Покращення фізико-механічних властивостей пластмасових базисів знімних протезів (клініко-лабораторне дослідження)

У пацієнтів ІІ групи кількість поломів базисів знімних протезів у порівнянні з контрольною групою зменшилась на 86, 9%, а у порівнянні із середнім значенням кількості поломів по стоматологічній поліклініці НМУ – на 88, 9%, що свідчить про ефективність використаних нами методик.

Досліджуючи ефективність різних способів лагодження пластмасових базисів знімних протезів, встановили: 1) з полагоджених протезів, які витримали строк користування 1 рік, 77, 8% протезів були відремонтовані з використанням пластмаси гарячого тверднення, 22, 2% протезів – з використанням самотверднучої пластмаси; 2) жоден із протезів, які були полагоджені за допомогою металевих армувальних елементів (дріт, сітка), не зміг витримати довгострокового користування. 58, 3% з них зазнали вторинного поламання вже протягом 1-го місяця після ремонту. Решта цих протезів зламалася протягом 6 місяців з моменту лагодження; 3) лінія переломів цих протезів проходила у тому ж самому місці, де й була попередня. Такий розподіл вторинних поломів ще раз підтверджує висновки наших лабораторних досліджень про неефективність армування базисних пластмас неспорідненими матеріалами і доцільність використання пластмаси гарячого тверднення для лагодження поламаних знімних протезів.

 

 

У роботі вирішено актуальну стоматологічну задачу – запропоновано нову технологію виготовлення пластмасових базисів знімних протезів, що полягає у введенні армувального шару поліарамідної сітки. Це значно підвищує міцність пластмасових базисів знімних протезів, зменшує кількість їх поломів та істотно подовжує термін їх експлуатації. Розроблені пропозиції дозволи впровадити у практику ортопедичної стоматології диференційований підхід до способу виготовлення та матеріалу базису знімного протеза залежно від імовірності виникнення його поломання та анатомічної будови порожнини рота. Розроблений і запропонований безруйнівний спосіб контролю якості полімеризації пластмасового базису знімного протеза дозволив уникнути поломів, які виникали за рахунок порушень режимів полімеризації. Запропоновані методики виготовлення пластмасових базисів знімних протезів упроваджені в широку стоматологічну практику.

1. Поломи базисів повних знімних протезів частіше трапляються на верхній щелепі в ділянці серединного шва (31, 7% від усіх поломів), на нижній щелепі вони трапляються значно рідше (2, 3% від усіх поломів). Поломи часткових знімних протезів частіше трарляються у ділянках поодиноко розташованих природніх зубів (51, 3% від усіх поломів).

2. Поломи знімних протезів частіше виникають внаслідок порушення лабораторних етапів виготовлення (порушення режимів полімеризації, неправильне поставлення штучних зубів), що становить 100%, та помилок, допущених на клінічних етапах (нераціональний вибір конструкцій, наявність зубощелепних деформацій, знехтування впливу анатомічних особливостей порожнини рота) – 75, 4% від загальної кількості усіх поломів.

3. Прогнозування імовірності виникнення полому базису знімного протеза за допомогою математичного моделювання доказало, що вона більша, якщо протез опирається на гіпертрофічну (ІІІ та ІV тип за Суппле) або нормальну (І тип за Суппле) слизову оболонку, ніж у випадку опори протеза на атрофічну (ІІ тип за Суппле) слизову оболонку. Наявність піднебінного валика збільшує імовірність виникнення полому базису знімного протеза у 2 рази.

4. Визначена нами відносна пористість V базису знімного протеза характеризує його міцність відносно еталонної міцності даної пластмаси. На підставі клінічних та лабораторних досліджень граничним припустимим значенням відносної пористості вважаємо коефіцієнт 0, 15. При перевищуванні цього коефіцієнта (V≥ 0, 15) досліджуваний протез вважають непридатним до використання і вибраковують.

5. Лабораторне дослідження показало, що міцність зармованих зразків базисної пластмаси “Фторакс” змінюється у порівнянні з чистими зразками залежно від армувального матеріалу: чистий “Фторакс” – 132, 5 МПа, поліарамідна сітка – 167, 4 МПа, полікапромідне волокно – 138, 7 МПа, стандартна металева сітка – 129, 4 МПа, металевий дріт – 120, 3 МПа, бавовняна тканина – 117, 3 МПа.

6. Незважаючи на те, що в лабораторних умовах не вдалося отримати волокна з базисної пластмаси “Фторакс” достатньої міцності, вважаємо метод армування базисів знімних протезів спорідненими волокнами перспективним, що потребує подальшого розвитку.

7. Клінічні та лабораторні дослідження показали доцільність використання суперміцних волокон (поліарамід) у вигляді сітки з діаметром отворів 1 мм та розташуванням її у середньому шарі базису на ділянках імовірної появи зламу. Введення у базис армувальної полімерної сітки приводить до збільшення його міцності у середньому на 20% відносно до базису, виготовленого за звичайною методикою.

8. Застосування диференційованого підходу до способів і матеріалів для виготовлення базису знімного протеза та чіткий контроль технологічних етапів приводять до зниження кількості поломів на 88, 9%, що становить 3, 9% від загальної кількості виготовлених знімних протезів.

 

 

1. Перед виготовленням знімного зубного протеза на етапі обстеження пацієнта та планування конструкції слід, враховуючи клінічні умови, оцінити ймовірність появи полому.

2. На основі розрахунків імовірності появи полому базису знімного протеза слід диференційовано підходити до етапу вибору матеріалу, з якого він буде виготовлений та способу покращення фізико-механічних властивостей.

3. Під час виготовлення знімного протеза доцільно застосовувати спосіб контролю пористості пластмасового базису з метою виявлення порушень технологій виготовлення та недопуску дефектних протезів у клініку ортопедичної стоматології.