Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Порушення захисних систем організму у тварин з гострим токсичним ураженням печінки і корекція їх за допомогою антиоксидантів та ентеросорбента

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

КФ у печінці. Достовірно зростала також активність ферменту у плазмі крові. Спостерігалось ще більше пригнічення активності ЦО у всі терміни експерименту (відповідно на 51, 36 та 17%).

З метою корекції змін, викликаних введенням солянокислого гідразину та етанолу, було використано засоби, які впливають на патогенетичні ланки, порушення яких ми встановили. Одним з таких засобів є прополіс. Застосування 10% спиртового розчину прополісу позитивно вплинуло на показники спонтанної та ініційованої хемілюмінесценції. Позитивна динаміка спостерігалась і відносно більшості показників антиоксидантної системи. У печінці підвищувалась активність СОД (на 28, 20 та 22% у порівнянні з ураженими тваринами) та КТ (на 23, 16 та 15%) – ферментів, які зазнавали найбільш вираженого пригнічення. Не зазнали суттєвих змін показники відновленого глутатіону, проте у плазмі спостерігалось достовірне підвищення ГП на 1-у та 3-ю доби експерименту (на 23 та 17% відповідно). Активність КТ у плазмі навпаки, достовірно знижувалась, що можна розглядати як ознаку стабілізації плазматичної мембрани і зниження її проникності для внутрішньоклітинних ферментів. Практично не впливало введення прополісу на концентрацію ЦП.
Під впливом розчину прополісу покращувались також показники функціонування мікросом. На 1-у добу експерименту ми отримали достовірне зростання активності деметилювання ДМА (на 21% у порівняніі з нелікованими тваринами) та гідроксилювання аніліну (на 22%). Достовірно, порівняно з нелікованими тваринами, знижувалась тривалість гексеналового сну, становлячи 88% від рівня уражених тварин. На 3-ю та 7-у доби активність окиснювальних процесів у мікросомах також зростала у порівнянні з тваринами, яким прополісу не вводили, і під кінець експерименту показники наближались до рівня здорових тварин. Тривалість гексеналового сну також зазнавала подальшого зниження у ці терміни дослідження, проте до показників здорових тварин все ж не наближалась.
Застосування розчину прополісу достовірно знижувало вміст МСМ в плазмі та ЕІІ, причому зміни були достовірними у всі терміни експерименту.
Зниження активності процесів вільнорадикального окиснення, зменшення проявів інтоксикації позитивно вплинуло на стан мембранних структур гепатоцитів. Активність АлАТ у плазмі достовірно знижувалась у всі терміни дослідження, а на 7-у добу знаходилась майже на рівні здорових тварин (108%). Знижувалась також активність АсАТ, проте у дещо меншій мірі. Активність ЦО у печінці достовірно підвищувалась на 1-у добу експерименту (на 31% у порівнянні з нелікованими тваринами), а в інші терміни підвищення хоч і мало місце, проте показники були не достовірними. Введення розчину прополісу не вплинуло суттєво на активність КФ у печінці.
Введення ліпосом з інкорпорованим a-токоферолу ацетатом у значній мірі пригнічувало активність вільнорадикальних процесів, про що можна судити із показників спонтанної та ініційованої H2O2 ХЛ. У всі терміни дослідження ці показники достовірно знижувались, причому під кінець експерименту у плазмі вони майже знаходились на рівні здорових тварин. Використання ліпосом сприяло покращанню також стану антиоксидантної системи. У печінці спостерігалось достовірне підвищення активності. СОД (на 44, 20 та 24% у відповідні терміни дослідження), каталази (на 29, 21 та 31%), глутатіонпероксидази (на 25, 19 та 7%), концентрації відновленого глутатіону (на 22, 13 та 19% від рівня уражених тварин). У плазмі крові ми спостерігали дещо іншу картину – активність каталази знижувалась у ранні строки експерименту, а глутатіонпероксидази навпаки, підвищувалась, вміст відновленого глутатіону та церулоплазміну не зазнавав достовірних змін. Ці результати можуть свідчити про перерозподіл антиоксидантних ресурсів в залежності від їх найбільшої необхідності.
Нами отримані позитивні результати застосування ліпосом з вітаміном Е по відношенню до функціонального стану мікросом. Зафіксовано підвищення активності деметилювання диметиланіліну у 1, 4 рази на 1-у, 1, 2 на 3-ю та 7-у доби експерименту, та гідроксилювання аніліну (відповідно 1, 7, 1, 4 та 1, 3 рази у порівнянні з ураженими тваринами). Достовірно знижувалась на протязі всього експерименту також тривалість гексеналового сну, що свідчить про відновлення активності окиснювальних процесів у мікросомах печінки. Це відобразилось на показниках, що характеризують вираженість токсичного синдрому. Так, вміст у плазмі крові МСМ достовірно знижувався на 1-у та 3-ю доби (на 17 та 14%), а еритроцитарний індекс інтоксикації – на протязі всього експерименту (на 14, 19 та 17%).
При дослідженні показників, які характеризують стан мембранних структур, нами отримані результати, що свідчать про позитивний вплив ліпосом з вітаміном Е. Ми спостерігали достовірне зниження в плазмі крові активності АлАТ (на 36, 29 та 23%) та АсАТ (на 18, 9 та 6% у порівнянні з ураженими тваринами), підвищення в печінці активності цитохромоксидази в 1, 7 рази на 1-у, 1, 8 – на 3-ю та 1, 4 на 7-у доби експерименту. Достовірного зниження в печінці зазнавала активність загальної фракції кислої фосфатази, що вказує на зменшення функціонального навантаження на лізосоми. Про це ж свідчить і зниження активності даного ферменту у плазмі крові.
Функціональна недостатність печінки, яка неминуче виникає за умов токсичного ураження, призводить до пригнічення детоксикації ксенобіотиків та ендогенних продуктів метаболізму. Звідси одним із першочергових завдань терапії токсичних уражень печінки повинно бути застосування методів очистки крові від токсичних сполук. З цією метою нами було використано ентеросорбент полісорб, який має високу сорбційну здатність, не викликає побічних ефектів та значно дешевший, ніж інші сорбенти з аналогічними характеристиками.
Використання ентеросорбента у значній мірі нормалізувало активовані гідразином та етиловим спиртом процеси вільнорадикального окиснення. Менш виражений вплив, у
Фото Капча