Предмет, методологія та завдання історії економіки та економічної думки

загалом – 38% світової промислової продукції. Розвивалися нові галузі пром. : електроенергетична, переробка нафти, хімічна, автомобільна. Відбувається концентрація та централізація вир-ва і капіталу та утворення на цій основі монополістичних об’єднань, посилення ролі банків і фінансового капіталу. Процес монополізації відбувався у формі трестів. Перша монополія в пром. – нафтовий трест Рокфеллера «Стандарт ойл» (1879) – в 1900 р. контролював 84% внутрішньої торгівлі нафтою і 90% її експорту. Сталеварна компанія «Юнайтед Стейтс Стіл» – стальний трест вперше досяг капіталу в 1 млрд. Запровадження на заводах Форда конвеєра знизило ціну машини з 950 до 290. Були прийняті антитрестівські закони: 1887 закон про створення міжштатівської торгової комісії для нагляду за діями залізничних компаній, 1900 – зак. Шермана про незаконність створення підприємств, які обмежують співпрацю між штатами чи з іноземними держ. Фінанси. Дві найбільші фінансові групи – Моргана і Рокфелера. Воно володіли залізницями, нафтовими, металургійними, машинобудівними, вуглевидобувними комп. В США відбувалися періодичні економічні кризи в 1873-78 рр., 1882-85, 1893- 97, 1900-03, 1907-08, 1913 – падіння біржових курсів, банкротство банків, спад виробництва і ділової активності, розорення дрібних і середніх фірм. Державне регулювання екон. торкнулося промисловості і банків. На поч. ХХ ст. почалася «прогресивна ера», яку відкрила політика «чесного курсу» Т. Рузвельта. – створювалося міністерство торгівлі і праці зі спец. Бюро у справах корпорацій для збору інформації, – залізничним компаніям забороняється змінювати тарифи на перевезення вантажів, – держава контролювала виробництво харчових продуктів і медпрепаратів, – збільшено Державний земельний фонд з 45 до 150 млн акрів. Держава отримала багаті на корисні копалини землі, які не можна було розпродавати, – прийнято закон Олдріча-Вріланда (1908), який дозволяв10 банкам організовувати Національну грошову асоціацію на 6 р. з правом випуску банкнот, які забезпечені акціями і облігаціями штатів, – 1913 – прийнято закон про тарифи, мита були знижені від 42 до 27%. – 1913 – створення Федеральної резервної системи. Сільське господарство. Розвитку с/г сприяли збільшення населення, попит у промисловості, урбанізація. Характерні риси с/г: – завершення ринкових перетворень на Пд і перемога фемерського шляху розвитку с/г, – підвищення продуктивності праці, поглиблення інтенсифікації і спеціалізації, – диференціація і зростання кількості крупних фермерських господарств, які були найбільш конкурентоспроможними на зовн. і внутр. ринках. На Пд утворилася форма оренди – кропперство – орендарі-негри виплачували половину урожаю. Пеонат – система боргового рабства, праця за борги на землевласника. Площа оброблюваних земель збільшилася з 1870 – 1900 рр. з 189 до 415 млн акрів, з 5, 8 млн фермерських господарств 2, 1 здавалися в оренду. З 1890 р. застосовують парові трактори, а з 1907 – дизельні. Для захисту інтересів фермерів створюються різні організації, союзи. В 1865 організація грейнджерів – займалася підтримкою кооперативного руху і освітньою діяльністю. Фінансова олігархія стала проявляти інтерес до зовнішніх ринків і територій. Ріст виробництва супроводжувався розширенням експорту, в 1876 р. експорт переважав над імпортом. В 1900 р. експорт = 1394 млн. 6. 4. Економічний розвиток Франції В кінці ХІХ ст. за промисловим розвитком була на 4 місті. В 60-ті рр. -10% світової промислової продукції, в кін. ХІХ ст. -7%. Причини промислового відставання: – поразка Франції у війні з Прусією (1870). Наслідки цієї катастрофи для Франції – загальні витрати становили 16 млрд. франків (3 млрд. $), захоплення Німеччиною Ельзасу і Лотарингії – найбільш розвинутих областей з запасами залізних руд. загинуло 1, 5 млн. чол. – промисловість відставала за технічним рівнем виробництва, – невистачало сировини і палива. Ввозили вугілля, залізну руду, чорний і кольоровий метал, бавовну, – важке становище в с/г: вузькість внутрішнього ринку, аграрне перенаселення, недостатній ринок робочої сили, – фінансові ресурси не вкладалися в національну економіку, – відстала структура промисловості (переважало виробництво предметів споживання, а не важка індустрія), – недостатнє використання електроенергії. Франція відставала від США, Німеччини, Великобританії не лише за темпами розвитку, а й за структурною перебудовою промисловості. Так, за 1884-1909 pp. загальна продукція промисловості зросла на 75%, а за 1909-1914 pp. – лише на 25%. Це можна пояснити втратами в франко-пруській війні, переважаючим розвитком легкої промисловості, низьким технічним рівнем виробництва. Негативно впливали на економічний розвиток парцелярний характер землеробства, його низький технічний рівень, зменшення сільськогосподарського виробництва внаслідок завезення дешевого хліба з-за океану. Послабленню економіки Франції сприяв експорт капіталів, що становив 30% світових інвестицій. За даними 1908 p., у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9, 5 млрд фр., в облігації та закордонні цінності – 104, 4 млрд фр. Франція вивозила капітал у формі позикового, що привело до зростання чисельності рантьє. На початку XX ст. їх налічувалося 2 млн при населенні 40 млн. Для експорту товарів і капіталів Франція створила колоніальну імперію, територія якої в 21 раз була більшою. Метрополія вивозила в свої колонії 10% експортного капіталу, 13% товарів. Інтенсивно розвивалося транспортне машинобудування, зокрема виробництво автомобілів, суднобудування. За темпами будівництва залізниць Франція поступалася лише США, їх протяжність в 1911 p. досягла 50, 2 тис. км. У легкій промисловості зберігалося значення виробництва предметів розкоші, текстилю, галантереї. Перед першою світовою війною відставання французької промисловості від американської, німецької, англійської досягло відповідно: в металургії – 6, 3 і 2 рази;