Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Профілактика та лікування післяопераційної ранової інфекції і гнійно-запальних захворювань м’яких тканин

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
53
Мова: 
Українська
Оцінка: 

больовий синдром, набряк оточуючих тканин, значно скорочуються строки очищення рани і появи грануляцій у порівнянні з традиційними засобами і ензимами.

Одним із найважливіших компонентів при комплексному лікуванні гнійно-некротичних процесів м’яких тканин є антибіотикотерапія. Ефективність антибіотика збільшується при підведенні його безпосередньо до вогнища ураження. Нами експериментально обґрунтована доцільність внутрішньоартеріального підведення антибіотиків до осередку запалення після включення їх в автологічні еритроцитарні тіні-носії. При цьому спостерігається значне накопичення лікарського препарату безпосередньо в запально змінених тканинах. Застосування даного методу антибіотикотерапії при комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет з гнійно-некротичними процесами на стопі дозволило нам у більшості випадків після виконання “економних” оперативних втручань зберегти опорну функцію нижньої кінцівки. Даний метод профілактував ускладнення ранового процесу на стопі, що сприяло суттєвому скороченню термінів утворення грануляційної тканини і початку розвитку крайової епітелізації, а в кінцевому результаті дозволило значно зменшити час перебування даного контингенту хворих на лікарняному ліжку.
Вивчення показників неспецифічного захисту організму у хворих з гострими гнійними процесами м'яких тканин в залежності від тяжкості перебігу гнійно-запального процесу та впливу комплексного лікування виявило їх тісну залежність від ступеня важкості захворювання. Вони найбільш високі у хворих з легкою формою перебігу гнійно-запального процесу і практично не відрізняються від показників у здорових людей, тобто, не потребують імунокорекції. У хворих з середнім ступенем важкості захворювання ці показники знижуються, проте, так само, не потребують корекції, а у хворих з важким перебігом інфекційного процесу спостерігається їх різке зниження, яке вимагає імунокорекції.
Використання методів фотомодифікації (лазерного й ультрафіолетового опромінення) крові виявило позитивну дію на показники неспецифічного захисту організму. При порівнянні імуностимулюючої дії ультрафіолетового та червоного лазерного випромінювання істотної різниці не виявлено (Р>0, 05).
Аналіз клінічного матеріалу показав, що у структурі гнійно-запальних уражень м’яких тканин 14, 9% займають нагноєння післяопераційних ран. Найбільш часто розвиток гнійної інфекції в рані виникав у хворих, оперованих з приводу гострих запальних захворювань органів черевної порожнини.
Для виявлення основних причин розвитку післяопераційної ранової інфекції проведено аналіз 553 історій хвороби оперованих з приводу гострого апендициту і 103 історій хвороби повторно госпіталізованих у зв'язку з нагноєнням рубця після апендектомії. Проста форма апендициту була у 137 хворих, флегмонозна – у 366 і гангренозна – у 50.
Аналіз архівного матеріалу показав, що під час операції з приводу простого апендициту серозний ексудат був виявлений у 34 хворих. У 16 пацієнтів операція завершилася дренуванням черевної порожнини поліхлорвініловою трубкою через операційну рану. В цій групі хворих у 5 осіб (14, 7%) рана гоїлася вторинним натягом. В тих випадках, коли черевну порожнину не дренували, нагноєння рани виникло в одному випадку (0, 82%).
При флегмонозній формі апендициту прозорий серозний ексудат в черевній порожнині зустрічали у 68 пацієнтів. У 115 хворих він був каламутним з наявністю фібрину, а у 85 – носив гнійний характер з неприємним запахом. В 194 випадках виконано дренування черевної порожнини через операційну рану. Нагноєння рани виникло у 33 (17%) хворих, а серед тих, у кого черевна порожнина не дренувалася або дренажі виводили через окремий розріз, – у 3 (1, 8%). Гангренозний апендицит завжди супроводжувався наявністю випоту гнійного характеру. У 9 хворих дренування черевної порожнини виконували через додаткові розрізи, а у 40 – через основну рану і додаткові розрізи. В першому випадку інфекція в рані розвинулася у 2 хворих, в другому – у 16.
З метою виявлення ролі ексудату черевної порожнини в розвитку післяопераційної ранової інфекції був проведений аналіз 258 мікробіологічних досліджень ексудату і 52 – ранового вмісту у хворих з нагноєнням рани після апендектомії. В 53, 3% мікробіологічних досліджень ексудату черевної порожнини мікрофлора не виділена. При флегмонозному і особливо гангренозному апендициті мікрофлора ексудату в 20, 9% представлена стафілококами, а в 23, 2% – грамнегативними паличками, спроможними викликати нагноєння рани. У 52 хворих з нагноєнням рани після апендектомії виділено 27 штамів грамнегативних паличок і 18 штамів стафілококу.
Отримані результати мікробіологічних досліджень свідчать про те, що при простому та, у більшості випадків, флегмонозному апендициті ексудат має серозний характер, в якому практично мікрофлора висівається не завжди. В таких випадках, після осушування черевної порожнини, дренування не показане. При наявності каламутного і гнійного випоту після осушування черевної порожнини обов’язкове дренування через додаткові розрізи У противному разі інфікований ексудат по каналах для трубок потрапляє у рану і викликає в ній інфекційний процес. Розвиток інфекційного процесу в рані подовжує терміни перебування хворого в стаціонарі після апендектомії в середньому на 9 діб і викликає додаткові матеріальні витрати.
У розвитку ранової інфекції велике значення має ступінь активності запального процесу, наявність і характер випоту, спосіб дренування черевної порожнини. Природно, що при наявності інфікованого ексудату в черевній порожнині практично завжди має місце мікробне обсіменіння операційної рани.
Одним з джерел екзогенної мікробної контамінації операційної рани є шкіра рук хірурга та операційного поля. Існуючі методи обробки шкіри рук і операційного поля в недостатній мірі відповідають сучасним вимогам.
Для знезаражування шкіри рук медичного персоналу та обробки мікротравм створена антисептична плівкоутворююча композиція “Амосепт”. Суттєвим недоліком більшості антисептичних засобів, які використовуються для обробки шкіри, є їх подразнююча дія. Проведені нами за методикою Ю.
Фото Капча