Радіаційно-гігієнічна оцінка стану довкілля та структура доз опромінення персоналу Чорнобильської зони відчуження

Рис. 3 Структура загальної середньорічної ефективної дози опромінення працівників лісу

 

Рис. 4 Структура середньорічної ефективної дози опромінення працівників лісу при виконанні робіт з високим рівнем пилоутворення

 

Середньорічні сумарні ефективні дози опромінення вахтового персоналу зони коливаються в межах від значень, які лише трохи перевищують, а в основному практично дорівнюють ліміту дози опромінення для осіб категорії Б згідно НРБУ-97, до показників, що становлять 50% від ліміту для категорії А (таб. 3). При цьому найбільшого професійного опромінення серед досліджених категорій зазнає персонал ПЗРВ та працівники лісу. Підвищення дозового опромінення персоналу відбувається в основному за рахунок інгаляційного надходження ізотопів плутонія, внесок яких становить від 46% при середніх значеннях ПЕД до 93% при незначних значеннях ПЕД на виробничих ділянках.

 

Таблиця 3

Сумарні річні ефективні дози опромінення обстежених категорій персоналу (усереднені показники), сЗв рік-1

Категорія фахівців Доза зовнішнього опромінення Доза внутрішнього опромінення Сумарна ефективна доза

Робітники ЦДОіТЗ та ЦПРАВ СП “Комплекс” (дезактиваторники) 0, 480, 03 0, 0680, 004 0, 550, 02

% 87, 3 12, 7 100

Оператори будівельної техніки та водії великовантажних автомобілів 0, 360, 02 0, 0620, 004 0, 420, 04

% 85, 5 14, 5 100

Робітники СЕС та адміністративні працівники 0, 230, 02 0, 0650, 004 0, 300, 02

% 78, 4 21, 6 100

Працівники ПЗРВ при поводженні з РАВ 0, 470, 03 0, 5260, 04 0, 9960, 03

% 47, 2 52, 8 100

Працівники лісу

Дитятківське лісництво 0, 02320, 005 0, 3940, 005 0, 4170, 004

% 5, 5 94, 5 100

Опачицьке лісництво 0, 0550, 005 0, 5470, 003 0, 6020, 003

% 9, 1 90, 9 100

Лелівське лісництво 0, 5620, 03 0, 03610, 004 0, 5980, 004

% 94, 0 6, 0 100

Черевацьке лісництво 0, 1660, 02 0, 03820, 005 0, 2040, 002

% 81, 3 18, 7 100

Дослідженнями встановлено, що дози внутрішнього опромінення за рахунок радіостронція та радіоцезія не залежать від часу перебування в ЧЗВ (стажу роботи), а обумовлені споживанням забруднених продуктів харчування (риби, дичини, грибів, ягід тощо). Виявлені стійкі сезонні коливання вмісту інкорпорованого цезію-137 в організмі працюючих, що опосередовано свідчить про регулярні порушення режимів поведінки в зоні відчуження.

Визначення структури дозового опромінення працюючих з ЛНА свідчить, що на сучасному етапі пізньої фази аварії радіологічний стан у ЧЗВ стабілізувався, але його вплив на умови праці персоналу поряд з традиційними факторами залишається істотним. Нині дози опромінення та їх межі є основним критерієм оцінки впливу іонізуючого випромінювання на персонал та якість умов праці.

Проведені дослідження дозволили науково обгрунтувати нові гігієнічні нормативи, які базуються на фактично досягнутих показниках радіаційного забруднення об’єктів зони відчуження. Розроблений нормативний документ конкретизує характерні особливості радіоактивного забруднення об’єктів на сучасному етапі в зоні відчуження, регламентує умови праці персоналу та встановлює обмеження стосовно розповсюдження радіоактивного забруднення за межі зони.

 

1. Встановлено, що радіаційно-гігієнічний стан території ЧЗВ (без урахування об’єкта “Укриття”) стабілізувався. Починаючи з 1994 року аномально високих рівнів радіаційного забруднення повітряного середовища та ПЕД не зареєстровано. Підвищені рівні реєструються лише на локальних ділянках та робочих місцях при виконанні робіт та технологічних операцій, які спричиняють пилоутворення. Основна кількість радіонуклідів аварійного походження (90%) зосереджено у приповерхневому 0-5-ти см шарі грунту. Інтенсивна фаза процесів горизонтального і вертикального перерозподілу радіонуклідів в природних екосистемах ЧЗВ практично завершилась, нині протікають процеси, тривалість яких порівняна з періодом напіврозпаду основних радіологічно значимих радіонуклідів.

2. Визначено, що основними дозоутворюючими радіонуклідами залишаються цезій-137 та стронцій-90, а з точки зору професійної небезпеки – ізотопи плутонію. На території ЧЗВ потенційно небезпечним залишається вторинний вітровий перенос радіоактивного забруднення, як природний так і антропогенного походження. Локальні концентрації радіонуклідів, які виникають при цьому, перевищують загальні та фонові концентрації у десятки тисяч разів. Головну небезпеку в таких випадках становлять трансуранові елементи, для яких інгаляційний шлях надходження до організму людини є критичним.

3. Доведено, що структура доз опромінення персоналу повністю залежить від характеру та виду виконуваних робіт. Найбільше професійне опромінення отримує персонал ПЗРВ при проведенні операцій з РАВ – до 1 сЗврік-1 (10 мЗврік-1), працівники лісу – до 0, 6 сЗврік-1 (6 мЗврік-1), персонал, який безпосередньо виконує роботи з ЛНА, отримує дози опромінення 0, 42-0, 55 сЗврік-1 (4, 2-5, 5 мЗврік-1). Ці дозові навантаження у 2, 1-5, 0 разів перевищують ліміт дози опромінення для осіб категорії Б (персонал) згідно НРБУ-97. Середньорічні сумарні ефективні дози опромінення представників адміністрації, допоміжного персоналу, науково-технічних працівників тощо становлять до 0, 3 сЗврік-1 (3 мЗврік-1) і лише трохи перевищують, а в основному практично дорівнюють ліміту дози опромінення для осіб категорії Б (персонал) за НРБУ-97. Підвищення дозового опромінення персоналу відбувається в основному за рахунок інгаляційного надходження ізотопів плутонію, внесок яких становить від 46% при середніх значеннях ПЕД – до 93% при незначних значеннях ПЕД на виробничих ділянках.

4. Встановлено, що на сучасному етапі пізньої