Пояснювальна записка до дипломної роботи на тему: "Морально-етичні норми журналістики та їх порушення під час інформаційної війни в 2014 року"

Інформаційна війна – це будь-яка атака проти інформаційної функції, незалежно від застосовуваних засобів. [50].

Інформаційна війна – це будь-яка дія захисту наших власних інформаційних функцій, незалежно від застосовуваних засобів. [50].

Інформаційну війну можна використовувати, як засіб для проведення стратегічної атаки або протидії. Тим не менш, сучасні засоби виконання інформаційних функцій зробили інформацію вразливою до прямого доступу і маніпуляції нею.

Сучасні технології дозволяють противнику змінити або створити інформацію без попереднього отримання фактів і їх інтерпретації.

Ось короткий список характеристик сучасних інформаційних систем, що призводить до появи подібної уразливості: концентроване зберігання інформації, швидкість доступу, великі можливості інформаційних систем виконувати свої функції автономно.

Існує три основні цілі інформаційної війни:

контролювати інформаційний простір, використовуючи його у власних цілях його, захищаючи при цьому військові інформаційні функції від ворожих дій (контрінформацію).

використовувати контроль за інформацією для ведення інформаційних атак на ворога.

підвищити загальну ефективність збройних сил за допомогою повсюдного використання військових інформаційних функцій. [50].

Отже, за визначенням Н. І. Панаріна:

Інформаційна війна – це «комплексне спільне застосування сил і засобів інформаційної та збройної боротьби». [59]

А за визначенням Д. А. Швець:

«Інформаційна війна – це комунікативна технологія впливу на інформацію та інформаційні системи супротивника з метою досягнення інформаційної переваги в інтересах національної стратегії, при одночасному захисті власної інформації і своїх інформаційних систем». [59]

В інформаційній війні можна виділити три основних етапи:

Визначення цілей (навіщо вона потрібна і що необхідно отримати в результаті) ;

Визначення стратегії, яка має враховувати чотири базових компоненти комунікаційної технології: підготовку повідомлення, визначення каналу комунікації та цільової аудиторії, на яку орієнтовано повідомлення, вибір комунікатора;

Складання плану тактичних заходів.

В даний час інформаційні війни виходять на авансцену можливих варіантів домінування в інформаційній сфері.

При цьому необхідно розрізняти два напрямки ведення інформаційних воєн: безпосередньо інформаційне та психологічне.

У першому випадку об’єктом впливу стають комп’ютери та інформаційні системи, у другому – масова свідомість.

Відповідно, залежно від цього вибираються способи впливу.

У ході інформаційної війни необхідно планувати власні ресурси і ресурси противника з урахуванням таких факторів:

Розподіл кампанії в часі і просторі.

Наявність відповідної матеріально-технічної бази.

Можливість залучення висококваліфікованих фахівців.

Наявність відповідної фінансової бази.

На сучасному етапі розвитку цивілізації інформація відіграє ключову роль у функціонуванні суспільних і державних інститутів і в житті кожної конкретної людини.

На наших очах процес інформатизації розвивається настільки стрімко і найчастіше непередбачене, що ми лише тільки на самому початку шляху усвідомлення його соціальних, суспільних, політичних, економічних, військових і інших можливих наслідків.

Глобальна інформатизація веде до створення єдиного світового інформаційного простору, у рамках якого провадиться нагромадження, обробка, збереження й обмін інформацією між суб’єктами цього простору – людьми, організаціями, державами.

Цілком зрозуміло й очевидно, що можливості швидкого обміну політичною, економічною, науково-технічною, спеціальною й іншою інформацією, застосування нових інформаційних технологій у всіх сферах громадського життя і, особливо, у виробництві і управлінні є безсумнівним благом для людства.

Але подібно тому, як швидкий промисловий ріст створив погрозу екології землі, а успіхи ядерної фізики породили небезпека ядерної війни, так і інформатизація може стати джерелом ряду серйозних проблем планетарного масштабу.

Однак необхідна сьогодні ступінь інформатизації може бути досягнута лише в суспільстві з високим науково-технічним і промисловим потенціалом і достатнім культурно-освітнім рівнем різних шарів населення окремих країн.

У світовий інформаційний простір зможуть увійти тільки найбільш розвинуті і відповідно підготовлені країни.

Держави, що не мають таких передумов усебічного розвитку, усе далі відсуваються на узбіччя соціального і технічного прогресу і стають як би «вічними маргіналами цивілізації».

Уже тепер подібна нерівномірність загрожує протистоянням розвинутих країн і іншого світу, погрозою нестабільністю та виникнення нових сутичок і конфліктів.

Єдиний світовий інформаційний простір неминуче вимагає уніфікації інформаційних і телекомунікаційних технологій усіх країн – суб’єктів інформаційного співтовариства.

Це дає можливість могутнім індустріальним державам, насамперед, таким як США і Японія, значно підсилювати свою політичну, економічну і військову перевагу за рахунок лідерства в інформатизації й у принципі здійснювати глобальний інформаційний контроль над світовим співтовариством і фактично нав’язувати свої правила гри в реальному житті.

Зрозуміло також, що перспектива такої залежності і можливість утрати самобутньої самостійності викликають серйозне занепокоєння інших держав, суспільних інститутів і окремих громадян. Все це напряму відноситься і до України.

Не менше сьогодні повинна тривожити інформаційно-культурна й інформаційно-ідеологічна експансія лідерів Заходу, здійснювана по світових телекомунікаційних мережах (наприклад, Internet) і через засоби масової інформації.

В сучасних умовах інформатизація стає одним з найважливіших факторів суспільного розвитку, при цьому електронізація все більше набуває форм активної боротьби, яку зараз називають інформаційною, оскільки в ній широко використовуються спеціальні сили та засоби з метою впливу на інформаційне середовище протидіючої сторони, а також захист свого інформаційного середовища в інтересах досягнення поставленої мети.

Досвід останніх збройних конфліктів показав, що у еру стрімкого розвитку складних електронних систем, на полі бою все