Підвищення ефективності використання основних фондів підприємств в умовах трансформації економіки

В дисертації обґрунтовано необхідність подолання фрагментарного підходу до категорій «основний капітал» та «основні фонди» і запропоновано розглядати їх у трьох проекціях, що відображають єдність трьох взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих аспектів змістовних характеристик: натурально-речовий, вартісний, соціально-економічний.

Це дозволить комплексно і в повній мірі зрозуміти зміст проблем ефективного використання основних фондів підприємств у перехідній економіці. Дослідження натурально-речового аспекту порушує проблеми технічного прогресу, відповідності технічної бази підприємства вимогам сучасного рівня розвитку науки і техніки у розвинутій ринковій економіці. Другий аспект – спосіб обороту вартості – зумовлює актуальність проблеми забезпечення стійких інвестиційних джерел для розширеного відтворювального процесу, амортизаційної політики. Соціально-економічний аспект виділяє проблеми ефективного використання засобів праці у наявних суспільних умовах, при відповідному господарському механізмі, соціальних наслідків рішень, що приймаються. У поступі глибоких соціально-економічних перетворень, що викликані переходом від планової до ринкової економіки індустріального типу, яка базується на високотехнологічному виробництві, неприпустимо обмежуватись вартісним змістом основних фондів. Це як окремий випадок проявляється у недоліках приватизації, де головна увага щодо основних фондів зосереджена на оцінці їх вартості.

При дослідженні аспектів сучасного розвитку основних фондів у роботі було приділено увагу тим питанням, вирішення яких, в першу чергу, сприятиме підвищенню рівня використання виробничого потенціалу підприємств у перехідний період.

В умовах перехідної економіки закономірності, які зумовлюють взаємодію факторів виробництва, економічні категорії мають транзитивний характер невизначеності, що залежить від ступеня їх трансформації, наповнення новим змістом. Категорії в цих умовах містять в собі поряд з новими елементами залишки попередніх, старих, що поступово зникають. Це важливо враховувати для розробки вірної, теоретично обґрунтованої господарської політики, націленої на ефективне використання технічного потенціалу, що формувався в інших соціально-економічних умовах.

У дисертації виділено загальні та найбільш характерні елементи, що притаманні основним фондам і основному капіталу як категоріям відповідно у плановій та ринковій економіці. Це дозволяє більш чітко представити їх перехідний стан (рис. 2).

 

Загальні ознаки основних фондів та основного капіталу

1. Спосіб обороту вартості – поступове перенесення вартості на товар.

2. Двоїста форма – вартісна і натурально-речова.

3. Натурально-речова форма – засоби праці.

4. Технологічна зрілість – комплексна система машин.

5. Планомірність розвитку в рамках первинної господарської ланки.

6. Циклічність оновлення. 

Особливі ознаки

основних фондів

1. Основоположна форма власності – державна.

2. Характер відтворення на макрорівні – планомірний.

3. Рушійний імператив – державний план, економія.

4. Пріоритет натурально-речової форми.

5. Орієнтація на максимальне використання виробничих потужностей підприємств.

6. Характер економічного зростання і використання основних фондів – переважно екстенсивний.

7. Технологічний прогрес має фондомісткий характер у рамках індустріальної стадії зростання. Особливі ознаки

основного капіталу

1. Основоположна форма власності – приватна.

2. Характер відтворення на макрорівні – ринковий.

3. Рушійний імператив – конкуренція, прибуток.

4. Пріоритет вартісної форми.

5. Орієнтація на посилення і закріплення положення на ринку.

6. Характер економічного зростання і використання основного капіталу -переважно інтенсивний.

7. Технологічний прогрес – капітало-зберігаючий. 

Рис. 2. Загальні та особливі ознаки категорій «основні фонди» і «основний капітал»

 

Результати дослідження внутрішньої структури категорій «основні фонди» і «основний капітал» дозволяють більш коректно встановити вектор перетворень економічних відносин щодо розвитку та ефективного використання засобів праці у перехідній економіці, виявити наступність підходів, методів підвищення фондо- і капіталовіддачі. Це спонукає до розширення області актуальних досліджень з метою узагальнення теорії та практики використання засобів праці як в ринковій, так і в центрально-плановій економіці для розробки оптимальних рішень щодо нормалізації процесу відтворення основних фондів.

У результаті аналізу проблем використання основних виробничних фондів підприємств в економіці доперехідного періоду було встановлено, що екстенсивний характер відтворювальних процесів у промисловості України супроводжувався низкою негативних явищ і тенденцій, які дестабілізували всю економічну систему: деформація структури в бік високої питомої ваги першого підрозділу промисловості, методологічно обґрунтованого як закон «переважного розвитку виробництва засобів виробництва»; деформація галузевої структури основних виробничих фондів унаслідок мілітаризації економіки; деформація структури фінансових джерел відтворювальних процесів основних фондів унаслідок безмірного розбухання інвестиційної сфери, переамортизації, завищення норми накопичення; не була подолана негативна двадцятирічна тенденція зниження фондовіддачі; не був досягнутий світовий рівень продуктивності суспільної праці.

Склалася така модель індустріального суспільства, що з огляду на вищезгадані причини в кінці 80-х років ХХ ст. вичерпала свої можливості як за ресурсними обмеженнями, так і через необхідність витримати велике інвестиційне навантаження. Все це створило передумови для корінної зміни економічних відносин.

Проте є ще одна важлива причина, яка носить глобальний характер. Це – економічні цикли, в основі яких лежить життєвий цикл елементів основних виробничих фондів. Кризова «спадщина» планової економіки – це та обставина, на фоні якої протікає сучасна завершальна стадія п'ятдесятирічного промислового циклу. Його важлива особливість – необхідність проведення