Предмет, методологія та завдання історії економіки та економічної думки

сфери, де Невидима рука безсила. Це сфери національної оборони, державного судочинства і охорони порядку. В цих галузях пріоритет належить державним органам. Теорія розподілу праці. У концепції Сміта про зростання багатства нації проблема розподілу праці займає чільне місце (хрестоматійним став приклад шпилькової мануфактури: якщо 10 робітників працюють окремо, то за день вони спроможні виготовити 20 шпильок. Якщо ж одним робітником виконується якась певна операція, то кількість готових виробів зросте до 40 000 штук за день. Отже, робить висновок Сміт, розподіл праці веде до зростання продуктивності праці). Проте майстерня – це лише окремий випадок. Сміт підводить до думки, що все суспільство працює за принципом розподілу праці. Таким чином, суспільний розподіл праці є вирішальним фактором підвищення продуктивності і ефективності праці, а, значить, і технічного прогресу. Цю особливість знали давно. Але саме Адам Сміт чітко сформулював це положення. По-перше, він зумів побачити універсальний характер такого розподілу: від простих операцій до складних, між класами суспільства, за територіальними ознаками (місто і село). По-друге, Сміт показав, що чим вищий ступінь розподілу праці, тим більшого ефекту можна добитися. По-третє, розподіл праці відкриває простір для винахідництва, адже чим простіша операція, тим легше її механізувати. Отже, наслідком процесу розподілу праці є технічний прогрес. Сміт звертає увагу, що розподіл і, як наслідок, продуктивність праці зростають, якщо людям допомагають машиши і механізми. Робиться висновок: ринкова система стає величезною спонукальною силою до нагромадження капіталу, переважно у вигляді машин і механізмів. Таким чином розподіл праці зумовлює співпрацю всіх для задоволення потреб кожного, що сприяє зростанню багатства і добробуту нації. Теорія вартості носить у Сміта дуалістичний характер. По-перше, економіст стоїть на позиціях трудової теорії вартості. При чому кваліфікована і складна праця створює в одиницю часу вартість більшу, ніж праця проста і некваліфікована”. По- друге, Сміт визначає вартість (і ціну) товару на основі витрат виробництва, слідуючи теорії витрат виробництва. Відповідно до цього праця не є єдиним джерелом і мірою вартості, тому що капітал і земля теж створюють вартість. На думку Сміта праця, капітал ї земля породжують доходи – зарплату, прибуток і ренту – сума яких і визначає вартість (ціну) виробництва, а вона вже стає джерелом і мірою мінової вартості товару. Ціну, яка встановлюється на рівні виробництва, Сміт називає “природною” ціною, а ціну, яка відхиляється від “природної” під впливом попиту і пропозиції – ринковою. Теорія продуктивної праці Сміта стала продовженням аналогічної концепції фізіократів. Продуктивною економіст вважає працю, яку можна обміняти на капітал, тобто це сукупна праця всіх працівників сфери матеріального виробництва. Непродуктивна – це праця у сфері нематеріального виробництва, тобто праця нематеріалізована. Вагомий внесок геніального економіста у теорію доходів. Сміт характеризує класову структуру суспільства, виділяючи три основних класи згідно їх відношення до засобів виробництва: наймані робітники, капіталісти і землевласники. Кожний клас отримує свій вид доходу: робітники – заробітну плату, капіталісти – прибуток, землевласники – ренту. Сміт визнавав наявність інших груп і верств у суспільстві, але підкреслював, що основні класи получають первинні доходи, а доходи всіх інших груп є вторинними, тобто перерозподіленими. Паралельно Сміт дає визначення національного доходу – це чистий продукт річної праці народу країни, який вимірюється сумою доходів. Капітал у Сміта – це головна рушійна сила економічного прогресу. Під капіталом він розуміє запас продукції, що приносить прибуток або з допомогою якого створюються нові блага. Сміт увів в науковий лексикон терміни “основний” і “оборотний” капітал і дав їм своє трактування. Основний капітал – земля, машини, споруди, устаткування – приносить прибуток, не беручи участі в обігу. Оборотний капітал складається з продовольства, матеріалів (сировини і півфабрикатів), грошей, готової продукції, яка перебуває на складах і в магазинах. Велике значення надавав Сміт нагромадженню капіталу і пов’язував його із зростанням національного багатства. Таким чином, Сміт своїм вченням підвів своєрідний підсумок багатовіковому розвитку економічної думки, ставши її найбільшим досягненням з часів античності до XVIII ст. З іншої сторони праця Сміта – це початок нової епохи в розвитку економічної думки. Сміт створив єдиний комплекс взаємозв’язаних теорій, тим самим створивши той рубіж, від якого мали можливість відштовхнутися економісти наступних поколінь. Завдяки своєму внеску у розвиток економічної теорії Сміт і через 200 років після своєї смерті залишається стовпом ліберальної ідеології в економіці. Основні положення методології дослідження Д. Рікардо такі: • система політичної економії, представлена як єдність, підпорядкована закону вартості; • визнання об'єктивних економічних законів, тобто законів, що не залежать від волі людини; • кількісний підхід до економічних закономірностей, тобто Рікардо зробив спробу знайти кількісне співвідношення між такими категоріями, як вартість, заробітна плата, прибуток, рента тощо; Головним завданням економічної науки є дослідження законів, що лежать в основі розподілу доходів поміж класами суспільства у формі зарплати, прибутку та ренти. За Рікардо, саме класові відносини лежать в основі процесів розподілу доходів у суспільстві. Рікардо ототожнює капітал із засобами виробництва, він говорить, що капітал – це “частина багатства країни, яка використовується у виробництві і складається з їжі, одягу, інструментів, сировини, машин тощо, необхідних, щоб привести в рух працю”. Характеризуючи капітал, Рікардо показує його як головний фактор розвитку продуктивних сил в суспільстві. Капітал він визначає як фонд виробництва, як запас засобів