Представники єврейської громади у складі чернігівської міської думи (1893-1917 рр.)

Через чотири роки, у виборчій кампанії 1905 р., дозволялося б голосувати 160 євреям Чернігова, з яких 139 – власники нерухомості, 21 – утримували торгові підприємства, купуючи промислові патенти. Присутствіє мало уповноважити на роботу в розпорядчому органі самоврядування 4-х іудеїв. Тобто, питома вага від загалу можливих виборців-євреїв склала б 2, 5% 25, поміж усіх думців (44 особи) – 9, 1% 26.

Як бачимо, відносна частка гласних-євреїв збільшилася, але не вдовольнила етнічну громаду, а головне – місцеве врядування. З огляду на революційні події початку 1905 р., антиурядові протести на імперських об- ширах, міська управа почала наполягати на внесенні змін до чинного законодавства. Ще напередодні вибору думців, у лютому 1905 р., вона адресувала губернаторові, статському радникові Олексію Хвостову клопотання за № 1360, в якому йшлося про потребу скорегувати Положення 1892 р. Власне, це було водночас і нове прочитання його засад про залучення до самоврядування євреїв. Уважаємо за доцільне навести найвиразніші моменти. «Склад гласних думи, – вказувалося, – обраховується згідно із 56 ст. Міського положення відповідно числу виборців, уписаних у виборчий список, у який євреї не вносяться; отже, якщо за цим списком визначаються... гласні, то усі вони і повинні бути вибраними... Якщо формується особливий єврейський список,... то і гласні із євреїв повинні призначатися понад загальне число гласних... Інакше виходить кричуща несправедливість. Через усунення євреїв від участі у виборах гласних і через не зарахування їх до загального виборчого списку, число виборців для Чернігова, порівняно з будь-яким російським містом, де нема євреїв, скорочується наполовину... Той принцип закону (4 ст., ХГУ п.), що гласних євреїв повинно бути не більше однієї десятої загального складу думи, передбачає лише співвідношення між загальним числом гласних християн і євреїв, але зовсім не витіснення гласних християн гласними євреями, призначеними не понад загальне число гласних християн, а у складі цього числа... «27.

Властиво, що своє прохання представники самоврядних структур аргументували суто прагматичними потребами. «Склад думи м. Чернігова, – читаємо у поданні, – і без того мало чисельний, не відповідає обсягу справ,... покладених на думу населенням і законом; зменшення його за рахунок гласних євреїв несправедливо і, навряд чи, правильно з формальної точки зору»28. Звідси випливала сутність клопотання: «призначати євреїв не в загальне число гласних, а понад те число... Від того і громадське управління не потерпало би, так як число гласних і працівників збільшилося б; представництво інтересів єврейського населення стало би повним; дух закону був би дотриманий».

Означене подання управи, як і вимагала буква закону, передали на розгляд Присутствія, члени якого мали обговорити і, долучивши власне рішення, направити міністру внутрішніх справ. 6 квітня 1905 р. відбулося засідання Присутствія, яке постановило: «клопотання Чернігівської міської управи про зміну існуючого порядку обрання євреїв визнати таким, що заслуговує на увагу»30. Колегіальна інституція, очолювана керівником місцевої коронної адміністрації, підтримала. Вочевидь, вбачали у тому користь для місцевої громади, де значна частина представлялася єврейською спільнотою. Саме життя вимагало, аби законом враховувалася специфіка міст, розташованих у «смузі осілості». Натомість міністр мав протилежну думку. Його відповідь від 27 квітня 1905 р. за № 2607 гласила: «... я не знаходжу достатніх підстав для задоволення клопотання..., так як ст. 56 Міського положення визначає граничну норму числа гласних у складі думи..., а тому чисельний склад останньої не може бути більше визначеного... загального числа гласних»31.

Міністерське рішення стало беззаперечною вказівкою для Присутствія уповноважити у міську думу лише 4-х євреїв. До уваги взяли характеристики на кандидатів, написані поліцеймейстером на предмет політичної лояльності до імперської системи управління та, що важливо, авторитетності серед місцевої людності. Поміж 160 потенційних виборців-євреїв поліцеймейстер виокремив «Якова Гуревича, як людину освічену, яка володіє даром слова, цілком благонадійна і не приналежна до жодного антиурядового товариства; Ісаака-Максима Маркельса, людину, яка володіє значними коштами, цілком благонадійна і користується повагою та величезною довірою як серед єврейського, так і російського населення; Боруха Морголіна та Гіршу Уріна, які з політичної точки зору цілком благонадійні, мають великий вплив серед євреїв та користуються повагою й авторитетом