Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Реалізація контролю органами державної казначейської служби

Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
99
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Дипломна робота 
На тему:
«Реалізація контролю органами державної казначейської служби»
 
ЗМІСТ
ВСТУП 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 
1.1. Реалізація казначейського контролю та його призначення 
1.2. Інформаційне забезпечення дослідження 
1.3. Критична оцінка наукових публікацій з проблеми реалізації державного фінансового контролю 
РОЗДІЛ 2. КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД КОНТРОЛЮ ОРГАНІВ УДКСУ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ ЗА ЦІЛЬОВИМ ВИКОРИСТАННЯМ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ 
2.1. Методика та інструментальний аналіз організації і результатів контрольної роботи казначейства 
2.2. Порядок організації контрольної роботи за цільовим використанням бюджетних коштів бюджету 
2.3. Аналіз показників результатів контрольної роботи ДКСУ Святошинського району 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ОРГАНАМИ КАЗНАЧЕЙСТВА 
3.1. Проблеми та перспективи покращення організації контрольної роботи органів казначейської служби 
3.2. Управлінські рішення щодо вдосконалення організації контролю за взяттям та виконанням зобов'язань щодо бюджетних видатків 
ВИСНОВКИ 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
ВСТУП
 
Актуальність. Бюджетний контроль є важливою складовою фінансового контролю. Завдання фінансового контролю, його види, форми і методи, суб’єкти й об’єкти залежать від рівня здійснення контролю. Відповідно до побудови економічної системи розрізняють фінансовий контроль на макро- і мікрорівнях.
Бюджетний контроль належить до макрорівня, де об’єктом фінансового контролю є державні фінанси. Оскільки бюджет держави, як уже зазначалось, охоплює все суспільство, то і суб’єктами бюджетного контролю є, з одного боку, державні органи влади й управління, а з іншого – юридичні та фізичні особи.
Фінансовий, у тому числі бюджетний, контроль є одним із функціональних елементів управлінської діяльності у сфері фінансів. Оскільки фінанси, і насамперед бюджет, пов’язані з вартісним розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту, вони мають властивість кількісно (через фінансові ресурси і грошові фонди) відображати відтворювальний процес у цілому й окремі його фази, регулювати пропорції, які складаються в процесі формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.
Важливою складової розвитку демократичної держави є самостійність і незалежність місцевого самоврядування. Зміцнення інституту місцевого самоврядування в Україні значною мірою залежить від того, чи будуть створені умови для фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, основу якої становлять місцеві бюджети.
Вважається, що основною ознакою фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і задачам, покладеним на ці органи управління. Такі фінансові ресурси потрібні місцевій владі для реалізації намічених цілей і програм економічного і соціального розвитку території відповідно до обраних пріоритетів. Фінансову незалежність можна також розуміти як незалежність від загальнодержавних органів влади в прийнятті конкретних рішень щодо місцевих проблем і, головне, як забезпечення повного та своєчасного виконання місцевих бюджетів як за видатками, так і за доходами.
Сучасний рівень розвитку держав та способи організації фінансового і господарського життя суспільства, побудованого на засадах демократичності, делегування владних повноважень, участі держави (у більшій чи меншій мірі) в регулюванні економіки, соціальної сфери, немислимі без контролю.
Дієвий контроль є запорукою фінансової дисципліни, дає принципову можливість формувати єдині державні фонди для забезпечення життєдіяльності всієї країни як одного організму, що має свої внутрішні та зовнішні інтереси, дбає про добробут громадян, збереження та розвиток нації. Необхідність контролю стає очевидною вже з огляду на те, що майже 35% усіх фінансових ресурсів держави, у тому числі 15% зведеного бюджету, щорічно спрямовується на розвиток економіки. Зрозуміло, що такі потужні фінансові потоки не можуть вливатись в економіку хаотично, без врахування актуальних та потенційних потреб суспільства, а відтак – і без контролю. Суть контролю в демократичному суспільстві полягає у регулюванні процесу розширеного відтворення валового внутрішнього продукту відповідно до конституційних норм.
Описана важливість контролю в регулюванні господарських та фінансових процесів, що мають місце в державі, є основною передумовою написання даної дипломної роботи, в якій буде висвітлено особливості контрольної роботи казначейства на місцях.
Казначейська система виконання державного бюджету передбачає проходження всіх фінансових бюджетних потоків через органи Державного казначейства, що дає змогу здійснювати повний і безперервний контроль за бюджетними ресурсами. Організації, підприємства установи, будучи одержувачами бюджетних коштів різних рівнів, несуть бюджетно-правову відповідальність за використання державних фінансів. Підставою для застосування норм бюджетно-правової відповідальності є здійснення бюджетних правопорушень, серед яких можемо назвати нецільове використання засобів, виділених з бюджету, непредставлення бухгалтерських і фінансових документів, пов'язаних з використанням бюджетних коштів.
Серед вагомих наукових досліджень зарубіжних вчених з питань функціонування місцевих бюджетів можна назвати праці: Н. Альвіанської, С. Бейлі, Ш. Бланкарта, О. Богачової, Л. Дробозіної, У. Еванса, А. Ігудіна, Л. Павлової, Г. Поляка, В. Родіонової, П. Самуельсона, В. Танзі, А. Улюкаєва, Ф. Фішера, К. Фостера, М. Ходоровича.
Проблеми розробки теоретичних основ формування місцевих бюджетів досліджувались у працях вітчизняних вчених: Й. Бескида, М. Білик, С. Буковинського, С. Булгакової, О. Василика, С. Гасанова, А. Даниленка, М. Долішнього, А. Єпіфанова, Т. Єфименко, В. Зайчикової, О. Кириленко, В. Кравченка, І. Лук’яненко, І. Луніної, В. Опаріна, К. Павлюк, Д. Полозенка, Г. П’ятаченка, І. Сала, С. Слухая, В. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія та інших.
Загальновідомо, що місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.
Аналіз поточної ситуації в бюджетній сфері є важливим та надійним елементом бюджетного процесу і закладає основи для досконалого вивчення проблем бюджетного процесу. Аналіз виконання місцевих бюджетів за видатками є надзвичайно важливою функцією. Послідовне постійне проведення аналізу дозволяє своєчасно відкоригувати допущені при плануванні бюджету недоліки та закласти реальну базу для планування бюджету наступного періоду.
Предметом дослідження виступають загальні видатки місцевого бюджету.
Об’єктом дослідження виступає УДКС у Святошинському районі м. Києва.
Метою дослідження виступає аналіз організації видатків з бюджету м. Києва на прикладі УДКС у Святошинському районі м. Києва, аналіз системи контролю за їх цільовим використанням та розробка управлінських рішень щодо його удосконалення.
Для досягнення мети дослідження в роботы будуть вирішені наступні завдання:
‒дослідженні теоретичні основи системи організації контрольної роботи за видатками з бюджету міста;
‒проведено аналіз контрольної роботи казначейства на прикладі УДКС у Святошинському районі м. Києва;
‒розглянуто напрямки удосконалення організації контрольної роботи УДК у Святошиському районі м. Києва.
Дипломна робота складається зі вступу, трьох глав, висновків та списку використаних джерел.
Дипломна робота розміщена на 106 сторінках, містить 4 рисунки, 14 таблиць та 60 джерел використаної літератури.
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
 
