Практичні роботи з механіки

2. 3. 1 Отримати у викладача зразки різних металів.

2. 3. 2 Вибрати мікротвердість із таблиці згідно свого варіанту.

2. 3. 3 Вибрати параметри шорсткості поверхні зразків із таблиці згідно свого варіанту.

2. 3. 4 Визначити вид контакту (п. 2. 2. 3. 2).

2. 3. 5 В залежності від виду контакту розрахувати фактичний тиск.

2. 3. 6 Зробити висновок згідно отриманих результатів розрахунку.

2. 3. 7 Оформити звіт, який повинен містити всі необхідні розрахунки.

 

2. 4. 1 Описати структуру контакту твердих тіл.

2. 4. 2 Якими геометричними параметрами поверхонь визначається номінальна, контурна і фактична площа дотику?

2. 4. 3 Як впливають фізико-механічні властивості на величину фактичного тиску в контакті металевих деталей?

2. 4. 4 Що таке приведений модуль пружності?

2. 4. 5 Опишіть відмінність між пружним і пластичним контактом.

2. 4. 6 Послідовність визначення фактичного тиску в металевих деталях машин при пластичному і пружному контакті.

 

 

Необхідно визначити фактичний тиск в контакті сталевої поверхні, обробленої струганням, з параметрами шорсткості Ra =16, 4 мкм, tm1 =0, 46; Sm1=320 мкм, з сталевою полірованою поверхнею Ra = 0, 01 мкм; загартованої до твердості за шкалою Роквелла HRC 62. На приладі ПМТ-3 визначено десять значень мікротвердості першої поверхні H: 3382; 2172; 3017; 2896; 2715; 2499; 2599; 2380; 2349 МПа.

А. 1 Визначаємо середнє значення мікротвердості першої поверхні за формулою (2. 10) :

Hср = 2699 МПа.

А. 2 Знаходимо середній приведений радіус кривизни виступів контактуючих поверхонь, згідно п. п. 2. 2. 3. 3 і 2. 2. 3. 5

А. 3 Розраховуємо приведений модуль пружності контактуючих поверхонь за п. 2. 2. 3. 7 приймаємо   МПа;  

 ,

звідки

А. 4 Визначаємо вид контакту за формулою (2. 6)

звідки робимо висновок, що контакт пластичний.

А. 5 Розраховуємо коефіцієнт k за формулою (2. 12)

А. 6 Визначаємо фактичний тиск згідно п. 2. 2. 4. 3

Pr = 0, 66. 2699 = 1710 МПа.

 

 

Необхідно визначити фактичний тиску в контакті двох однакових прироблених поверхонь з параметрами шорсткості:

  мкм;  ;  мм.

Середнє значення мікротвердості, визначене на приладі ПМТ-3 після приробки, Hср=10300 МПа.

Б. 1 Визначаємо середній приведений радіус кривизни виступів контактуючих поверхонь згідно п. п. 2. 2. 3. 3 і 2. 3. 3. 4

Б. 2 Знаходимо середнє арифметичне відхилення еквівалентної шорсткості Ra за п. 2. 2. 3. 5

  мкм.

Б. 3 Визначаємо приведений модуль пружності контактуючих поверхонь за п. 2. 2. 3. 7 приймаючи E1 = E2 = 2105 МПа.

Б. 4 Вид контакту визначаємо за формулою (2. 6)

звідки робимо висновок, що контакт пружний.

Б. 5 Розраховуємо фактичний тиск за формулою (2. 13)

  МПа.

 

 

3. 1. 1 Ознайомлення із роботою підшипника ковзання.

3. 1. 2 Класифікація видів тертя в залежності від мащення (на прикладі підшипника ковзання)

3. 1. 3 Ознайомлення із діаграмою Гарсі-Штирбека

3. 1. 4 Ознайомлення із методикою прогнозування експлуатаційних властивостей підшипників ковзання (сухого тертя та з рідинним мащенням)

Робота розрахована на 4 академічні години.

 

3. 2. 1 Підшипники ковзання

До складу практично будь-якої механічної системи входить вузол, призначений для передачі зусилля між двома поверхнями, рухомими одна відносно іншої. Такий вузол називається підшипником і забезпечує рух в одному або двох напрямах, запобігаючи йому в інших напрямах. Підшипники поділяють на два типи по виду відносного руху: підшипники ковзання і підшипники кочення.

Підшипник ковзання – це опора, в якій рухомі одна відносно іншої поверхні знаходяться в контакті ковзання. Ці підшипники поділяються по напряму дії навантаження. Радіальний підшипник (рисунок 3. 1, а) сприймає навантаження Fr, перпендикулярне осі валу, і утримує вісь валу, що обертається в фіксованому положенні. Упорний підшипник несе осьове навантаження і допускає обертання валу. Існують такі конструкції підшипників, які передають як радіальне Fr, так і осьове FA навантаження (радіально-упорні підшипники).

Нормальна робота підшипника можлива, якщо навантаження рівномірно розподілене по довжині втулки. Проте якщо відстань між двома підшипниками велика, прогин валу або неточності складання можуть призвести до перекосу цапф в підшипниках. Тоді на краї втулок діятиме підвищений тиск, і це може викликати заїдання і руйнування втулок і цапф. Понизити вплив перекосу можна, зменшивши відношення довжини втулки до її діаметру або використовуючи підшипник, який здатний пристосовуватися до прогину і перекосу валу. Прикладом таких підшипників є підшипник, що самовстановлюється, наприклад із сферичною посадковою поверхнею. При перекосі валу сферична втулка може повертатися щодо корпусу так, що її