Покращення фізико-механічних властивостей пластмасових базисів знімних протезів (клініко-лабораторне дослідження)

На підставі вивчення клінічної картини порожнини рота пацієнтів, які мали поломи знімних протезів, ми виявили основні фактори, що сприяли цьому.

1. Дефекти зубного ряду з одним або поодиноко розташованими кількома природніми зубами спостерігалися у 51, 3% пацієнтів, які мали поломи. При наявності таких дефектів 90% протезів руйнувалися в ділянці збережених зубів. Привертає увагу той факт, що переважна більшість (73, 4%) зубів, що залишилися, була у фронтальному відділі. 69, 3% поломів протезів у пацієнтів, які мали дефект зубного ряду з поодиноко розташованими зубами, траплялися на нижній щелепі.

2. Наявність ІІІ або ІV типу слизової оболонки за Суппле спостерігали у 81, 2% пацієнтів, які мали поломи. ІV тип слизової оболонки спостерігався тільки на нижній щелепі. Різна податливість ділянок протезного ложа особливо виражена при гіпертрофічній слизовій оболонці. Це призводить до того, що і вона і протез під час функціонування отримують нерівномірні навантаження. Це веде до виникнення у протезі деформівних сил, які з часом змінюються. Внаслідок цього спостерігається накопичування втомних напруг, поява нових та збільшення вже наявних мікротріщин і як результат – виникнення полому.

3. Наявність кісткових виступів різної етіології ми спостерігали у 65, 2% пацієнтів, які мали поломи знімних протезів. Під час дослідження піднебіння у 57, 1% випадків було виявлено піднебінний валик, кісткові виступи після видалення зубів – у 17, 8%. Вони найчастіше локалізувалися на вестибулярній поверхні альвеолярного гребеня у ділянках іклів та молярів. На нижній щелепі ми спостерігали виражені екзостози у вигляді горбів – 23, 3% пацієнтів, у вигляді гребнів – 7, 8%. Вони розташовувалися на язичній поверхні тіла нижньої щелепи у ділянках бокових зубів. Кісткові виступи після видалення природніх зубів на нижній щелепі спостерігалися у 15, 4% пацієнтів. Ці виступи найчастіше розташовувалися на вестибулярній поверхні альвеолярного гребеня у ділянках фронтальних зубів. Підборідно-під’язикове підвищення було виявлено у 8, 1% пацієнтів.

Дослідивши тверде піднебіння у пацієнтів із наявністю піднебінного валика, ми встановили, що 82, 3% пацієнтів мали піднебінний валик, визначуваний при візуальному огляді. 17, 7% пацієнтів мали “потаємний” піднебінний валик, вкритий гіпертрофічною слизовою оболонкою та визначуваний тільки при пальпації. У 55, 1% пацієнтів піднебінний валик був широкий, починався від поперечних валиків та закінчувався на дистальній межі твердого піднебіння. У 9, 2% пацієнтів піднебінний валик був широкий, але короткий, розташовувався на ділянці від першого премоляра до другого моляра. У 36, 3% пацієнтів піднебінний валик був “ножеподібним” – гострим та вузьким. Як правило, такий піднебінний валик був у пацієнтів з добре вираженим альвеолярним гребенем та високим піднебінням. Широкий піднебінний валик, навпаки, спостерігався при значній атрофії верхньої щелепи.

Говорячи про клінічні умови, які сприяють виникненню поломів, слід відзначити, що вони дуже рідко спостерігалися окремо. Тільки у 19% пацієнтів були виявлені поодинокі фактори, які сприяли поломам, а у 81% ми спостерігали збіг 2-х або 3-х несприятливих факторів. Проходження лінії перелому залежало від варіантів збігу цих факторів.

Дані клінічних спостережень повністю збігаються з результатами математичного моделювання імовірності появи полому базису знімного протеза. Згідно з проведеними розрахунками ймовірність руйнування та строк функціонування протеза залежать від його напруженого стану, який виражається формулою 1:

 = (Q/ιh) f (1)

де  – напруга, Q – сила жувального тиску, ι – довжина протеза, h – довжина протеза, коефіцієнт f характеризує анатомічні особливості ротової порожнини. Отримані нами різні значення коефіцієнта f дали можливість виявити такі особливості напруженого стану протеза: 1) найменше значення напруги має протез, який опирається на атрофічну (ІІ тип за Суппле) слизову оболонку та тверде піднебіння з відсутнім піднебінним валиком; 2) за умови прилягання протеза до гіпертрофічної (ІІІ та ІV тип за Суппле) або нормальної (І тип за Суппле) слизової оболонки значення напруги у ньому практично збігаються; 3) наявність піднебінного валика призводить до збільшення максимальної розтягальної напруги приблизно у 2 рази; 4) руйнівна напружина пропорційна силі дії жувальних м’язів.

Як показав аналіз джерел сучасної літератури, основним і найбільш перспективним напрямком поліпшення полімерів є розробка на їхній основі нових композитних систем. Тому, щоб покращити міцність пластмасового базису, ми обрали полімерні матеріали, які б дозволили додати до позитивних сторін звичайного армування ще й переваги композитних матеріалів. Також було проведено порівняльне оцінення таких композитних систем із базисними пластмасами, зармованими за відомими способами (бавовняна марля, металева сітка, полімерні волокна).

Під час дослідження міцності методами руйнівної напружини при статичному згинанні та поперечного угинання під навантажем групи зразків розподілились у такому порядку: 1-а група відповідно 117, 3 МПа і 79, 4 МПа; 2-а група 129, 4 МПа і 88, 1 МПа; 9-а група – 132, 5 МПа і 90, 2 МПа; 3-я група – 135, 3 МПа і 93 МПа; 4-а група – 123, 5 МПа і 80, 3 МПа; 5-а група – 138, 7 МПа і 95МПа; 7-а група – 158 МПа і 105, 4 МПа; 6-а група – 159 МПа і 110, 7МПа; 8-а група – 167, 4 МПа і 122 МПа.

Дуже низькі показники міцності у 1-ій групі зразків пов’язані з незадовільними фізико-механічними