1.1. Реалізація казначейського контролю та його призначення
 
Сучасний етап суспільного та економічного розвитку України потребує чіткої керованості процесів трансформування національної економіки з боку органів державного управління. В умовах існування та розвитку ринкових відносин в Україні важливо оптимально поєднати притаманні ринку регулятори економіки з усвідомленим належно організованим управлінням державним господарством. Адже розвиток економічних відносин у напрямку ринку, а також у рамках стратегії подолання кризових явищ в економіці охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства.
За умов загального занепаду та розбалансованості економіки, росту тіньового капіталу в усіх сферах діяльності, неефективного та безвідповідального витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів централізованих державних цільових фондів актуального значення набуває фінансовий контроль з боку органів державної влади та управління.
Важливе значення має казначейський контроль як форма контролю з боку держави за законністю та обґрунтованістю виконання фінансових операцій із визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного та соціального розвитку держави [19, c. 134].
Організаційні форми цього контролю мають відповідати вимогам частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України».
Перш за все, слід враховувати внесення Законом України від 01. 12. 2006 №424 змін до ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” в частині здійснення контролю за виконанням місцевих бюджетів, що не є тотожним поняттю контролю за видатками місцевих бюджетів, як було раніше. Тобто об’єктом контролю з 2006 року стали не лише видатки місцевих бюджетів, а й виконання їх доходної частини.
До того ж внесення у 2005 році до ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” поширило державний фінансовий контроль на таку сферу діяльності органів місцевого самоврядування, як управління комунальним майном.
Невід'ємною ділянкою роботи органів казначейства є контрольна діяльність. Казначейство в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, зокрема Указом Президента України від 13 квітня 2015 р. № 460/2015 «Про Положення про Державну казначейську службу України», декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також наказами Міністерства фінансів України [59, c. 284].
Метою фінансового контролю, що здійснюється органами Державної казначейської служби, є зменшення кількості та обсягів порушень бюджетного законодавства, а саме використання бюджетних коштів не за призначенням.
Основними завданнями Державної казначейської служби України є:
1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
У ході управління державними коштами створюють систему контролю, яка має дві функції:
1. Функцію перевірки, порівняння даних, а в деяких випадках, якщо до цього спонукає ситуація, можна використати додаткову перевірку за допомогою документів.
2. Функцію ієрархічного підпорядкування. Тобто орган на вищому рівні регулює діяльність органу нижчого рівня відповідальності. Ієрархічну підпорядкованість зображено на рис. 1. 1 [52, c. 54]
 
