Процесуальні питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами

Аналіз практики підтверджує дієвість і ефективність даного інституту. Так, наприклад, тільки за другу половину 2001 р. в Україні було направлено до суду для звільнення осіб від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим 648 справ. Це становить майже 10 відсотків загальної кількості справ, направлених до суду для звільнення особи від кримінальної відповідальності. З урахуванням досвіду застосування зазначеного інституту в різних країнах та висловлених аргументів на його користь, автор вважає за можливе розширити сферу його застосування. Слід передбачити альтернативний спосіб розв'язання кримінально-правових відносин (кримінальних справ) щодо злочинів середньої тяжкості, зауваживши, що питання про можливість закриття справи по таких злочинах за наявності зазначених підстав і умов вирішує суд з урахуванням усіх інших обставин справи та особи обвинуваченого.

На думку автора, ст. 8 КПК необхідно викласти у такій редакції:

“ Стаття 8. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з

примиренням сторін

“Провадження в кримінальній справі стосовно особи, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути закрите судом, якщо обвинувачений склав потерпілому вибачення, відшкодував потерпілому матеріальну шкоду та компенсував всі інші збитки і моральну шкоду, щодо факту примирення сторін між обвинуваченим і потерпілим укладено мирову угоду, обвинувачений і потерпілий не заперечують проти закриття справи за примиренням сторін.

За наявності зазначених умов провадження в кримінальній справі стосовно особи, яка вчинила злочин середньої тяжкості, може бути закрите судом, з урахуванням особистості та обставин, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого, якщо закриття кримінальної справи не усувається потребою захисту законних прав, свобод і інтересів інших громадян, або потребою захисту суспільства і держави в цілому.

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора, за наявності підстав і умов для закриття справи за примиренням обвинуваченого з потерпілим, указаних в ч. 1 цієї статті, виносять мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

За наявності підстав і умов для закриття кримінальної справи у зв'язку з примиренням обвинуваченого (підсудного) з потерпілим, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи”.

У підрозділі другому “Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям” зазначається, що згідно зі ст. 72 КПК України та ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Втілення інституту дійового каяття в кримінальному процесі України доцільне з багатьох причин. По-перше, це надасть додаткові можливості для забезпечення захисту насамперед прав і законних інтересів потерпілого. По-друге, названий інститут має створити правоохоронним органам додаткову можливість виявити, розкрити злочини у сфері прояву організованої злочинної діяльності, запобігти більш тяжким наслідкам.

Дисертант вважає, що інститут дійового каяття не слід ототожнювати з так званою угодою про визнання вини, яка набула поширення в США. Нерідко суть такої угоди зводиться до того, що обвинувачений визнає себе винним у менш тяжкому злочині, ніж фактично вчинив, а в обмін на це особа, що підтримує обвинувачення, вимагає призначення більш м'якого покарання, ніж те, яке могло б бути за принципового підходу до розслідування та судового розгляду справи. Інша справа – розумний компроміс, досягнення якого, не підриваючи принципів об'єктивної істини, презумпції невинуватості, справедливості, законності та інших чинних засад кримінального судочинства, може сприяти усуненню негативних наслідків злочину. На думку дисертанта, інститут звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям доцільно поширити й на розгляд справ про злочини середньої тяжкості.

Крім викладених вище обставин звільнення особи від кримінальної віповідальності, у Кримінально-процесуальному кодексі України подається їх вичерпний перелік (ст. 7-111 КПК). Автор дисертаційного дослідження виклав пропозиції щодо вдосконалення деяких із них.

Так, наприклад, у підрозділі третьому “Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки“ зазначається, що згідно зі ст. 71, 10, 11 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв’язку із зазначеною обставиною. Аналіз практики передачі на поруки свідчить, що органи дізнання і досудового слідства до 2001 р. досить широко застосовували саме таку форму участі громадськості у перевихованні і виправленні осіб. Наприклад, у 1999 р. за цією підставою було закрито 4. 440 кримінальних справ (загальна кількість 38. 827), а у 2000 р. – 3. 101 кримінальну справу (загальна кількість 29. 679). За даними МВС України названа обставина, за якою обвинувачений звільняється від кримінальної відповідальності слідчими органів внутрішніх справ, у 2001 р. практично не застосовувалася.

На думку автора, органи досудового слідства інколи надмірно захоплювалися цим видом закриття кримінальної справи. Аналіз практики показує, що нерідко передача на поруки застосовувалася формально, без вивчення можливостей колективу щодо перевиховання; без достатніх підстав та умов для закриття справи або при відмові від передання на поруки у випадках, коли це потрібно (особа скоїла тяжкий злочин, особа є значною мірою суспільно небезпечна або не визнала себе винною) ; за відсутності контролю за поведінкою особи, переданої на поруки.

Автор поділяє висловлену