Порушення захисних систем організму у тварин з гострим токсичним ураженням печінки і корекція їх за допомогою антиоксидантів та ентеросорбента

На функціональну активність мікросом вплив полісорбу був більш значним, ніж прополісу та ліпосом. На протязі всього експерименту достовірно зростала N-деметилазна (на 41, 21 та 16%) та n-гідроксилазна (на 47, 36 та 29% перевищуючи аналогічний показник уражених тварин у відповідні терміни експерименту) активність мікросом, знижувалась тривалість гексеналового сну. На наш погляд, це пов'язано зі зменшенням функціонального навантаження на мікросоми внаслідок попередження надходження частини токсичних продуктів до печінки, оскільки вони зв'язуються сорбентом. На це вказує також значне зниження показників, які характеризують вираженість токсичного синдрому – молекул середньої маси та еритроцитарного індексу інтоксикації. Так, вміст МСМ становив на 1-у добу 81, 3-ю – 84, 7-у – 96% від рівня тварин, яким сорбент не вводили), а ЕІІ знижувався відповідно на 19, 12 та 14%.

Застосування полісорбу, на фоні інтоксикації солянокислим гідразином та етанолом, мало позитивний вплив і на стан мембранних структур. Ми отримали достовірне зниження активності АлАТ у плазмі на протязі всього експерименту (відповідно на 31, 27 та 33% у порівнянні з нелікованими тваринами), знижувалась, однак дещо менше, також активність АсАТ. Якщо зважати на те, що нами зафіксовано також зниження в плазмі активності каталази та кислої фосфатази, то можна констатувати виражену мембраностабілізуючу дію сорбенту, механізм якої, ймовірно, пов'язаний з позитивним впливом на процеси ліпопереокиснення та зниженням токсичного навантаження на клітини печінки. Стабілізація цих процесів, очевидно, призводить і до нормалізації функціонування інших мембранних структур. Зокрема, нами відмічено достовірне підвищення у печінці активності мітохондріального ензиму – цитохромоксидази (відповідно на 60, 35 та 24%), достовірно знижувалась на 1-у та 3-ю доби також активність загальної фракції лізосомального ферменту – кислої фосфатази, становлячи відповідно 59 та 57% до рівня уражених тварин.

Оскільки роздільне введення прополісу, ліпосом з інкорпорованим токоферолу ацетатом та полісорбу хоч і мало позитивний вплив на досліджувані нами показники стану захисних систем та мембранних структур, все ж ми не змогли добитись повної нормалізації всіх параметрів. Зважаючи на це, нами досліджено ефективність поєднаного застосування цих засобів.

Отримані результати свідчать про значно більшу ефективність поєднаного застосування досліджуваних нами засобів у порівнянні з роздільним їх введенням. Так, спостерігалось більш виражене зниження показників спонтанної та ініційованої хемілюмінесценції як у плазмі, так і в печінці уражених тварин. Наближались до рівня здорових тварин показники АОС: в печінці активність СОД достовірно підвищувалась на 1-у та 3-ю доби експерименту (відповідно на 44 та 25% у порівнянні з нелікованими тваринами), а на 7-у майже досягала показників здорових тварин (98% від їх рівня). Аналогічні показники відмічені і в активності каталази, яка зростала відповідно на 53, 39 та 33% по відношенню до уражених тварин, та глутатіонпероксидази (зростання на 43, 27 та 17%). Концентрація відновленого глутатіону достовірно не змінювалась. В плазмі крові спостерігалось достовірне зростання вмісту церулоплазміну в першу добу експерименту. Достовірно, в 1, 4 – 1, 3 рази порівняно з ураженими тваринами, зростала активність глутатіонпероксидази, а активність каталази навпаки, достовірно знижувалась у всі терміни дослідження і досягала на 3-ю добу 102%, а на 7-у – 101% від рівня здорових тварин. Практично наближався до рівня здорових тварин і вміст відновленого глутатіону навіть у ранні терміни експерименту.

Поєднане застосування прополісу, ліпосом та ентеросорбента мало значно ефективніший позитивний вплив і на функціональну здатність мікросом. Достовірно зростала N-деметилазна (на 43, 23 та 18%) та п-гідроксилазна (на 57, 28 та 25% по відношенню до уражених тварин) активність, причому вже на ранніх етапах показники наближались до рівня здорових тварин. Аналогічні результати ми зафіксували і відносно тривалості гексеналового сну. Це, у свою чергу, зменшувало вираженість токсичного синдрому, про що можна стверджувати, оцінюючи динаміку вмісту МСМ та ЕІІ. Достовірне зниження цих показників спостерігалось на протязі всього експерименту, а на 7-у добу вони становили відповідно 110 та 104% від рівня здорових тварин.

Нормалізація стану основних захисних систем за умови поєднаного застосування прополісу, ліпосом та полісорбу позитивно вплинула і на стан мембранних структур гепатоцитів. Так, на протязі всього експерименту достовірно знижувалась у плазмі активність АлАТ (на 36, 33 та 32% у відповідні терміни дослідження), причому показники лише на 3-5% відрізнялись від рівня здорових тварин. Про нормалізацію функції плазматичної мембрани свідчить також зниження у плазмі крові активності каталази та кислої фосфатази майже до рівня інтактних тварин. На відновлення функціональної активності внутрішньої мітохондріальної мембрани вказує нормалізація активності ЦО. Активність ензиму на 1-у добу в 1, 6, 3-ю – 1, 5, 7-у – в 1, 4 рази перевищувала показники уражених тварин. Спостерігалась нормалізація у печінці вільної та загальної фракцій кислої фосфатази