-2.3.). В нашому дослідженні було використано перший метод уведення озону у організм- велика аутогемотерапія.

а)    б) 

Рисунок 2.1. Обладнання для проведення курсів озонотерапії.

а) Зовнішній вигляд озонатора «Медозонс» та набір медичного обладнання для такої процедури б).

а)   б) 

Рисунок 2.2. Послідовність виконання курсів озонотерапії.

а) виконання великої аутогемотерапії, забір 100-150 мл венозної крові та забір озонокисневої суміші, певної концентрації – 3000 мкг/л б).

  

Рисунок 2.3. Введення озонокисневої суміші, певної концентрації.

В процесі процедури, що нагадує крапельницю, пацієнту внутрішньовенно вводять озоновану суміш. При цьому використовується спеціальна апаратура. Дія фізрозчину триває не більше двадцяти хвилин. Обсяг введеного препарату рекомендується лікарем з урахуванням індивідуальних особливостей організму хворого. 

Озонотерапія внутрішньовенно (відгуки пацієнтів відзначають, що вона переноситься досить добре) допомагає справлятися з алергічними проявами, усуває синдром хронічної втоми. Нерідко процедура вирішує і проблеми сексуального характеру.

 

 

В даному розділі проаналізовано методи лікувального впливу озону, де показано, що проникаючи всередину клітини людського організму, озон зв'язується з поліненасиченими жирними кислотами і утворює біологічно активні групи озонідов, які починають надавати окисне вплив на мембрану хвороботворних мікроорганізмів, руйнуючи цілісність її оболонок. Грампозитивні бактерії більш чутливі до озону, ніж грамнегативні, що, мабуть, пов'язано з відмінностями в будові їх оболонок. Доведено активний вплив озону на згортальну систему крові - знижуючи концентрацію фібриногену, озон зменшує агрегацію формених елементів крові і покращує її реологічні властивості, що вводиться внутрішньовенно озонований фізіологічний розчин підвищує фібринолітичну активність крові пацієнтів, не приводячи до гиперфибринолизу.

Окремо описано вплив озону на серцево-судинну систему людини, де важливим є те, що озон покращує реологічні властивості крові, роблячи