Прогнозування та профілактика ожиріння у вагітних жінок та його ускладнень

Отримані дані можуть також бути покладені в основу розробок критеріїв прогнозування ожиріння у вагітних.

За останні роки в біологічній і медичній науці все частіше знаходить відбиток аналізу гетеролокальних шлюбів, які будуються на феномені гетерозису, який обумовлений перебудовою генної структури популяції і розширенням шлюбних зв’язків.

При порівнянні жінок з нормальною вагою тіла і з ожирінням ендо- і екзогамних груп встановлено, що нормальна вага тіла при ендогамних шлюбах спостерігалась у 53, 43%, а екзогамних- 46, 56%. Ожиріння відмічено у 74, 04% при ендогамних шлюбах і в 25, 75% – при екзогамних. Отже, на фоні помірної екзогамії значно рідше виникає ожиріння, що зумовлено звуженням шлюбних зв’язків і, можливо, в значній мірі залежить від спадкових факторів.

В поняття конституції сучасні вчені (Frisancho, 1981; Borcan, 1982,) вкладають не тільки особливості будови тіла, але й деякі інші показники, зокрема біохімічні константи.

При ожирінні, де відбуваються глибокі зміни в обміні речовин ми вивчали показники жирового обміну.

Згідно нашим даним у вагітних з ожирінням рівень холестерину складав 8, 01*1, 76 ммоль/л, в контрольній групі-4, 65*0, 15 ммоль/л. Рівень *-ліпопротеідів у жінок основної групи становив 67, 32*1, 77 од. опт. щільн. у порівнянні з контрольною групою- 53, 27*0, 96 од. опт. щільн., при чому слід відзначити, що зростання цих показників відбувається з збільшенням ступеня ожиріння.

Що стосується концентрації загального білка, то при І ст. ожиріння його вміст склав 70, 54*0, 08 г/л, при ІІ ст. – 69, 32*0, 20 г/л і при ІІІ ст. – 65, 03*0, 09 г/л. Гіпопротеінемія у вагітних з ожирінням призводить до розвитку анемії, що проявляється зниженням гемоглобіну та еритроцитів. Так, в основній групі нами відмічено зниження гемоглобіну від 123*2, 18 г/л при І ст. до 117*0, 89 г/л при ІІІ ст. ожиріння. Вміст еритроцитів знижувався від 3, 8*0, 25 1012л при І ст. до 3, 15*0, 77 1012л при ІІІ ст. ожиріння.

При вивченні згортувальної та фібрінолітичної системи крові нами виявлено, що протромбіновий індекс і рівень фібріногену зростали з збільшенням ступеня ожиріння (92, 30*1, 76% при Іст, 101, 0*0, 20% при ІІІст ожиріння; 4, 01*1, 73 г/л при Іст і 5, 10*0, 55 г/л при ІІІст ожиріння).

Що стосується кількості тромбоцитів, то з збільшенням ступеня ожиріння вони мали тенденцію до зниження (від 220*10, 8 109л до 185*10, 6 109л).

Питання прогнозування і профілактики будь-якої патології і особливо акушерської, надзвичайно актуальні, так як, математичні методи прогнозування дозволяють уточнити діагноз і прогноз виникнення патології, яка вивчається. Нами в основу індивідуального прогнозування були покладені найбільш вагомі показники (за результатами особистих досліджень), які впливають на виникнення ожиріння у вагітних, а саме: L- і M- компоненти соматотипу, генетичні маркери крові, деякі біохімічні показники (холестерин, *-ліпопротеіди). В результаті проведеного аналізу було отримано рівняння, в яке почергово підставляли данні кожної конкретної жінки прогнозуючи у неї можливість виникнення ожиріння під час вагітності.

В процесі виконання дисертаційної роботи нами встановлено, що ожиріння у вагітних може мати місце до вагітності, а інколи розвивається під час вагітності. Саме ці випадки ми пов’язуємо з генетичною схильністю патології, що вивчається, що і спонукало нас визначити особливості прирісту маси тіла жінки під час вагітності в залежності від будови тіла.

В результаті проведеної роботи встановлено, що для вагітних жінок, які мали нормальну вагу тіла до вагітності характерний максимальний приріст ваги за час вагітності, а для жінок, які мали ожиріння до вагітності він був мінімальний. Так, у жінок з нормальною вагою максимальний приріст ваги приходився на 23-26 тижнів вагітності (в середньому 450 г за тиждень), а загальний приріст ваги за весь термін вагітності становив 10, 73*3, 25 кг. У жінок з дефіцитом ваги відмічено різке зростання ваги тіла після 13-14 тижнів, з максимальним значенням в строки 19-22 тижня (в середньому 650 г за тиждень). Загальний приріст ваги за вагітність у таких жінок склав 12, 07*2, 82 кг. У жінок з ожирінням нами помічено деяке зниження ваги тіла в ранніх строках вагітності, з послідовним наростанням її після 15-16 тижнів. Максимальний приріст був відмічений в 21-22 тижні вагітності (в середньому 450 г за тиждень), а загальний приріст за термін вагітності склав 8, 3*3, 12 кг.

У зв’язку з цим, нами запропоновано нову методику визначення ступеня ожиріння у вагітних за допомогою оригінального індексу, значення якого отримували шляхом розділення приросту ваги жінки за весь термін вагітності на вагу, з якою жінка ставала на облік в жіночу консультацію. При значенні індексу в межах 0, 13-0, 16 констатували І ст. ожиріння, при значенні 0, 16-0, 19 ІІ ст. ожиріння, при індексі 0, 19-0, 22 ІІІ ст. ожиріння.

Враховуючи викладені дані про велику кількість ускладнень вагітності, пологів, післяпологового періоду у вагітних з ожирінням та можливість прогнозування цього стану