Предмет і метод економічної теорії

Функції центрального банку: 1) розробка та реалізація грошово-кредитної політики; 2) емісія готівкових грошей — монопольне право центрального банку; 3) емісія безготівкових грошей; 4) зберігання золотовалютних резервів країни; 5) акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків. Зміст цієї функції полягає в тому, що кожний комерційний банк як член національної кредитної системи зобов’язаний зберігати певний відсоток від суми вкладів на резервних рахунках центрального банку. Норма резервування зростає, якщо виникає потреба скорочення пропозиції грошей, і зменшується, коли необхідно збільшувати пропозицію грошей. Таким чином, резервування є важливим засобом грошово-кредитної політики, за допомогою якого здійснюється регулювання кількості грошей в обігу. Крім того, резервування є і певним засобом забезпечення мінімальної ліквідності комерційних банків, своєрідною формою збереження депозитів: 1) кредитування комерційних банків у період економічних труднощів; 2) виконання кредитних та розрахункових операцій на потребу уряду. Зміст цієї функції полягає в тому, що надходження до державного бюджету акумулюються на рахунках центрального банку, тому саме він здійснює операції щодо акумуляції грошових засобів та витрат їх урядовими організаціями. Він також здійснює за розпорядженням уряду операції з іноземною валютою та золотом, із державними цінними паперами, виконує взаємне зарахування боргових зобов’язань тощо.

За допомогою таких інструментів як:— норми резервування (r), норми відсоткової ставки на позички (і) та операцій на ринку цінних паперів (завдяки продажу центральним банком державних цінних паперів комерційним банкам зменшується кількість грошової маси, і, навпаки, з викупом їх у комерційних банків збільшується обсяг грошової маси) держава через центральний банк проводить монетарну (грошово-кредитну) політику.

ІІ. Комерційні банки є основою кредитної системи. Мета комерційних банків — одержання прибутку. Банківський прибуток являє собою різницю між процентами на вкладений капітал і виплатою процентів за позиками. Результативність роботи комерційного банку визначається  нормою  банківського  прибутку  —  відношенням  чистого  прибутку  до  власних коштів (власного капіталу) банку.

Найбільшого поширення набула така організаційно-правова форма банків, як акціонерна. За способом формування статутного капіталу розрізняють комерційні банки без участі держави, з участю держави, з участю іноземного капіталу тощо. Залежно від обсягу операцій, які виконують комерційні банки, їх поділяють на: універсальні (здійснюють усі операції) та спеціалізовані (виконують менший обсяг операцій, обслуговують певну галузь чи сферу економічної діяльності або групу клієнтів).

Комерційні банки створюються у формі пайових або акціонерних. Акціонерні можуть бути відкритого і закритого типів.  Комерційні банки успішно працюють за дотримання відповідних принципів:   1)   робота   в   межах   реальних   ресурсів;   2)   повна   економічна   самостійність   і

 

відповідальність; 3) взаємодія з клієнтами на ринкових засадах; 4) регулювання діяльності економічними  методами  і  в  межах  закону.  Комерційні  банки  виконують  такі  функції:  1) створення грошей; 2) посередництво в кредиті; 3) стимулювання нагромаджень господарськими суб’єктами; 4) посередництво в платежах і забезпечення розрахунково-платіжного механізму; 5) посередництво в операціях із цінними паперами.

Функції комерційних банків: 1) ведення поточних рахунків (акумуляція безстрокових депозитів); 2) акумуляція строкових депозитів вкладників; 3) видача грошових засобів з рахунків;

4) перерахування з одного рахунка на інший; 5) розміщення акумульованих грошових засобів шляхом надання кредитів, купівлі-продажу цінних паперів; 6) продукування кредитних грошей шляхом мультиплікації банківських депозитів та ін.

Свої функції комерційний банк виконує через операції. Банківські операції поділять на активні й пасивні.

Пасивні банківські операції пов’язані з акумуляцією ресурсів, необхідних для проведення кредитних  та  інших  активних  операцій.  Структура  банківських  ресурсів:  1)  власний  капітал банку: 2) первинний акціонерний капітал; 3) нагромаджений капітал за рахунок капіталізації частини банківського прибутку; 4) резерви; 5) депозити клієнтів: 6) строкові — вкладники можуть запитувати  (знімати,  використовувати)  кошти  тільки  після  закінчення  певного  строку;  7)  до запиту (поточні рахунки) вкладник може використовувати їх у будь-який час; 8) заощаджувальні внески, які зазвичай повільно нагромаджуються і використовуються тільки через декілька років. Заощаджувальний внесок клієнта засвідчує ощадна книжка; 9) залучені засоби — кредити, отримані в інших банках (міжбанківський кредит); 10) засоби, отримані від емісії та розміщення цінних паперів банку.

Активні   операції   комерційних   банків   пов’язані   з   розміщенням   ресурсів   з   метою одержання прибутку. Це кредитні операції та операції з розміщення цінних паперів. За об’єктами активні операції можна подати таким чином.

Вексельні операції (купівля векселів у компанії та видача під них позик). Підприємство, яке продає свій товар іншому підприємству в кредит, одержує вексель, за яким воно може отримати гроші від підприємця-покупця тільки через певний проміжок часу. Якщо підприємцю-продавцеві гроші потрібні раніше, ніж настане термін платежу, то він може продати вексель банку. Ця операція називається обліком векселів. Банк сплачує векселетримачеві не всю суму, зазначену у векселі, а зменшену на величину облікового відсотка. Підприємець-продавець може отримати кредит банку під заставу векселя. Після настання терміну погашення кредиту позичальник повертає кредит і забирає вексель.

Підтоварні операції — надання кредиту під заставу товарів і товарних документів.

Фондові операції — операції з цінними паперами, що мають таку структуру:

—кредит під цінні папери;

—банківські інвестиції, тобто купівля банками цінних паперів.

Лізингові  операції,  учасниками  яких  є  три  суб’єкти:  лізингова  компанія,  функції  якої виконує банк; орендар, що замовляє банку (лізинговій компанії) устаткування, яке він хоче взяти в оренду; підприємство, яке виробляє це устаткування.