Психологія стресу

В останній час часто зустрічаються випадки звичного обмеження кількості їжі та періодичного голодування, що продиктовано молодою на певну фігуру чи одяг, слідуванням якомусь ідеалу, порадами різноманітних «цілителів». Ці випадки більш характерні для дівчат та молодих жінок і найчастіше тривале застосування таких методів призводить до виникнення складних хронічних захворювань шлунково-кишкової системи У свою чергу, захворювання шлунково-кишкового тракту звичайно супроводжуються погіршенням настрою, депресією, емоціональною нестійкістю іпохондрією тощо.

Крім вище наведених порушень функціонального стану травної системи емоціонально-стресові фактори приймають участь в етіології та патогенезі таких захворювань, як виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки.

Порушення органів дихання. Найчастіше проявляються у вигляді нестачі повітря, що звичайно супроводжується іншими симптомами які характерні для невротичного стану. Часто виникають при неврозах істеричного типу. Негативні емоції, такі як хвилювання або страх викликають відчуття нестачі повітря, задухи, стиснення у грудях тощо. Найбільш частим порушенням органів дихання є психогенна бронхіальна астма. Як відомо, етіологія бронхіальної астми досить складна і не достатньо вивчена, однак одним із таких етіологічних факторів її виникнення прийнято вважати психічну травму. Бронхіальна астма – одне з найрозповсюджених захворювань у світі. Рівень захворюваності на неї перевищує захворюваність злоякісними пухлинами у 3-5 разів.

Психогенні захворювання шкіри проявляються у вигляді психогенного шкірної сверблячки. Найчастіше вона збігається з певним дерматологічним захворюванням або з очікуванням його виникнення. Крім того, до частково психогенних захворювань відносять частину випадків неврогенних дерматозів, екзем, псоріазу.

Психогенні кістково-м'язові порушення найчастіше пов'язані із виникненням або загостренням хвороб опорно-рухового апарату інфекційного, травматичного, інтоксикаційного або іншого генезу у сукупності з особливостями особистості самого хворого, його реакції на хворобу. Емоціогенна фіксація відчуття болю у різних частинах тіла найчастіше спостерігається у людей тривожно-недовірливих, схильних до негативних емоцій, які до цього часу мали відмінне здоров'я і тепер очікують його погіршення.

Поряд із наведеними видами соматичних хвороб не можна не відмітити безсумнівну участь емоційного стресу та психічних травм у етіології деяких видів ендокринної патології, особливо захворювань щитовидної залози, порушень функцій органів чуття (психогенний сурдомутизм, істерична шкірна гіперстезія або анестезія) і, навіть, у розвитку окремих онкологічних захворювань. Мабуть у цих випадках психічна травма відіграє переважно провокуючу роль, виявляючи існуючу схильність, слабкість відповідного органу чи системи.

 

 

Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки. Крім того, будь-який стрес обов'язково включає емоційна напруга.

Фізіологічні ознаки: хекання, частий пульс, почервоніння або збліднення шкіри особи, збільшення адреналіну в крові, потіння.

Психологічні ознаки: зміна динаміки психічних функцій, найчастіше

Уповільнення розумових операцій, розсіювання уваги, ослаблення функції пам'яті, зменшення сенсорної чутливості, гальмування процесу ухвалення рішення.

Особистісні ознаки: повне придушення волі, зниження самоконтролю, пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень, підвищена сугестивність, страх, тривожність, невмотивоване занепокоєння.

Медичні ознаки: підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомності, афекти, головні болі, безсоння.

Зштовхнувши з екстремальною ситуацією (або сприйнявши її такий), людина випробує різкий ріст емоційної напруги. Він боїться, що не справиться з цією ситуацією, що остання нанесе йому збиток. У результаті в людини з'являється стан тривоги. Емоційне порушення росте і починає заважати виконанню тієї діяльності, який людина зайнята. Діяльність дезорганізується: з'являються помилки, збільшується час виконання окремих дій, порушується процес планування й оцінки діяльності. Усе це викликає негативні емоції, додає занепокоєння, викликає непевність у своїх силах, знижує самооцінку. Як наслідок, росте стан напруга, що приводить до ще великих помилок і дефектів діяльності. Виходить замкнуте коло «утягування» людини в стрес.

Наше життя складається з нескінченного ланцюжка хвилювань:

1. Свідомість зіштовхується з якоюсь проблемою;
2. Свідомість бореться, щоб розв'язати цю проблему.

Якщо ми не можемо розв'язати проблему або робимо це не так, як хотілося б, виникає розпач. Намагаючись перебороти його, ми нерідко робимо помилки. Дуже розповсюджена помилка полягає в тім, що ми додаємо занадто багато зусиль для рішення незначної проблеми й у результаті викликаємо мимовільне збільшення емоційної напруги. Друга часта помилка – зосередження на відсутність успіху, остраху помилки. Плідним є запам'ятовування своїх досягнень, а не невдач. Не так багато людей, для яких виправдується приказка «на помилках учаться». Для більшості вона звучить по-іншому: «на помилках заробляють комплекси неповноцінності». Не можна будувати життя на невдачах. Буде набагато краще, якщо ви станете концентруватися на своїх досягненнях, не боячись любити і хвалити себе – цього багато не буває.

 

 

Ще раз повернемося до визначення поняття стрес. У перекладі з англійської мови слово «стрес» означає «натиск, тиск, напругу». А енциклопедичний словник дає наступне тлумачення стресу: «Сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі тварин і людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (стрессоров) «.

Першим же дав визначення стресу канадський фізіолог Ганс Сельє. Відповідно до його визначення, стрес – це усе, що веде до швидкого старіння організму або викликає хвороби. Виникає питання, як людський організм може протистояти стресові і керувати їм?

Звернемося до активних