Практикум з соціології

Постійне відтворення способів взаємозв'язку й взаємодії компонентів, а отже, збереження цілісності й стабільності суспільства забезпечується шляхом виконання суспільством певних функцій. Т. Парсонс визначає основні функції, без яких система як така існувати не може: 

•здатність до адаптації (забезпечується економічною підсистемою суспільства);

•ціледосягнення (політичною підсистемою);

•інтеграції (правовими інститутами й звичаями);

•відтворення структури (системою вірувань, мораллю й органами соціалізації).

Чим більш послідовніше здійснюється функціональний розподіл діяльності на рівні інститутів і соціальних ролей, тим стабільніше сама соціальна система.

2. Поняття соціальних змін, їхні види. Соціальні зміни – це перехід соціальних систем, спільнот, інститутів і організацій з одного стану в інше. Соціальні зміни мають на увазі не будьякі зміни, що відбуваються в якійнебудь сфері (економічній, політичній, духовній), а зміни соціальних систем, соціальної стратифікації, соціальних спільнот, соціальних процесів, інститутів, організацій, їхніх взаємодій.

Поняття “соціальна зміна ” конкретизується поняттям розвитку. Поняття «соціальний розвиток» означає певний вид соціальних змін, що мають спрямованість убік поліпшення, ускладнення, удосконалення. 

Зміни можуть здійснюватися на наступних рівнях:

1.На рівні особистості й міжособистісних відносин (зміни модального типу особистості, лібералізація статевої моралі).

2.На рівні організацій і інститутів (зміна функцій і типів сім’ї, цілей освіти).

3.На рівні малих і великих соціальних груп (поява фермерів, підприємців).

4.На соцієтальному і глобальному рівнях (економічний розвиток одних країн, застій і криза в інші).

Види соціальних змін залежно від типу соціальних зв'язків:

1.Структурні соціальні зміни – зміни, що стосуються структур різних соціальних утворень (зміни в структурі сім’ї, суспільства).

2.Процесуальні – зміни, що зачіпають соціальні процеси (зміни в міграційних процесах, у стратифікації суспільства).

3.Функціональні – зміни, що стосуються функцій різних соціальних систем, інститутів, організацій (зміни у функціях сім’ї, освіти, законодавчої й виконавчої влади).

4.Мотиваційні – зміни в сфері мотивацій індивідуальної й колективної діяльності (зміни мотивації студентів).

Всі ці зміни тісно пов'язані між собою: зміни одного виду з необхідністю спричиняють зміни інших видів.

Також виділяють такі типи соціальних змін як: 

1.Еволюційні (поступові, повільні, плавні, кількісні перетворення об'єктів) і революційні (відносно швидкі, корінні, якісні) зміни;

2.Прогресивні (рух уперед) і регресивні (відкіт назад);

3.Імітаційні (копіювання існуючих форм соціального життя) і інноваційні (створення нових форм соціального життя).

Якщо наявність соціальних змін у соціальних системах визнається всіма соціологами, то із приводу факторів соціальних змін висловлюються різні думки. 

1.На питання, звідки надходить імпульс для соціальних змін, є дві відповіді: 

1)представники екзогенних теорій (географічний напрямок) думають, що соціальні зміни породжуються зовнішніми факторами: кліматом, ландшафтом і т.д.;

2)більшість соціологів є прихильниками ендогенних факторів розвитку, тобто думають, що причини соціальних змін треба шукати в самому суспільстві. Так, представники конфліктного підходу рушійною силою розвитку суспільства бачать соціальні протиріччя й конфлікти, які властиві будьякому соціальному устрою. Марксистська соціологія в якості головної рушійної сили суспільства бачить єдність і боротьбу протилежностей, що відбувається у всіх сферах. В економічної – протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами, у соціальнополітичної боротьба класів, у духовної – боротьба ідеологій).

2.Щодо ролі об'єктивних і суб'єктивних факторів у соціальних змін висловлюються дві точки зору:

1)прихильники суб'єктивізму як основну причину соціальних змін розглядають свідому діяльність індивіда або групи людей, на перший план висувається індивідуальна свідомість;

2)прихильники об'єктивізму думають, що в суспільстві діють об'єктивні закони, не залежні від волі й свідомості людей.

3.На питання, чи носять соціальні зміни причино обумовлений або випадковий характер, також пропонується дві відповіді:

1)марксистський детермінізм підкреслює причинну обумовленість всіх соціальних явищ; це означає, що кожна з підсистем, що входять у суспільство, існує не сама по собі, а перебуває в причиннонаслідковій залежності від інших сфер, всі підсистеми залежні від економічної підсистеми;

2)соціальний дарвінізм вважає, що соціальні зміни відбуваються завдяки випадковим варіаціям і природному відбору.

4. На питання про те, які причини породжують соціальні зміни, пропонуються наступні відповіді:

1.Соціокультурні теорії першопричиною соціальних змін вважають зміни, що відбуваються в соціокультурній сфері – світосприйнятті, релігії, свідомості соціальних груп, суспільства в цілому. Такі зміни визначають вигляд усього суспільства.

2.Соціальноекономічні теорії головну причину бачать в економіці, виробничих відносинах.

3.Індустріальнотехнологічні теорії думають, що соціальні зміни залежать на сам перед від технологічних змін. Виділяють 3 способи, за допомогою яких технологія детермінує соціальні зміни:

1)зміни в технології створюють проблеми соціального порядку, які вимагають певних дій з боку людей (виникнення біотехнологій, що дозволяють жінкам виношувати нерідних дітей, породило сурогатне материнство, що потребує нових соціальних норм, так і в нових соціальних ролей);

2)нові технології, нова техніка створюють нові можливості для індивіда й груп у їхній діяльності, спілкуванні (нові можливості соціальної комунікації створені завдяки телефонізації, розвитку телебачення, комп'ютерної техніки й т.д.);

3)нові технології нерідко створюють нові форми взаємодії між індивідами й різним родом спільнотами (розвиток Інтернету індивідуалізує працю