Реабілітація дітей після тонзилектомії

Застосування мірамістину з кверцетином після оперативного втручання сприяло нормалізації вмісту імуноглобулінів класів М, G в сироватці крові і суттєво не впливало на вміст IgА.

Під час дослідження вмісту ASL-O в сироватці крові обстежуваних дітей виявлено, що застосування мірамістину з кверцетином у післяопераційний період, як і при проведенні традиційної терапії після тонзилектомії, зумовлює достовірне зниження титрів протистрептококових антитіл, що ймовірно відбуваються завдяки зменшенню надходження цього антигену з вогнища запалення або підсиленню явищ так званої негативної фази в процесі імунізації.

Під час дослідження ЦІК у сироватці крові дітей з хронічним декомпенсованим тонзилітом встановлено, що вміст їх коливається в межах вікової норми. Проте показники вмісту ЦІК у таких дітей перевищують показники у практично здорових дітей, що дало змогу використовувати цей показник для визначення вектора динамічних змін його в процесі післяопераційної терапії з використанням мірамістину або за традиційною технологією. Крім цього, зміни вмісту імуноглобулінів і титрів ASL-O побічно підкріплюють імовірність очікуваних змін. Визначено, що вміст ЦІК після тонзилектомії має виражену тенденцію до зниження у дітей обох груп, проте достовірними ці зміни були у разі використання мірамістину та кверцетину.

Важлива умова сприятливого післяопераційного періоду – зниження алергізації, особливо до антигенів етіотропних мікробних факторів, для виключення тканинних альтерацій і розвитку можливих ускладнень у віддалений період. Проведено імунологічні спостереження IgE-гіперчутливості до антигенів -гемолітичного стрептокока, золотистого та епідермального стафілокока. Найвагоміші показники сенсибілізації (алергія негайного типу) виявлено по відношенню до антигенів - гемолітичного стрептокока та епідермального стафілокока.

Традиційне ведення післяопераційного періоду практично не змінило показників алергічної дегрануляції тканинних базофілів стосовно антигенів -гемолітичного стрептокока, Str. viridans і знижувало ступінь сенсибілізації до обох досліджуваних видів стафілокока (Staph. aureus, Staph. epidermalis), тоді як використання мірамістину з кверцетином у післяопераційний період обумовлювало дезалергізувальний ефект по відношенню до антигенів - гемолітичного стрептокока. У разі використання суміші зазначенних препаратів виявлено зниження активності дегрануляції тканинних базофілів перитонеального ексудату щурів більше ніж у 9 разів, тоді як у разі використання традиційних методів зниження показників IgE-гіперчутливості до цього мікроба та його антигенів практично не відбувалося. За отриманими даними, зниження показників IgE-антитіл до Staph. aureus під дією традиційного лікування було мінімальним.

При вивченні рівня концентрації sIgA в слині дітей після тонзилектомії було визначено, що він суттєво не залежить від характеру ведення післяопераційного періоду і на 8-му добу після тонзилектомії майже не відрізняється від початкового рівня концентрації. Високий ступінь варіативності цих показників свідчить про можливий початок компенсаторних реакцій щодо підтримання рівня концентрації у фізіологічних (захисних) межах.

Таким чином, у дітей віком 6-15 років з хронічним декомпенсованим тонзилітом основні зміни відбуваються переважно у реакціях гуморальної частини імунітету. Найбільш значущими відхиленнями вважається збільшення вмісту IgM і IgE-антитіл до мікробних антигенів, насамперед до -гемолітичного стрептокока. Про це свідчать більш високі титри ASL-O та більша частота їх у дітей з хронічним декомпенсованим тонзилітом. У дітей з хронічним декомпенсованим тонзилітом виявляють клітинну сенсибілізацію, діагностику якої проводять за показниками продукції цитокіну типу LIF (leukocytic inhibiting factor) клітинами мигдаликів на антигени стрептокока. При декомпенсованій формі хронічного декомпенсованого тонзиліту суттєво знижена концентрація секреторного IgА в слині, у виробленні якої беруть активну участь піднебінні мигдалики (Brandtzaeg, 1996).

Застосування нового антибактеріального засобу мірамістину в поєднанні з антиоксидантним вітамінним препаратом кверцетином у післяопераційний період сприяє відновленню рівня IgМ і IgG в крові, зниженню титрів ASL-O і ЦІК у сироватці крові вже в 1-й тиждень післяоперативного втручання. Важливим механізмом у процесі тканинної регенерації є зменшення алергізації різних типів її проявів. Застосування локальної суміші запропонованих фармакотерапевтичних засобів сприяє загальному зниженню IgE-гіперчутливості організму дітей після тонзилектомії, особливо до антигенів гемолітичного стрептокока.

Результати цитологічних досліджень свідчать про те, що регенерація ранової поверхні після тонзилектомії завершується значно швидше у разі поєднаного застосування мірамістину і кверцетину. При цьому в ранні терміни після оперативного втручання спостерігається інтенсивніша реакція, більш виражений фагоцитоз мікро- та макрофагами, відносно рання елімінація мікроорганізмів з післяопераційної рани. Під впливом мірамістину відбувається інтенсивна макрофагальна реакція, підсилюється фагоцитоз мікроорганізмів і клітинного детриту, швидше усувається мікробне запалення, а кверцетин прискорює проліферацію тканинних клітин, які беруть безпосередню участь у відновленні тканин.

Через 1 міс після оперативного втручання цитологічні показники секрету взятого з ротоглотки практично наближалися до норми, за винятком показників у дітей, яким після операції проводили зрошення операційної рани розчином антисептика. Кількість епітеліальних клітин такої рани ще не досягла значень осіб контрольної групи і тих пацієнтів, у яких після тонзилектомії проводили комбіноване післяопераційне лікування.

Отже результати дослідження цитологічного вмісту секрету взятого з ротоглотки після тонзилектомії у хворих, яким обробляли операційну рану мірамістином у сполученні з пероральним прийомом кверцетину або в яких застосовували тільки один із зазначених препаратів, свідчать про сприятливий вплив комбінованого застосування мірамістину та антиоксидантного препарату кверцетин на перебіг ранового процесу.

Динаміка клітинної регенерації в рані та навколорановому середовищі у процесі відновлення тканин після тонзилектомії відповідає уявленням про механізми