+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
67
Мова:
Українська
проф. М. Й. Коржанський. – К. : Атіка: Академія: Ельга-Н, 2001.
Орепдарчук Г. Гуманістичні виміри істини / Г. Орендарчук // Гуманізм і духовність у контексті культури. – Дрогобич, 1996. – Кн. 1.
Opuy М. Основы публичного права / М. Ориу. – М., 1929.
Плутарх, Сравнительные жизнеописания в двух томах, М. : Издательство «Наука», Издание второе, исправленное и дополненное, Перевод С. П. Маркиша, обработка перевода для настоящего переиздания С. С. Аверинцева, примечания М. Л. Гаспарова., 1994. [Електронний ресурс] / Плутарх. – Режим доступу: http: //ancientrome. ru/antlitr/plutarch/index-sgo. htm
Поппельман Б. Независимая журналистика и самоконтроль / Б. Поппельман // Право радио и телевидения в России: на пути к новой организации электронной преем. – Гамбург; СПб. : Невское время, 1994.
Почепцов Г. Г., Информация и дезинформация, К. : Ника-Центр, Эльга, 2001. – 256 с.
Почепцов Г. Г., Информационные войны, Серия: Образовательная библиотека. Издательство: Рефл-бук, 2001 г. 576 стр.
Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: Станом па 1 січня 2001 р. – К. : Юрінком Інтер, 2001.
Прайс М. Телевидение, телекоммуникации и переходный период: прано, общество и национальная идентичность / М. Прайс. – М., 2000.
Приступепко Т. О. Державна підтримка преси: порятунок чи пастка? / Т. О. Приступепко // Журналіст України. – 1997. – № 5-6. – С. 12-14.
Приступепко Т. О. Деякі аспекти етичної діяльності вітчизняних журналістів під час виборчих баталій / Т. О. Приступенко // Публіцистика і політика: зб. наук, праць / за ред. проф. В. І. Шкляра. – К., 2001. – Вип. 2.
Приступепко Т. О. Правові засади функціонування сучасних засобів масової комунікації України: монографія / Т. О. Приступенко; за ред. В. В. Різу на; Київ. нац. ун-т імені Т. Г. Шевченка – К., 2000.
Приступенко Т. О. Свобода преси в Україні / Т. О. Приступенко // Журналіст України. – 1994. – № 1-2. – С. 12-14.
Приступенко Т. О. Тенденції розвитку свободи преси в Україні / Т. О. Приступенко // Вісн. Київ, ун-ту. – К., 1993. – С. 31-42. – Сер. Журналістика.
Про інформацію: закон України: офіційний текст [за станом на 11 травня 2004 року]. – К. : Парламентське вид-во, 2006. – 24 с.
Расторгуев С. П. Информационная война. – М. : Радіо й связь, 1998
Різун В. В. Роль ЗМК в демократичному суспільстві / В. В. Різун// Публіцистика і політика: зб. наук, праць / за ред. проф. В. І. Шкляра. – К., 2001. – Вил. 2.
Робеспьер М. Речь о свободе печати / М. Робеспьер. – М., 1806.
Сиберт Ф. С. Четыре теории прессы / Ф. С. Сиберт, У. Шрамм, Т. Питерсон. – М., 1998.
Словарь по этике / под ред. И. С. Кона. – 4-е изд. – М. : Политиздат, 1981.
Слоун В. Краще мати пресу без уряду, аніж уряд без преси / В. Слоун //День. – 2001. – 15 трав.
Станиславский К. С. Избранное / К. С. Станиславский; состав. Ю. С. Калашников, В. Н. Прокофьев. – М. : Всерос театр, о-во, 1982.
Стенхольм О. Защита общества от злоупотребления свободой печати / О. Стенхольм // Междунар. жизнь. – 1993. – № 10.
Толмачев М. Предисловие к роману Виктора Гюго «Отверженные» / М. Толмачев // Гюго В. Отверженные: роман: в 2 т. / В. Гюго. – Минск, 1989. – Т. 1.
Українська Біблія. Переказ Огієнко 1962 р., Українське Біблейське Товариство, 2007 р.
Україна: інформація і свобода слова: зб. законодавчих актів, нормативних документів та статей фахівців / у поряд. A. M. Затворний. – К. : Молодь, 1997.
Українське законодавство: Засоби масової інформації. – К., 1999.
Хайдеггер М. Письмо о гуманизме / М. Хайдеггер // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.
Шкляр В. І. Преса керована і преса керуюча / В. І. Шкляр // Українська періодика: історія і сучасність: тези доп. і повідомл. Всеукр. иаук. -теорст. копф. 9-10 груд. 1993 р. – JL, 1993. -С 13-17.
Шкляр В. І. Соціальна норма і престиж преси / В. І. Шкляр // Укр. періодика: історія і сучасність / за ред. М. М. Романюка. – Л., 1997. – С. 25-28.
