Природні умови та господарська діяльність державного лісового підприємства ДП «Новгород-Сіверське л/г»

 

Проте , невважаючи на значну користь , люпин має переваги лише в достатньо зволожених місцях , оскільки завдяки міцній кореневій структурі захоплює вологу з грунту, зневоднюючи тим самим сіянці сосни, тому його потрібно вводити в культури на більш багатих і зволожених ґрунтах.

Так, спостерігається,що після осінньої прокладки борозен, навесні в борознах вже проявляються паростки пирію повзучого. Боротьба з ним дуже складна ,оскільки потребує постійного розпушення міжрядь. Проте в умовах свіжого бору проводити часті розпушування міжрядь є шкідливим. Так, у 3-4 річних культурах сосни, створених в умовах свіжого бору при розпушуванні у середньому відрізається 56-68% бічного коріння першого порядку що позначається на стані сіянців. Так, після розпушування вміст води в ґрунті зменшується в 2-2,6 % (Гордієнко М.І.). Також супіщані ґрунти мають нестійку консистенцію тож легко зміщуються , оголяючи бічні корінці , внаслідок чого , сіянці зневоднюються і гинуть.Іншим важливим фактором при залісенні староорних земель є створення змішаних насаджень, які більш стійкі проти підкорового клопа і кореневої губки (Fomes annosus). Підбирають компоненти для культур з таким розрахунком, щоб підвищити запас органічного опаду, прискорити його розкладання і збільшити масу коріння, яке пронизує товщу грунту. У бідних і сухих борах, де листяні породи не ростуть, у насадження сосни звичайної бажано вводити сосну Банкса, а на більш родючих ґрунтах — березу повислу, дуб звичайний, клен татарський, грушу звичайну. Сосну Банкса і листяні породи на староорних землях доцільно вводити в культури через 2-3 ряди сосни звичайної.

Багато сказано про те, що чисті культури, наприклад, ялини, у Середній Європі обов'язково повинні страждати від дії шкідників, хвороб та різних факторів абіотичного середовища. Проте , деякі фактисвідчить про інше: кілька поколінь штучно створених ялинників у Німеччині не призвели до погіршення ґрунтів. Упорядкований за класами віку ялиновий ліс у Саксонії виявився вітростійким.Тому ,вважають що досвід саксонських лісоводів і свідчить, що вирощування чистих ялинників не потребує поправок.

У зімкнутих молодих соснових культурах накопичується значний шар підстилки. Внаслідок малої щільності заселення староорних грунтів безхребетними тваринами розкладання її уповільнюється. Ґрунтові безхребетні тварини не лише прискорюють розкладання органічних залишків, а й змінюють фізичні властивості грунту. При зміні сезонів в пошуках їжі безхребетні тварини мігрують, лишаючи нірки, які хоча і руйнуються, але систематичне їх поновлення покращує фізичні властивості грунту. Скрізь нірки проникає повітря, вода і коріння деревних рослин до більш глибоких горизонтів грунту. Ґрунтові безхребетні тварини є бажаним компонентом лісових ценозів. Збільшення щільності заселення грунту цими тваринами в культурах на староорних землях досягається шляхом внесення підстилки зі старих соснових насаджень. Через 10 років після такої інокуляції чисельність безхребетних збільшується у 9-22 рази порівняно з культурами, де підстилка не вносилася (контроль). Підстилку бажано вносити в культури до змикання крон у кількості 1,5-1,7 т/га і розміщувати купами вздовж рядів сосни на відстані 3-6 м одна від одної восени чи ранньою весною у період найактивнішої життєдіяльності тварин. Протеіснує думка що не всі багаті видами ліси є стойкими. Так, чистіліси (за Еленбергом), як правило, переважають за стійкістю мішані. Деякі автори (наприклад, Дж.Смітт, 1976) вважають, що ускладнення екосистеми не обов'язково призводить її до підвищення стійкості, буває й так, що вона стає менш стійкою. Таким чином, стійкість лісостану не є наслідком зростаючої його складності. Наприклад, сосняки-брусничники часто стійкіші за сосняки-кисличники або сосняки різнотравні.

У північно-східній частині Європейської рівнини сосна та ялина утворюють корінні лісові угруповання, тобто - первинні насадження (за Г.Ф.Морозовим). Тому створення чистих соснових і ялинових лісів не слід відносити до штучних монокультур, приписуючи їм усілякі недоліки, бо вони найкращим чином відповідають лісорослинним умовам. Можна навести приклади і по Дзвінківському лісництву Боярської ЛДС (Київська область). Чисті соснові культури у цих умовах забезпечують кращі деревостани, ніж мішані.

Багато дослідників вважають, що листяні породи, особливо широколистяні, суттєво поліпшують ґрунт. Проте, не завжди буває доречним вводити листяні породи у культури соснових. Наприклад, евтрофізація умов доцільна при вирощуванні більш вимогливих до родючості ґрунту екзотів. Якщо вирощуються корінні хвойні ліси, то потрібно враховувати, що вони зростають при участі грибів (мікоризи). Для нормальної життєдіяльності грибів потрібне кисле середовище у межах рН 3-4. Тому різні заходи у сосняках та ялинниках, які спрямовані на пониження кислотності ґрунтового розчину (вапнування, збереження листяних порід) часто не мають успіху. Зниження кислотності приводить до прискорення розкладання підстилки та короткострокового підвищення поточного приросту. Але потім продуктивність зменшується і, завдяки заміні грибної флори сапрофітними бактеріями, знижується стійкість лісостану до ураження кореневою губкою.

 

Евтрофізація ґрунтових умов змінює їх на користь листяних порід, особливо порід-піонерів: берези та осики, а це не завжди доцільно з точки зору ведення лісового господарства. Українські вчені П.С.Пастернак та І.І.Смольянінов дійшли висновку, що вплив на ґрунт насаджень, які ростуть добре (мають високі бонітети), буде тільки поліпшуючим, якщо на цей процес не вплине антропогенна чи якась інша дія.

У лісівницькій науці та лісогосподарській практиці давно поширена думка, що мішані листяно-ялинові, сосново-ялинові деревостани є більш стійкими до дії вітру порівняно з чистими ялинниками