Предмет, методологія та завдання історії економіки та економічної думки

сьогоднішніх і майбутніх благ приймається різною, адже для людей має значення „отримати тисячу шиллінгів зараз чи через три роки”. Звідси процент трактується Бем-Баверком як ціна, яку виплачують за можливість розпорядитися грішми сьогодні, а не у майбутньому. Від економістів австрійської школи беруть початок методологічні підходи, які знайшли практичне застосування в різних галузях управління та господарської діяльності. Найважливіше те, що теорія граничних величин перенесла центр ваги економічного аналізу з оцінки витрат і затрат на визначення кінцевих результатів. Виробничі ресурси і створювані ними блага отримують свою оцінку від значимості кінцевого продукту, а не від розмірів затрачених зусиль. Теорія граничних величин сприяла створенню теорії поведінки споживача, вона стала одним із відправних параметрів сучасної теорії цін, аналізу взаємного зв’язку попиту і пропозиції, оцінки ефективності, оптимізації виробничих факторів. Математична (лозаннська) школа Л. Вальрас вважається засновником лозаннської школи маржиналізму. Вальрас запропонував концепцію загальної економічної рівноваги, яка одночасно була і розвитком класичних уявлень, і принципово новим підходом до аналізу економічних явищ. Новизна полягала у тому, що, представивши економічну систему як систему рівнянь попиту і пропозиції, Вальрас відкрив еру матемізації економічної теорії. Розроблена Вальрасом модель загальної економічної рівноваги відображає взаємозв’язок ринків готової продукції та ринків факторів виробництва в умовах ринкового механізму господарювання із досконалою конкуренцією, який приводить до єдиної рівноваги велику кількість ринків. Ця модель дозволяє зрозуміти, що визначення цін на продукцію, що виробляється для ринку і цін факторів виробництва може бути тільки одночасним, а не почерговим. І що часткова рівновага на певній кількості ринків не гарантує загальної рівноваги для всієї економіки із заданою кількістю ринків. Модель загальної економічної рівноваги Вальраса – замкнута математична модель, в якій всі учасники діляться на дві групи: власників факторів виробництва (землі, праці, капіталу) і підприємців. Кожен з учасників намагається досягти максимуму корисності цих факторів, якими володіє. Аналізуючи умови і принципи рівноважного обміну між ними, швейцарський теоретик робить висновки: 1. Існує взаємозв’язок і взаємообумовленість цін не тільки на ринку товарів, але і на всіх інших ринках. 2. Ціни на споживчі товари встановлюються у взаємозв’язку і взаємодії з цінами на фактори виробництва, ціни на робочу силу – із врахуванням і під впливом цін на продукти тощо. 3. Рівноважні ціни встановлюються в результаті взаємодії всіх ринків (ринку споживчих товарів, ринку праці, грошового ринку). 4. Математично доводиться можливість існування рівноважних цін одночасно і на всіх ринках. До такої рівноваги прагне ринкова економіка. Але „ідеал” існує лише в теорії, повна рівновага всіх цін на всіх ринках існує теоретична абстракція. Модель Вальраса – це статична модель загальної економічної рівноваги, свого роду одномоментний знімок національного господарства у „чистому” вигляді. Вона не дає розуміння, яким чином встановлюється рівновага в розвитку, в динаміці; в ній не враховуються багато факторів, які існують в дійсності. Проте все вищесказане аж ніяк не применшує її значення. Адже, математично довівши можливість існування економічної рівноваги, Вальрас робить висновок про відносну стійкість ринкової системи. Ця модель послужила основою подальшого розвитку важливих сфер економічної науки. Особливо це стосується вивчення динаміки економічного зростання, розробки концепцій суспільного благополуччя, побудови системи міжгалузевих зв’язків. Формування неокласичного напряму. Кембріджська школа. Ідеї економічного лібералізму на новому етапі розвитку суспільства (ост. чв. ХІХ-поч. ХХ ст.) продовжив неокласичний напрям, представлений двома основними школами: кембріджською та „американською”. Теоретичними засадами неокласики є мікроекономічний аналіз та маржиналізм. Представники неокласичного напряму: • розробили систему загальної економічної рівноваги та її математичну інтерпретацію; • розділили предмет економічної теорії на два відносно самостійних розділи: мікроекономіку і макроекономіку, які в сукупності складають єдину „економікс”; • розвинули мікроекономічний аналіз; • почали застосовувати математичні методи в економічних дослідженнях; • сформулювали закономірності оптимального режиму господарювання економічних одиниць в умовах вільної конкуренції; • господарство розглядали як сукупність мікроекономічних агентів (споживачів, продавців, фірм), які дбають про максимум доходу при мінімумі витрат. Історичне значення неокласичної теорії полягало в тому, що вона дедалі більше перетворювалась у науку про раціональну господарську діяльність. Формування неокласичної теорії в руслі маржиналізму безперечно пов’язане з іменем видатного англійського економіста, засновника кембріджської економічної школи А. Маршалла. Це досить „синтетична” наукова фігура у всій історії європейської економічної думки – в його вченні вдало систематизувалися і органічно поєдналися досягнення пострікардіанської англійської політекономії, австрійської, нової історичної та математичної шкіл. Теорію свою Маршалл виклав у фундаментальній шеститомній праці „Принципи економікс” (1890). Саме „Принципи економікс” стали початком принципово нового напряму сучасної економічної науки – неокласичної політекономії, або „економікс”. Термін „економікс” Маршалл вводить зразу ж у першій главі „ Принципів... ” і пояснює: „Економікс займається дослідженням нормальної життєдіяльності людського суспільства; вона вивчає ту сцесу індивідуальних і суспільних дій, яка якнайтісніше зв”язана із створенням матеріальних основ благополуччя”. Таким чином, основною заслугою англійського вченого є те, що йому вдалося перевести зусилля з теоретичних суперечок навколо проблеми вартості на вивчення питань взаємодії попиту і пропозиції як сил, які визначають процеси, що відбуваються на ринку. Маршалл впевнений, що у економічних факторів зберігається один центр тяжіння – ціна, яка є свого роду економічним магнітом. Тому центральне місце в дослідженнях вченого і його однодумців займає проблема вільного ціноутворення на ринку. Ринкову ціну Маршалл розглядає як результат перетину ціни попиту, яка визначається