Профілактика та лікування післяопераційної ранової інфекції і гнійно-запальних захворювань м’яких тканин

Клінічні випробування препарату “Амосепт” в якості засобу для знезаражування шкіри операційного поля з метою профілактики мікробної контамінації рани під час операції виконано у 118 хворих.

Для порівняння ефективності знезаражування шкіри операційного поля антисептиками мікробіологічні дослідження виконувалися до обробки її і після завершення операції. Як показали результати мікробіологічних досліджень, обсіменіння шкіри операційного поля до обробки антисептиком складала 927+21 КУО/мл. При цьому встановлено, що 60, 2% мікроорганізмів, які населяють поверхню шкіри передньої черевної стінки являють потенційну загрозу розвитку інфекційного процесу в операційній рані. Бактеріальне обсіменіння шкіри, обробленої препаратами йоду, в момент завершення операції складала 205+12 КУО/мл, в той час як після обробки амосептом вона дорівнювала 167+13 КУО/мл. Одночасно досліджувався ступінь мікробної забрудненості операційної рани на момент завершення операції. При обробці операційного поля йодофорами вона дорівнювала 192+24 КУО/мл, а при застосуванні амосепту – 138+12 КУО/мл. Передопераційна обробка шкіри операційного поля йодофорами забезпечує стерильність шкіри до завершення операції в 82%, а амосептом – в 91, 7% оперативних втручань. Післяопераційні ускладнення з боку рани після апендектомії з приводу катаральної і флегмонозної форми апендициту в контрольній групі виникли у 8, 3% хворих, при обробці амосептом – у 3, 8%.

Мікробіологічні дослідження показали, що наявність інфікованого ексудату в черевній порожнині збільшує частоту висівання мікроорганізмів з поверхні шкіри наприкінці операції на 10-12%, а з рани – до 100% незалежно від способу хірургічної антисептики шкіри операційного поля. В таких випадках виникає необхідність додаткового захисту рани від “забруднення” інфікованим ексудатом черевної порожнини.

Одним з методів зниження мікробного обсіменіння рани є промивання її розчинами антисептиків. З метою зниження кількості мікроорганізмів в рані нами запропоновано використання 3-3, 5% розчинів натрію хлориду. В основі застосування слабко гіпертонічних розчинів лежить осмотичний ефект. При цьому посилений вихід лімфи у просвіт рани перешкоджає проникненню мікроорганізмів у тканини. Обґрунтуванням для використання сольового розчину в такій концентрації стали результати експериментальних досліджень. Встановлено, що введення в м'які тканини 0, 9%, 2% і 3, 5% розчину натрію хлориду клінічно не справляло на них подразнюючої дії. В той же час, при введенні 4%, 5% і 6% розчинів натрію хлориду утворювалися інфільтрати, а після 10% розчину виникав некроз м'яких тканин.

Експериментальні рани, засіяні мікробною суспензією, які перед ушиванням не оброблялися розчином натрію хлориду в 100% випадків нагноювалися. Обробка ран 0, 9% розчином знижувала ризик нагноєння майже в два рази, а 2% розчином – в 5 разів. Найбільш ефективними для обробки засіяних мікроорганізмами ран були 3-3, 2-3, 5% розчини натрію хлориду.

Механізм дії 3% розчину натрію хлориду, за нашими даними, такий: осмотичний тиск плазми, інтерстіциальної рідини і лімфи приблизно дорівнює 780 кПа, а 3% розчину натрію хлориду – 2722 кПа. Ця значна різниця викликає так званий “осмотичний стрибок”. Посилений потік рідини з інтерстіциальних просторів у рану викликає додаткову фільтрацію і дифузію рідини із судинного русла в інтерстіций, а разом з нею макромолекул білків плазми. Макромолекулярні білки виходять із судин на периферію мікроциркуляторного блока й істотно змінюють колоідно-осмотичний тиск у цьому мікрорайоні, що забезпечує посилену мікросеквестрацію і переміщення рідини від центру до периферії в рану. Посилений вихід рідини із судинного русла в міжклітинні простори та у просвіт рани викликає механічне вимивання мікроорганізмів, зруйнованих клітин і продуктів метаболізму зі стінок рани. Одночасно в просвіт рани з потоком рідини виходять фактори гуморального захисту організму, які сприяють знешкодженню патогенного фактора і видаленню нежиттєздатних тканин.

Клінічна апробація 3% розчину натрію хлориду, виконана у 125 хворих на гострий апендицит, підтвердила наші сподівання. Так при катаральному апендициті всі рани зажили первинним натягом. З 53 хворих флегмонозним апендицитом у 25 мали місце явища місцевого перитоніту. В післяопераційному періоді рана нагноїлася лише у 3 (2, 4%), в той час як в контрольній групі нагноєння рани спостерігалося у 9, 8% хворих. При гангренозній формі апендициту в основній групі післяопераційна рана нагноїлась у 25% хворих проти 35% в контрольній.

Аналіз структури гнійно-запальних захворювань за 10 років показав, що із 758 абсцесів 387 (51%) утворились після ін’єкцій. Мікробіологічні обстеження вмісту абсцесів у 72, 1% виявили мікрофлору, що свідчило про недотримання правил асептики і антисептики при виконанні ін’єкцій. Частіше всього джерелом інфекції є шкіра рук медичного персоналу і ін’єкційного поля. Застосування амосепту для антисептичної обробки шкіри ін’єкційного поля дозволило знизити кількість позитивних мікробіологічних обстежень шкіри до 6% проти 25% при обробці шкіри 700 етанолом.

Таким чином, в результаті проведених експериментальних та клінічних досліджень всебічно вивчені лікувальні властивості вітчизняного антисептика декаметоксину, вітчизняного сорбенту на основі кремнійнеорганічної сполуки та створених на їх основі нових лікарських засобів. Отримані результати дають нам підставу рекомендувати їх для широкого практичного застосування в профілактиці та лікуванні гнійно-запальних захворювань. Субопераційна обробка рани 3-3, 5% розчинами натрію хлориду знижує її мікробну забрудненість при “умовно чистих” і “забруднених” операціях, зменшує ризик розвитку післяопераційної ранової інфекції. При важкому перебігу гнійно-септичних захворювань відбувається пригнічення неспецифічного захисту організму і потребує корекції. Застосування екстракорпорального ультрафіолетового і низькоінтенсивного лазерного опромінення сприяє нормалізації