Предмет і метод економічної теорії

Тут слід розуміти ще й таке: фіктивний капітал виникає на основі реального (дійсного) капіталу, оскільки за відсутності останнього , який «породжує» прибуток, не міг би виникнути і розвиватися фіктивний капітал, що претендує на отримання відповідної частки прибутку, але сам її не створює. Своєрідний зв’язок цих капіталів можна образно проілюструвати таким чином. Подібно тому, як тінь не існує без предмета, так і фіктивний капітал не існує без реального. Рух фіктивного капіталу викривляє і дає невірну уяву про рух реального капіталу. Коли гіпотетично, наприклад, припустити, що всі цінні папери забрали інопланетяни в іншу галактику, їх власники, безперечно, зазнають великих втрат, але реальний капітал від цього не постраждає.

Фіктивний  капітал  є  товар,  що  обертається  на  ринку  і  має  ціну.  Він,  як  зазначалось, рухається поза кругообігом дійсного капіталу, вкладеного у виробництво. Важливо підкреслити, що фіктивний капітал не є чимось випадковим для капіталізму. Він закономірно розвивається на основі позичкового  капіталу.  Всі  цінні  папери  —  це  титул  на  дохід,  тобто  за  своєю  економічною сутністю є документами, які віддзеркалюють рух позичкового капіталу. Але капітал, відданий в позичку, в більшості випадків використовується функціонуючим капіталістом і відтворюється в процесі кругообігу промислового капіталу, а потім повертається до власника з процентом. Фіктивний же капітал безпосереднього відношення до руху промислового капіталу не має. Після первинного випуску акцій, коли капітал дорівнює їх вартості, і почав рух як реальний, цінні папери потрапляють на ринок (фондову біржу) і стають об’єктом купівлі-продажу безвідносно до реального ходу відтворення. Одна й та сама акція може бути продана і куплена десятки разів. Ця особливість  фіктивного  капіталу типова для  всіх  його форм:  векселів,  заставних  зобов’язань, акцій, облігацій та інших цінних паперів, які виникають у зв’язку з угодами (операціями) позички. Взагалі,  фіктивний капітал кількісно перевищує позичковий, і їх рух не збігається. При цьому розмір позичкового капіталу впливає на дохід, який він приносить. Фіктивний капітал сам залежить від доходу. Акціонерна форма забезпечує власникам акцій в одних випадках вищий фактичний дохід, ніж звичайний процент, в інших — надію на нього. Це робить вкладення грошових капіталів в акції привабливішими порівняно зі звичайною позичкою. Цінні папери є капіталом, тому що дають можливість своїм власникам мати певний дохід, а також можуть бути продані. У той самий час цінні папери — це фіктивний капітал, тому що вони не мають вартості,

 

хоч продаються і купуються. Ринкова вартість фіктивного капіталу набагато перевищує за величиною дійсний або реальний капітал.

Розвинуті товарне виробництво і товарний обіг неможливі без широкого використання цінних паперів. Вони можуть виступати як засіб кредиту, так і засіб платежу, ефективно замінюючи готівку. Як один з важливих засобів мобілізації вільних грошових ресурсів, цінні папери виконують і антиінфляційні функції, «знімаючи» на відповідний строк певну кількість готівки, що не забезпечена товарами і послугами. Ці та інші якості цінних паперів неминуче ведуть  до  їх  великого  розповсюдження  в  комерційному  обігу.  Тому  ринок  цінних  паперів  і фондові біржі як його провідна ланка посідають важливе місце в економіці розвинутих капіталістичних країн.

Акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Дивіденд може виплачуватися: кожний квартал, раз на півроку чи рік; акціями (капіталізація прибутку),  облігаціями  і  товарами.  Акціонерам  може  видаватись  сертифікат  акції  (цінний папір), що засвідчує володіння поіменованої в ньому особи певною кількістю акцій товариства.

Розрізняють акції іменні та на пред’явника (відмінність між ними полягає у процесі реєстрації та продажу), прості, або звичайні, і привілейовані (різняться способом виплати дивідендів та їх величиною), а також багатоголосі, одноголосі та безголосі (які розмежовуються за можливістю їх власників брати участь в управлінні товариством).

З точки зору економічного змісту акцій заслуговує на увагу їх поділ на привілейовані та прості.  Привілейовані  акції  гарантують  фіксований  щорічний  дивіденд.  Привілейовані  акції дають власникові право: на першочергове отримання доходу у вигляді фіксованого дивіденду до номінальної вартості акцій; на компенсацію доходу, недоотриманого в зв’язку зі скороченням прибутку  АТ  у  відповідному  році  (за  рахунок  резервного  фонду);  на  пріоритетну  участь  у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні товариством (компанією), якщо іншого не передбачено його статутом. Величина доходу  на звичайні (прості) акції  не фіксується. Враховуючи, що власники простих, або звичайних, акцій несуть більший ризик (ніж привілейованих), пов’язаний з діяльністю товариства. Їм надається право обирати членів правління і вирішувати інші питання на