Практикум з філософії

“... Кінцевою метою усіх моїх праць був перехід від роз’єднаності часткових знань до повноти знання тому, що я бажав пізнати істину у всіх часткових напрямках, щоб вільно і без перепон дослідити глибину абсолютного. ” (Ф. Шеллінг).

“Або немає суб’єкта, а є абсолютний об’єкт, або немає об’єкта, а є абсолютний суб’єкт. Як же розв’язати цю суперечку?.. (Лише) досягаючи абсолюту, усі принципи, які борються один проти одного, усі суперечливі системи стають тотожними. Це абсолютне є дійсною основою гармонії між об’єктивним та суб’єктивним у вільному діянні не тільки індивіда, але й усього (людського) роду” (Ф. Шеллінг).

“… (Абсолютно тотожне) … ніколи не може бути об’єктом знання, але тільки об’єктом... віри… Як високо ми не підносимо розум, ми все ж вважаємо, що ніхто через чистий розум не став доброчесним... або взагалі великою людиною... Тільки в особистості – життя, а все особистісне базується на темній основі” (Ф. Шеллінг).

Отже, якими саме якостями наділяє Ф. Шеллінг абсолютне? Які протилежні сутності він вводить в його зміст? Чому він вважає абсолютне об’єктом віри? – Поясніть, приймаєте ви чи не приймаєте лінію міркувань філософа, аргументуйте свої твердження. Познайомтесь із тим, як класифікує Ф. Шеллінг найперші філософські дисципліни:

“Якщо первинним вважають суб’єктивне, тоді задача полягає в тому, щоб пояснити, як до нього приєднується об’єктивне... Якщо кожне знання базується на їх поєднанні, то пояснення цього поєднання, безперечно, є найвищою задачею для кожного знання, а оскільки філософія є... найвищою і головною наукою, то й основною задачею філософії... ” (Ф. Шеллінг).

“Подавати в якості первинного об’єктивне і виводити з нього суб’єктивне є... задачею натурфілософії... Отже, якщо трансцендентальна філософія існує, їй залишається прямувати у протилежному напрямку – виходити із суб’єктивного як первинного і абсолютного і виводити з нього об’єктивне. Таким чином, натурфілософія і трансцендентальна філософія розділили між собою два можливих напрямки філософії... Трансцендентальна філософія є другою необхідною основною наукою філософії” (Ф. Шеллінг).

Уважно перечитайте наведені нижче положення, що характеризують співвідношення субстанції і суб’єкта, абсолютну ідею, вихідні принципи системи Гегеля. Зверніть увагу на принципову зміну у розумінні субстанції, суб’єкта в порівнянні з попереднім розвитком філософії.

“На мій погляд, який можна виправдати тільки викладанням самої системи, вся справа в тому, щоб зрозуміти і виявити істинне не тільки як субстанцію, але так само і як суб’єкт... Жива субстанція... є буття, яке справді є суб’єкт або, що теж саме, яке справді є дійсне буття лише остільки, оскільки... вона є опосередковування становлення для себе іншою… Мислення становить не тільки субстанцію зовнішніх речей, але також і всезагальну субстанцію духовного …” (Г. Гегель).

“Істинне є ціле. Але ціле є тільки сутність, що завершує себе через свій розвиток. Про абсолютне треба сказати, що воно по суті є результат, що воно лише в кінці є тим, чим воно є справді; в тому то і полягає його природа, що воно є дійсне, суб’єкт або становлення самим собою для себе” (Г. Гегель).

“Істина не є викарбувана і покладена до кишені монета. Вона – процес... Все, що розумне, те є дійсне, а що дійсне, те є розумне” (Г. Гегель).

Спираючись на наведені положення, спробуйте чітко уяснити відповіді на такі важливі питання: а) як розуміє Г. Гегель засади дійсності – натуралістично чи метафізично? б) якими є ці засади – рухливими, динамічними чи сталими, незмінними? в) як ці засади пов’язані із істиною?

Спробуйте пояснити та обгрунтувати, який закономірний зв’язок процесів дійсності подає Г. Гегель у наведеному нижче міркуванні.

“... Окремий індивід є недосконалий дух... Індивід, субстанція якого – дух вищий, пробігає це минуле... як форми, вже залишені духом, як етапи шляху, вже розробленого і вирівняного; таким чином, щодо пізнання ми бачимо, як те, що в ранні епохи обіймало зрілий дух мужів, зведено до пізнань, вправ і навіть ігор хлоп’ячого віку... ” (Г. Гегель).

Уважно прочитайте наведені нижче положення, прокоментуйте їх. Чи мають вони актуальне значення і в наш час?

“Те, що істинне є дійсним тільки як система, або те, що субстанція по суті є суб’єкт, відбито в уявленні, яке проголошує абсолютне духом, – найвеличніше поняття,.. яке належить новому часу та його релігії” (Г. Гегель).

“Філософствування без системи не може містити в собі нічого наукового. Окрім того, що це філософствування саме про собі виражає скоріше суб'єктивний умонастрій, воно також постає випадковим за своїм змістом. Усілякий зміст отримує виправдання лише як момент цілого, поза яким він постає як необґрунтоване припущення або суб’єктивне переконання. Істинною формою, в якій існує істина, може бути лише її наукова система… Внутрішня необхідність того, щоби знання постало наукою, полягає в природі самого знання, проте задовільне пояснення цьому дається лише в викладенні самої філософії” (Г. Гегель).

Спробуйте визначити, які саме суттєві риси знання вимагають його систематизацію? Чому вимога системності знання є дуже важливою саме для філософії? Перечитайте дуже важливі положення Г. Гегеля, що розкривають його розуміння історії філософі:

“…Розуміння випадкового характеру