Проектування парогазової установки для промислового району міста

 

 

Використання у вертикальному КУ поверхонь нагріву з окремих модулів має ряд переваг:

• можливі окреме виготовлення модулів і заводська перевірка їх якості;
• підвищення якості монтажних робіт та скорочення їх тривалості;
• забезпечення сприятливих умов для транспортування модулів КУ, так як модуль зазвичай має ширину 3-4 м при довжині не більше 15 м.

2. 4. Характеристика деаераторної установки

2. 4. 1. Призначення і фізичні основи процесу термічної деаерації

Вода має властивість розчиняти гази, які стикаються з нею. Джерело» розчинених у живильній воді теплосилових установок газів є добавочна вода, яка поступає в цикл для поповнення втрат, і дренажі, що повертаються в цикл, які безпосередньо стикалися з атмосферним повітрям.

Наявність корозійноактивних газів, розчинених у воді, і насамперед кисню і вуглекислоти, може викликати корозію внутрішніх поверхонь устаткування (трубопроводів, трубок підігрівачів, котлів), що омиваються такою водою.

Відкладення продуктів корозії на металі погіршує теплообмін і в найбільших важких випадках, наприклад при накопиченні цих продуктів на стінках поверхонь нагрівання, може бути причиною їх перепалу.

Ці обставини викликають необхідність видалення корозійноактивних газів із води що поступають в елементи теплосилового устаткування. На ТЕС видалення газів із живильної води котлів здійснюється за допомогою термічної деаерації.

Розчинність газів у воді різна, але для будь-якого газу розчинність його у воді зменшується із зменшенням тиску цього газу над поверхнею води і збільшується із підвищенням температури.

За температури насичення, що відповідає тиску, а саме – у стані кипіння води розчинність газів у ній дорівнює нулю.

2. 4. 2. Будова деаератора

Сам деаератор складається із деаераторної колонки, яка розміщена акумуляторному баці, звідки деаерована живильна вода поступає до живильних помп.

Деаераторна колонка призначена для видалення із поступаючих в неї різних потоків (конденсат, дренажі, добавочна вода тощо) води корозійноактивних газів – кисню і вуглекислоти. Одночасно деаераторна колонка являє собою змішувальний підігрівник, що с одним із східців а регенеративного підігрівання живильної води. Акумуляторний бак, в який поступає живильна деаерована вода, що пройшла деаераторну колонку, використовується як проміжна ємність між колонкою і живильним насосом. Ємність баків вибирається із розрахунку забезпечення 7-15 хвилинного живлення котла за повного навантаження. Наявність баків створює також можливість осадження в них частини механічних домішок, що потрапили з водою.

Акумуляторні баки розміщають по відношенню до живильних насосів на визначеній висоті, яка залежить від тиску в деаераторі, що створює додатковий підпір під час входження води у насос, необхідний для його стійкої роботи.

Блоки 200 МВт комплектуються деаераторними колонками ДСП-400 на робочий тиск 6 кгс/см2, а блоки 300 МВт – колонками ДСП-500 7 кгс/см2. Позначення колонок розшифровується так: деаератор змішувальний підвищеного тиску. Цифри вказують на продуктивність колонки в т/год.

Крім того, для деаерації живильної води випарників або підживлюваної мережевої води застосовуються атмосферні деаератори, які працюють за тиску пари у колонці 1, 2 кгс/см2.

Здійснення деаерації живильної води котлів високих і закритичних параметрів і, зокрема в блочних установках за тиску 6 і 7 кгс/см2, є більш доцільним, ніж затиску 1, 2 кгс/см2, оскільки при цьому підвищиться температура води після деаератора відповідно до 158 і 1640С порівняно із 1040С атмосферних деаераторів.

Ця обставина зменшує кількість східців підігрівання живильної води після деаератора (тільки три підігрівники високого тиску), а у разі виходу із ладу всієї групи підігрівників високого зиску (ПВТ) забезпечує роботу котлів за більш високої температури живильної води.

Будова деаераційної колонки ДСП-400 схематично показана на рис 2. 10. Потоки, які потрібно нагрівати і деаерувати (конденсат турбіни, дистилят від випарників, конденсат дренажних баків), поступають в змішувальний пристрій, який розміщено у верхній частині колонки. Потім вода потрапляє на тарілку, яка має велику кількість отворів діаметром 6 мм. Цим забезпечується подріблення потоку води на окремі струминки. У такому вигляді вода падає з тарілки на тарілку, доходить до останньої тарілки і зливається у бак. Нагрівна пара підводиться у нижній частині колонки через розподільну трубу з отворами, а надлишок пари разом з газами, що виділилися із води, відводиться із верхньої частини колонки в охолоджувач пари.

 

1 – корпус колонки; 2 – камера змішування; 3 – підведення конденсату турбіни;

4 – тарілки з дірчастим дном; 5 – підведення нагрівної пари; 6 – вихід випару; 7 – підведення конденсату нагрівної пари ПВТ; 8 – підведення пари від штоків клапанів турбіни або пари від розширювача безперервного продування

Тарілки, розміщені одна над другою, виконані не однаковими: нижня тарілка (у плані чотирикутної форми) не має центрального отвору і пара із пароропідвідної труби проходить, перетинаючи струминки, що падають з цієї тарілки, через сегментні зазори між бортами тарілок і корпусом колонки у вище розміщений відсік. Тут, перетинаючи струминки, які падають з вищерозміщеної тарілки, пара проводить через