Радіаційно-гігієнічна оцінка стану довкілля та структура доз опромінення персоналу Чорнобильської зони відчуження

найбільший внесок у сумарну активність повітря вносить радіоцезій, його вміст на порядок вищий за інші ізотопи. 33% його питомої активності знаходиться на аерозольних частках розміром >10 мкм, а 67% практично рівномірно розподілена по наступним каскадам із незначним переважанням долі найменших часток.

радіостронцій переважає в середній фракції до 60% та у дрібній – 33%,

ізотопи плутонію до 90% знаходяться у найдрібнійшій фракції аерозолю.

При локальному відборі, у зоні дихання, картина змінюється – тепер для цезію-137 переважає внесок у сумарну радіоактивність середньої фракції часток до 60%, для стронцію-90 та плутонію співвідношення становить 40: 60 з переважанням дрібнодіспергованих фракцій аерозолю.

Потужність експозиційної дози (ПЕД) гамма-випромінювання є істотним показником радіаційного стану території. Рівні ПЕД після припинення аварійних викидів та осадження випадань на грунт і підстилаючу поверхню стрімко спадали в 1, 2-1, 6 разів щорічно. У відповідності з розпадом коротко- та середньоіснуючих радіонуклідів швидкість зниження ПЕД значно уповільнилася і на сьогодні її значення визначаються суцільно щільністю забруднення ділянок цезієм-137. В середньому значення ПЕД зменшилися у 100 разів проти аварійних і нині темпи зниження ПЕД становлять приблизно 2% на рік. На підставі прямих вимірів ПЕД на робочих місцях обстежуваного персоналу було встановлено, що вона коливалася в інтервалі від 0, 02 до 3, 0 мРгод-1. У 63, 0% працюючої дослідної групи ПЕД на робочому місці складала 0, 08-0, 2 мРгод-1; у 24, 7% випадків – приблизно від 0, 2 до 3, 0 мРгод-1 та у 12, 3% – 0, 02-0, 08 мРгод-1. В осіб контрольної групи ПЕД в основному варіювалась в межах 0, 02-0, 08 мРгод-1. ПЕД на ділянках досліджених лісництв ЧЗВ складала: в Опачицькому лісництві – 0, 20, 05 мРгод-1, Дитяткинському – 0, 060, 02 мРгод-1, Лелівському – 0, 360, 04 мРгод-1 та Черевацькому – 0, 050, 01 мРгод-1. Високі значення ПЕД спостерігаються на окремих технологічних ділянках ближньої зони ЧАЕС і на робочих місцях персоналу при виконанні радіаційно небезпечних видів робіт. Тенденція до зниження ПЕД у найближчому майбутньому буде підсилюватися внаслідок міграції радіонуклідів у глибину грунтів та поглинання випромінювання грунтовим шаром.

Грунти зони відчуження є основним депо локалізації радіонуклідів аварійних випадань. На цілинних ділянках ЧЗВ із неушкодженим рослинним покривом у верхньому 0-5 см шарі грунту зосереджено до 90% цезію-137, до 80% стронцію-90 та 60% ізотопів плутонію. Лише у місцях із зволоженим та пісковим грунтами спостерігається більш інтенсивне заглиблення радіонуклідів. На ділянках, які було дезактивовано, а також в місцях інтенсивного ведення робіт, спостерігається проникнення радіонуклідів на глибину 20 см і практично рівномірний їх розподіл.

Нині частка рухомих форм цезію-137 становить 1-6% і з 1996 року тримається на цьому постійному рівні. Це характеризує відсутність тенденції до активної міграції радіонукліду за глибиною грунту. На відміну від радіоцезію стронцій-90 є більш мобільним, водорозчинним елементом і поводить себе інакше. Максимальний вміст його рухомих форм – 70-75% від валового вмісту у грунті спостерігався на 6-8-й післяаварійні роки, потім відбулося зниження до рівня 45-60%, на якому наявність доступного радіостронція буде зберігатися, без значного зниження, на протязі ще 30-40 років. Внаслідок цього стронцій-90 легко змивається поверхневим стоком у річки і може фільтруватися з підземними водами крізь пласти грунту, а також легко засвоюється рослинами та активно приймає участь в їх обміні речовин.

Аварійними викидами були радіаційно забруднені не лише грунти, а й водойми Полісся. Дослідженями води малих річок, що протікають на території ЧЗВ, встановлено, що концентрації цезію-137 знаходилися в межах 0, 2 0, 02 до 1, 8 0, 2 Бк л-1, стронцію-90 – 0, 05 0, 009 до 2, 79 0, 49 Бк л-1, а у воді р. Прип’ять – головній водній артерії ЧЗВ (в районі м. Чорнобиля) – 0, 13 0, 02 до 0, 3 0, 05 Бк л-1 відповідно. Отримані дані свідчать про відсутність перевищення показників допустимого вмісту радіонуклідів за НРБУ-97. Виявлено, що у воді дренажних канав поблизу ПЗРО “Підлісний” спостерігається суттєвий вміст радіоцезію та радіостронцію до – 47, 0 5, 64 Бк л-1 та 837, 4 150, 9 Бк л-1 відповідно, що перевищує нормативні показники згідно НРБУ-97. При цьому у воді контрольних спостережних свердловин навколо ПЗРО “Підлісний” концентрації цих радіоізотопів сягають рівнів 0, 9 0, 08 Бк л-1 цезія-137 та 0, 3 0, 06 Бк л-1 стронція-90, що не викликає особливого занепокоєння. Вода Прип’ятьського затону також радіоактивно забруднена, зареєстрований вміст: 7, 72 0, 93 Бк л-1 радіоцезію та 42, 62 6, 39 Бк л-1 радіостронцію. Таке положення має місце при активному поверхневому змиві радіонуклідів у воду відкритих дренажних канав з прилеглої території. При цьому активна вертикальна міграція радіонуклідів за профілем грунту не спостерігається. Однак саме водний винос лишається провідним у розповсюдженні радіоактивності за межі зони відчуження, тому контроль за цим об’єктом є необхідним.

Дослідженнями якості питної води за радіаційними показниками встановлено, що у водопровідній мережі м. Чорнобиля концентрації цезію-137 і стронцію-90 знаходяться в межах від 0, 04 0, 007 до 0, 4 0, 04 Бк л-1 та від 0, 02 0, 004 до