Психоаналітичний, гуманістичний та соціально-когнітивний напрямок

Заміщення направляє статеві або агресивні імпульси людини на об'єкт, психологічно більше прийнятний, чим той, котрий його збудив. Діти, не здатні повернути свою злість проти своїх батьків, можуть змістити її на свійських тваринах. Студенти, засмучені іспитом, можливо, образять сусіда по кімнаті.

Відмітьте, що всі ці захисні механізми функціонують непрямим чином і підсвідомо, скорочуючи тривогу шляхом маскування загрозливих імпульсів. Ми б ніколи не сказали: "Я почуваю себе стурбовано". Мені краще спроектувати свої статеві або ворожі почуття на когось ще". Захисні механізми не працювали б, якби ми їх не пізнавали. Як організм підсвідомо захищає себе від хвороби" так, на думку Фрейда, і наше Его підсвідомо захищає себе від почуття занепокоєння.

Послідовники й супротивники Фрейда

Суперечливі роботи Фрейда незабаром знайшли своїх послідовників - в основному молодих честолюбних лікарів, які згуртувалися навколо свого енергійного лідера. Час від часу в результаті запеклих суперечок той або інший представник однодумців ішов або виганявся. Однак ідеї навіть вигнаних відчували на собі вплив Фрейда.

колективне несвідоме

відповідно до теорії Карла Густава Юнга, загальне для всього людства, яке передається у спадкове сховище спогадів про історії людства.

Перші психоаналітики й ті, котрих ми зараз називаємо неофрейдистами, прийняли основні ідеї Фрейда: структуру особистості, що складає з Ід, Его й Супер-Его; значення підсвідомого; формування особистості в дитинстві; динаміку занепокоєння й захисні механізми. Але вони відхилилися від курсу Фрейда по двох важливих аспектах. По-перше, більше значення надавали ролі свідомого розуму в інтерпретації досвіду й у протиборстві із зовнішнім середовищем. І, по-друге, висловлювали сумнів щодо того, що статевий потяг і агресія - це всепоглинаючі мотивації. Замість того вони наголошували на більш піднесені мотиви й соціальні взаємини, про що переконливо говорять наступні приклади.

Альфред Адлер і Карен Хорні (Alfred Adler & Karen Horney) погоджувалися із Фрейдом, що дитинство має важливе значення. Але вони вважали, що вирішальними у формуванні особистості є не статеві, а соціальні труднощі в дитинстві. Адлер, сам намагався перебороти свої дитячі хвороби й розлади, говорив, що наше поводження в більшій частині обумовлено зусиллями, спрямованими на те, щоб подолати з дитячими відчуттями неповноцінності, а також із прагненням до переваги й влади. (Саме Адлер запропонував популярну й сьогодні ідею про "комплекс неповноцінності".) Хорні стверджувала, що тривоги дитинства, що є результатом почуття безпорадності залежної дитини, викликають бажання любові й безпеки. Заперечуючи допущення Фрейда про те, що жінки володіють слабким Супер-Его й страждають "заздрістю пеніса", Хорні спробувала збалансувати упередження, які виявила в його чоловічому погляді на психологію.

На відміну від інших неофрейдистів, Карл Юнг (Carl Jung), що відійшов від Фрейда, робив менший наголос на соціальні фактори й погоджувався із Фрейдом, що несвідоме виявляє велику увагу. Але для нього підсвідоме містить більше, ніж витиснуті думки й почуття людини. Він вважав, що існує також колективне несвідоме - загальне сховище образів, узятих з універсального досвіду наших древніх предків. Юнг говорив, що колективне несвідоме пояснює, чому для багатьох людей духовні потреби є дуже важливими й чому люди в різних культурах мають схожі міфи й образи, як, наприклад, мати як символ вирощування потомства.

Після смерті Фрейда в 1939 році деякі його ідеї ввійшли в психодинамічну теорію. "Більшість сучасних теоретиків в області психодинамічної теорії й психіатрів не приймає ідеї про те, що статеві відносини - основа особистості, - відзначає Дрю Уестен (Drew Westen, 1996), - не говорить про Ід і Его й не займається класифікацією своїх пацієнтів на оральні, анальні або фалічні типи характерів". У дійсності ж вони визнають думку Фрейда про те, що більша частина нашого ментального життя є несвідома, дитячий досвід формує наші здібності і способи прихильності до інших людей; ми часто боремося з конфліктами, що виникають між бажаннями, страхами й цінностями.

ВИМІРЮЮЧИ НЕСВІДОМЕ

Людям, які вивчають особистість або займаються лікуванням, потрібні способи оцінки характеристик особистості. Різні теорії особистості розробили різні методи оцінки.

Теорія Фрейда стверджує, що значний вплив на нашу особистість робить несвідомі, утримуючі сліди досвіду раннього дитинства. Тому психоаналітики відкидають об'єктивні механізми оцінки, такі як анкети типу "згодний або не згодний" або "так чи ні", які лише ковзають по поверхні свідомості. Їхнім інструментом, скоріше, є щось начебто психологічного рентгена - тесту, здатного крізь удавання, що перебувають на поверхні, проникнути в наші сховані конфлікти й імпульси.

Проективні тести мають на меті забезпечити такий погляд завдяки поданню тестуючим безглуздого стимулу, а потім прохання описати його або розповісти про нього якусь історію. Цей стимул не має властивого йому значення,

 

АЛЬФРЕД АДЛЕР

"Людина почуває себе в житті впевнено й відчувають своє існування осмисленим, лише на стільки, наскільки він корисний людям, наскільки йому вдається перебороти почуття неповноцінності" ("Проблеми неврозів", 1964).

 

 

КАРЕН ХОРНИ

"Точка зору, що жінки як інфантильні й емоційні істоти не здатні до відповідальності й незалежності - результат прагнення чоловіків знизити рівень їхньої самоповаги" "Психологія жінок"(1932)

 

КАРЛ  ГУСТАВ ЮНГ

"Можна відгородити дитини від якого б те не було знання про всі існуючі