Порівняльна характеристика хімічного забруднення снігового покриву в районі міста Ужгород

Відбір проб снігу було проведено згідно затвердженої методики за допомогою пластмасової труби на всю глибину снігового покрову у місцях де поверхня снігу не була порушена. Відбір проб проводився в усіх функціональних зонах міста Ужгород, що дозволило зробити загальну оцінку антропогенного та транскордонного забруднення снігового покрову міста. Для транспортування проб снігу використовували чисті поліетиленові пакети, а для розтоплення сніг переміщали у стерилізовані скляні банки. Проби не консервувалися а направлялися безпосередньо на дослідження.

Екологічну оцінку якості талої води проводили згідно «Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями» (34).

На основі проведеного літературного огляду видно, що основними джерелами забруднення снігового покриву міста Ужгород є викиди автотранспорту, тому для оцінки якості розтоплених проб снігу визначали рН, вміст SO42-, HCO3-, Ca2+, Cl-, Na+, K+ в мг/дм3, згідно стандартних методик (35-43). Показник рН (активна реакція води) визначався потенціометричним методом, за допомогою приладу РН-150 М.

2. 3. Визначення параметрів якості розтоплених проб снігу

Параметри якості розтоплених проб снігу визначалися згідно стандартних методик в лабораторії санепідемстанції.

Визначення рН у пробах розтопленого снігу потенціометричним методом

Для визначення рН необхідно здійснювати шляхом вимірювання різниці потенціалів кола з перенесенням іонів, складеного зі скляного рН електрода, оборотного до активності іонів гідрогену, та хлоридосрібного електрода порівняння, насиченого хлоридом калію:

(-) Ag, AgCl | KCl (нас.) Н+ || скляна мембрана || HCl (0, 1 М) | AgCl, Ag (+)

електрод порівнянняскляний електрод

Різниця потенціалів скляного та хлоридосрібного електродів кола при 298 К:

Е=φcкл-φAg, AgCl|Cl- = φо- 0, 059 рН – φAg, AgCl|Cl-.

Оскільки потенціал хлоридосрібного електрода та стандартний потенціал скляного електрода (внутрішній електрод порівняння) величини постійні, можна записати: Е=const-0, 059 pH. Вимірювання різниці потенціалів електродної системи здійснюють компенсаційним методом за допомогою іономіра (див. Іономір (рН-метр)), який попередньо градуюють в одиницях рН за стандартними буферними розчинами з точно відомим значенням величини рН. За умов збереження постійного значення дифузійного потенціалу після заміни стандартного буферного розчину досліджуваним розчином значення інструментальної величини рН випробовуваного розчину пов’язане з рН стандартного буферного розчину (рНст) таким рівнянням:

де Е – різниця потенціалів, яку спостерігають, у випробовуваному розчині, у вольтах;

Ест – різниця потенціалів такої самої пари електродів у стандартному буферному розчині з відомим значенням рНст, у вольтах;

T – абсолютна температура розчину, К;

R – універсальна газова стала, дорівнює 8, 314 Дж•град-1моль-1;

F – число Фарадея, яке дорівнює 96485 Кл моль-1;

n – кількість електронів, перенесених під час реакції, в розрахунку на 1 мол. м. еквівалента речовини. П. в.

рН точніше за колориметричний, це дає нам можливість здійснювати вимірювання показника активності іонів гідрогену з похибкою ±0, 02-0, 05 рН в інтервалі від 1 до 12 залежно від експлуатаційних характеристик скляного електрода та іономіра (рН-метра). П. в. рН є фармакопейним методом, його застосовують при контролі якості ЛП, для дослідження процесів у клітинах і тканинах живого організму. П. в. рН має важливе клінічне значення (рН сечі може мати значення при диференціальній діагностиці алкалозу та ацидозу різної етіології).

Результати вимірювань представлені в таблиці.

Визначення жорсткості води

Метод заснований на утворенні при рН=10+0, 2 міцної безбарвної комплексної сполуки трилону Б з іонами кальцію і магнію.

Методика визначення.

Для дослідження в конічну колбу відбираємо 100 мл проби води, добавляємо 5 мл аміачного буферного розчину (5%) (для досягнення відповідного рН=10) і 4-5 крапель індикатору – хром темно-синій. Після цього титруємо трилоном Б, в результаті чого відбувається зміна забарвлення індикатора від червоного до блакитного.

Розрахунок у мг-екв/дм3 сумарного вмісту Са2+ та Mg+ здійснюємо за формулою:

 Де: А – об’єм трилону Б витрачений на титрування, мл;

n – нормальність трилону Б;

К – поправка до розчину трилону Б по MgCl; 0, 9843 для 0, 05 н трилону Б;

V – обєм досліджуваної проби, взятої на титрування, мл (35-36)

Результати визначення жорсткості розтоплених проб снігу представлені в таблиці.

Визначення загальної лужності

В звичайних природних водах лужність залежить в основному від присутності гідрокарбонатів лужноземельних металів, в меншій мірі – лужних.

Хід визначення.

В конічну колбу відбираємо 100 мл проби води, додаємо 2-4 краплі (0, 1 мл) індикатора метилоранжа. Продуваємо повітрям 2-3 хвилини. Титруємо 0, 1 н розчином HCl до переходу забарвлення проби з жовтого в оранжеве. Якщо аналіз виконувати без продувки проби повітрям в розрахункову формулу вводять коефіцієнт 1, 04 (тобто збільшують лужність на 4%).

Лужність (мг-екв/дм3) = 

де: А – кількість мл розчину HCl, яким титрують пробу;

N – нормальність розчину HCl;

V – об’єм досліджуваної води, мл;

К – поправка до нормальності розчину HCl

  2. 3. 2. Визначення Са2+

Визначення Са2+ проводять об’ємним комплексонометричним методом.

Методика