Проблеми запозичень романських мов

Інші слова прийшли до французької мови більш мирним шляхом технічних та наукових знань. Починаючи з епохи Відродження французька мова запозичає з німецької назви руд: zinc, cobalt, quartz, nickel. Пізніше завдяки німецьким вченим французький науковий словник збагатився такими словами як: aspirine, ecologie, paranoia, homeopathie, chromosome. На перший погляд ці слова не здаються іноземними, бо вчені створили ці терміни на основі грецьких та латинських коренів.

З Німеччини та Pociї до французької мови прийшли слова, що використовуються географами, ботаніками, зоологами: ballon, edelweiss, teckel, hamster, toundra, steppe, mammouth.

Нерідко письменники виявляються корисними посланцями, які приносять запозичені слова в інші мови. Оповідання про подорожі де ла Перуза або маркіза де Кюстіна, романи Александра Дюма або Жюль Верна, переклади романів російських авторів познайомили французів з багатьма новими словами. На сторінках словників можна також знайти слова accordeon (нім.) та robot (чеське), яю прийшли до французької мови завдяки літературі.

Також завдяки книгам знаходимо у французькій мовi слова, що збуджують уяву: vampire та Walkyrie. 3 Німеччини то Польщі прийшли назви ритмів, що змусили всю Європу танцювати: valse та polka, mazurka.

Для повсякденного життя французи запозичили слова у Ельзаса (bretzel, quenelle, kouglof, nouille, choucroute, schnaps, firichti), з Польщі (baba, meringue), Aвстpiї (croissant), Pociї (blini, vodka) i навіть Угорщини (goulasch).

У французьких будинках можна знайти предмети, назви яких запозичені з німецької (bock, vasistas) i навіть з фінської мови (sauna).

1. 6. Запозичення з мов національних меншин.

Мови національних меншин, що проживають на території Франції, зробили менш значний внесок у лексичний склад французької мови. Але все ж таки наведемо декілька запозичень з бретонської мови, що є найбільш численними: goeland – від бретонського «gwalan»; bijou – від «bizou» – каблучка; biniou – волинка (бретонський музичний інструмент) ; dolmen – слово, утворене від «taol» – «стіл» та «теп» – «камінь» та позначає металевий пам’ятник, що являє собою великий плоский камінь, розташований на інших вертикальних каменях; menhir – від «теп» – «камінь» та «hir» – «довгий» i позначає «мегаліт».

 

 

2. 1 Лексика.

За схожістю розвитку романських мов лінгвісти часто звертали увагу на розбіжності в області лексики. Так, X. Міхаеску відмітив в румунській мові понад 115 слів латинського походження, відсутніх в інших романських мовах. Іоргов Йордан відібрав з основного лексичного фонду каталанської мови 100 слів, невідомих іншим романським мовам, і 140 слів, знайомих тільки іспанському та португальському (Iordan, 1964).

Ю. Юд відзначає ряд розбіжностей між іспанським, з одного боку, і французькою та італійською, з іншого.

Відмінною особливістю іспанської лексики (і в багатьох випадках португальської) є збереження слів, висхідних до класичної латини: avis > ісп. ave, порт, ave; rnetus ісп. miedo, порт, medo, Беар. met; comedere ісп. comer, порт, comer; foetere ^> ісп. lieder, порт, feder, Беарн. heder. В інших мовах прототипом романських слів послужили відповідні вульгарнолатинські форми: avicellu, pavore, manducare, pu-tere (пор. фр. Oiseau, peur, manger, puer). Окситанська лексика латинського походження займає проміжне положення між галло-романської і іберо-романської групами. У деяких випадках вона ближче до гало-романської лексики: оксіт. trobar, кат. trobar, фр. trouver (пор adflare ісп. hallar, порт, achar) ; fenestra оксіт. finestra, кат. fi-nestra, фр. Fonetro. В інших випадках ми спостерігаємо ряд подібностей з іберо-романської групою (головним чином з іспанської мови) : afartar (hartar), calar (callar), сатрапа (сатрапа), flac (flaco), garganta (garganta), lairar (ladrar), lenha (lefia) perna (pierna), ort (huerto). Встановлення розбіжностей у лексиці романських мов, тобто виявлення індивідуальних рис у функціонуванні і розвитку лексико-семантичних одиниць, орієнтувало дослідників на аналіз окремих слів (навіть якщо вони входили в тематичні групи термінів споріднення, назв частин тіла, часів року, релігійних свят тощо), на з'ясування особливих, обставин лінгвістичного характеру (наприклад, так зване зіткнення омонімів) або екстралінгвістичного.

Якщо проаналізувати фр. en noir et blanc et en couleurs, ісп. en bianco у negro у en colores, ит. in bianco e нього ea colori, то схожість між порівнюваними мовами полягає не тільки в зовнішній схожості лексем noir, negro, рябо-blanc, bianco, bianco – couleurs, colores, colori, але головним чином в особливому значенні третього елемента couleur, color, colore, який в цих мовах є полісемантичним, бо в своєму лексичному полі ця лексема займає дві позиції: позицію архілексеми, маючи значення колір взагалі: фр. couleur verte, ісп. color verde і позицію архілексеми в секторі хроматичного позначення кольору (пор. приклади з en couleurs, en colores, a colori) в протиставленні ахроматичному значенню.

Важливим показником подібності романських мов являється наявність лексичних одиниць, що успадкували від латинського однаковий або приблизно однаковий набір значень (сем) або деякі з них (більше одного).

Так, в латинській мові successus мало значення:

1. Результат (prosperus) ; 2. Хороший результат, успіх, удача (plenus successibus annus; successu exultare стрибати від щастя). Те ж саме ми