Практикум з соціології

Культурний релятивізм повинен застосовуватися не тільки в процесі наукового аналізу, а й у повсякденних взаємодіях представників різних культур. Щеплення культурного релятивізму відбувається складно, він вимагає розуміння незвичних цінностей і норм, відмови від культурних стандартів, яких люди дотримувалися все життя. Але поступово, у міру того як мешканці різних країн всі частіше контактують один з одним, важливість розуміння інших культур значно підвищується. Завдяки міжнародній економіці, поширенню засобів масової комунікації й інформації, процесам міграції, туризму й т.п. ми спостерігаємо зближення світових культур, культурний обмін між ними. 

Разом із цим, проявляється й протилежна тенденція – зберігаються значні культурні відмінності. Цілісність і самобутність культури забезпечується механізмами соціокультурної селекції й соціокультурним імунітетом. Кожна культура в процесі культурного обміну намагається відібрати й зберегти лише ті риси, які відповідають її загальній логіці, менталітету. Для цього культура може чинити опір чужим для неї елементам. Так майже всі країни світу запозичили в західного суспільства технології й засоби організації виробництва, але не норми й принципи західної моралі. Подібний опір – це свідоцтво особливої турботи людей про власну культуру, збереження її самобутності й неповторності, оскільки втрата культури неодмінно приведе до розпаду даного суспільства, що завжди характеризується певними традиціями, нормами, моделями поведінки. 

 

 

 

Тема 8: СУСПІЛЬСТВО ТА СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ.

 

1. Поняття суспільства, країни, держави. Суспільство як соціальна система.

2. Поняття соціальних змін, їхні види.

3. Концепції соціальних змін.

4. Теорія модернізації.

 

1. Поняття суспільства, країни, держави. Суспільство як соціальна система. Вся історія соціологічної думки є історією наукових підходів і методів побудови теорій суспільства. 

Суспільство – це сукупність історично сформованих способів взаємодії й форм об'єднання людей, у яких виражається їх всебічна залежність друг від друга, регульована законом, звичаями, соціальними інститутами. 

Основні ознаки суспільства: 

1.Воно не є частиною будь якої більшої системи (автономність і самодостатність суспільства).

2.Шлюби укладаються переважно між представниками даного об'єднання.

3.Воно поповнюється переважно за рахунок дітей тих людей, які вже є визнаними представниками об'єднання (самовідтворення).

4.Об'єднання має територію, що вважає власної.

5.У нього власна назва й власна історія.

6.Воно має власну систему керування.

7.Об'єднання існує довше середньої тривалості життя окремого індивіда (цілісність і стабільність).

8.Його згуртовує спільна система цінностей, звичаїв, традицій, що називають культурою.

Найчастіше поняття суспільство розуміється у двох значеннях: вузькому й широкому.

У вузькому розумінні – це окремо взяте суспільство, розглянуте в єдності його територіальних кордонів (країна) і політичного устрою (держава).

У широкому розумінні – це світове співтовариство або світова система, мається на увазі все людство як ціле.

Крім суспільства існують ще й такі поняття як "країна" і "держава".

Держава являє собою штучний політичний конструкт – інститут, покликаний управляти взаємодіями між людьми, тобто політична організація країни, що має певний тип влади та апарат керування.

Країна – територія, що має певні границі й користується державним суверенітетом.

Системний підхід трактує суспільство як систему , що самозабезпечується.

Система – це предмет, явище або процес, що складається з якісно визначеної сукупності елементів, які перебувають у взаємних зв'язках і відносинах та утворюють єдине ціле. 

Основні характеристики системи: 

•цілісність;

•стабільність, тобто збереження своєї структурнофункціональної організації при зміні зовнішнього середовища;

•самодостатність і саморозвиток;

•відкритість, тобто взаємозв'язок із зовнішнім середовищем;

•варіативність (можливі різні варіанти розвитку в певних границях);

•компенсаторність (якщо якийсь елемент не виконує свої функції на належному рівні, то йому знаходиться заміна);

•багаторівневість.

Специфіка соціальної системи полягає в тому, що вона складається на базі тієї або іншої спільноти людей (соціальна група, соціальна організація, суспільство), а її елементами є люди, чия поведінка детермінується певними соціальними позиціями (статусами), які вони займають і конкретними соціальними функціями, які вони виконують, соціальними нормами й цінностями, прийнятими в даній соціальній системі, а також їх різними індивідуальними якостями.

Суспільство як соціальна система – це такий соціальний організм, що функціонує й розвивається за своїми власними законами, має якості, яких немає в жодного з утворюючих його елементів окремо. 

Складовими елементами суспільства є: 

1) соціальні зв'язки й відносини;

2) соціальні дії й взаємодії;

3) соціальні цінності й норми.

Основні рівні суспільства:

1)Мікрорівень (рівень окремо взятого індивіда);

2)Мезорівень (рівень соціальних груп і соціальних інститутів);

3)Макрорівень (рівень суспільства в цілому).

4)Світсистема або глобальний рівень.

В марксистській соціології, у якій виявляється детерміністський (причиннонаслідковий) зв'язок соціальних явищ і процесів, їхня субординація, суспільство містить у собі чотири основні сфери – економічну, соціальну, політичну й духовну (ідеологічну). Кожна з попередніх підсистем має вирішальний вплив на наступні й зазнає зворотний вплив. Кожна із цих найбільш загальних соціальних систем