Юшкявичус Г. Предисловие /Г. Юшкявичус//Законодательство Российской Федерации о СМИ. – М. : Гардарика, 1996.
ДЖЕРЕЛА
Сайт інформаційного суспільства України – http://www.isu.org.ua
Сайт президента Сполучених Штатів Америці Барака Обами – https://www.whitehouse.gov/
Сайт російської служби Бі-Бі-Сі – http://www.bbc.co.uk/russian
Сайт «Независимая газета» – http://www.ng.ru/
Сайт «РИА НОВОСТИ» – http://ria.ru/
Сайт «Первый канал» – http://www.1tv.ru/
Сайт «Россия 24» – http://live.russia.tv/index/index/channel_id/3
Сайт «5 канал» – http://5-tv.ru/
Сайт «Крымская правда» – http://kp.crimea.ua/
Сайт «Севастопольская газета» – http://sevastopol.press/
Сайт радіо «Эхо» – http://echo.msk.ru/
Сайт «Вашингтон пост» – http://www.washingtonpost.com/
Сайт вікіпедії – https://ru.wikipedia.org/wiki/Журналистика/
Промова
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що ЗМІ постають головною зброєю у веденні інформаційних війн.
За допомогою медіа можна маніпулювати громадською думкою, впливати на прийняття важливих стратегічних рішень, змінювати кордони без застосування реальної зброї.
Сьогодні не так важливо мати численну армію або надвелику територію, достатньо володіти низкою потужних засобів масової інформації.
Засоби масової інформації завжди виконували декілька функцій: інформативну, просвітницьку та розважальну.
Сьогодні, в еру розвинутих інформаційних технологій, ЗМІ стали рушійною силою поширення своїх інтересів, засобом пропаганди та маніпуляції, та, зрештою, найважливішою зброєю ведення інформаційної війни.
Інформаційна війна Росії проти України є тому яскравим прикладом.
Скориставшись нестабільною ситуацією, російські медіа не просто протягом всього часу передавали хибну та образливу інформацію про події, вони спровокували територіальне втручання в Крим та на Схід країни, та постійно підтримували та продовжують створювати напружену ситуацію в цих регіонах.
Таким чином, в ході проробленої роботи були отримані відповіді на поставленні завдання:
Маніпулятивний арсенал ЗМІ досить широкий: навмисне спотворення реального стану речей шляхом замовчування одних фактів і випинання інших, публікація помилкових повідомлень, пробудження в аудиторії негативних емоцій за допомогою візуальних засобів або словесних образів і так далі.
Всі ці прийоми розрізняються за силою впливу і змістом, але їх об'єднує одне: всі вони спрямовані на створення певного емоційного настрою і психологічних установок у аудиторії.
Таким чином, ЗМІ стають основною зброєю в інформаційній війні.
Сьогодні головні битви інформаційної війни йдуть на українсько-російському фронті.
У ролі атакуючої сторони виступає телебачення, преса та інтернет-ресурси сусіда, які всіма силами намагаються довести обґрунтованість введення російських військових угрупувань в Крим та на Схід.
У російської пропаганди три категорії споживачів – внутрішня аудиторія, Україна і весь інший світ.
Цілі Кремля всередині – домогтися лояльності росіян і змусити повірити в образи зовнішніх ворогів.
В Україні – дезінформувати недосвідчених споживачів новин і посіяти паніку, особливо на Півдні та Сході.
На Заході – дискредитувати українську революцію і нову владу.
Усереднена позиція більшості російських телевізійних ЗМІ: в Україні або, точніше, «на Україні» – бардак, засилля націоналістів.
І лише Кремль, направивши своїх солдатів на півострів і підтримуючи самопризначений уряд автономії, сприяє збереженню хоч якоїсь стабільності і рятує російськомовне населення від тих сил, які глава РФ Володимир Путін назвав «оранжевой чумою».
Методом контент-аналізу було проведено перевірку новин різних засобів масової інформації на наявність пропаганди.
Згідно з яким російські інформаційні агенції, інтернет-видання та телеканали вдаються до маніпуляції масовою свідомістю, використовуючи звичні заходи.
Аналіз довів, що медіа Російської Федерації приймають активну участь в інформаційній війні проти України.
Головними методами до яких вдаються ЗМІ: викривлення фактів, замовчування, дезінформація та інших.
Російські ЗМІ таки як російська служба Бі-Бі-Сі, «Независимая газета», радіо «Эхо», «РИА Новости» розповідали про ситуацію на Україні зі всіх точок зору підверглися критиці з сторони російської влади та ЗМІ, які підтримували агресію на Україні.
В своєї роботі матеріали я черпав з сайтів самопровозголошенної Донецкой Народной Республики, «5 канал», «Россия 24», «1-канал», «РИА Новости», «Крымская правда», «Севастопольская газета».