Рис. 1. 1. Територіальна структура Державної Казначейської служби України
 
Отже, Державна казначейська служба України (ДКСУ) здійснює контроль за виконанням бюджету всіх рівнів і на всіх етапах використання коштів.
Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи – це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Кожній бюджетній установі виділяються кошти на певну мету, для забезпечення її діяльності, виконання програми, визначеної Законом про Державний бюджет чи відповідним рішенням місцевих бюджетів, які передбачені в бюджетному розписі.
Казначейський контроль включає перевірку документів, які підтверджують правомірність витрат і відповідність зобов'язань кошторисам розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Тому, здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів забезпечує ефективне управління державними ресурсами [9, c. 205].
З метою забезпечення цільового спрямуванням бюджетних коштів органи ДКСУ проводять попередній контроль на етапі обліку кошторисів, реєстрації зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
Органи ДКСУ забезпечують казначейське обслуговування державного та 12125 місцевих бюджетів, майже 53-х тисяч розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, які здійснюють щорічно близько 70 млн. платежів.
До повноважень ДКСУ з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за [7, c. 3]:
1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;
2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;
3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;
4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) ;
5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.
ДКСУ в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності.
При визначенні у законодавчому порядку суб'єкта контролю визначається, відповідно, об'єкт контролю. Об'єктом фінансового контролю є грошові відносини, перерозподільні процеси при формуванні і використанні фінансових ресурсів, в тому числі у формі грошових фондів на всіх рівнях і у всіх ланках господарства. Об'єктом фінансового контролю є також доходи та нерухоме майно громадян України, доходи іноземних громадян в тій частині, в якій зазначені особи виступають як платники податків, інших обов'язкових платежів [14, c. 174].
Безпосередньо предметом перевірок та контролю виступають такі вартісні показники, як доходи, прибуток, рентабельність, собівартість, витрати виробництва. Сферою казначейського контролю являються практично всі операції, що здійснюються з використанням грошей, а у деяких випадках і без них (бартерні угоди).
Можна виділити три етапи використання коштів: прийняття зобов’язань, попередня перевірка та оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів і одержувачів.
На першому етапі (прийняття зобов’язань) визначають призначення бюджетних асигнувань для покриття витрат відповідно до затвердженого бюджету. Зазвичай, формою зобов’язання є угоди з постачальниками послуг і товарів. Необхідність реєстрації ґрунтується на двох основних причинах: для відстеження нових зобов’язань та їхніх наслідків з метою подальшого прогнозу відтіканню наявних коштів з єдиного рахунка та, відповідно, для контролю фактичної наявності бюджетних коштів. Контроль тут проявляється у співставленні суми витрат на відповідні напрямки із затвердженим бюджетом [56, c. 2].
На другому етапі (попередня перевірка) бюджетна організація підтверджує і відповідно перевіряє виконання всіх вимог щодо оплати конкретних видатків. Цей етап дає змогу визначити суму коштів, необхідних для її сплати, а також відстежити взяті, але ще не оплачені зобов’язання. Завершальним етапом є оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, завдяки чому зменшуються обсяги зобов’язань держави. У цьому разі перевіряють правильність оформлення документів, контроль за зобов’язаннями, відповідність платежів вимогам обліку та законність підстави для здійснення платежів. Контроль на цьому етапі проявляється у списанні коштів саме за цільовим призначенням по відповідних напрямках та договірних відносин згідно бюджетного розпису.
Особливість контролю за виконанням бюджету в системі ДКСУполягає в тому, що ДКСУ проводить перевірки тільки на регулярній основі, а також є єдиними виконавцем фінансових функцій у ході виконання державного бюджету. Завдяки цьому забезпечується суворий контроль, що є гарантією чіткого виконання рішень виконавчої влади.
За даними, які наведені вище, можна зробити такий висновок: контроль за виконанням бюджету в системі Державної казначейської служби, згідно із законом, відбувається на всіх рівнях і на всіх етапах використання коштів. Це свідчить про доцільність використання коштів за призначенням, а також про те, що завдяки контролю держава може розвивати свою економіку на вищому рівні.
ДКСУ контролює дотримання Єдиних правил обліку та звітності по бюджетах усіх рівнів та кошторисах доходів та видатків, спрямування коштів за цільовим призначенням на стадії здійснення операцій з виконання бюджету на підставі документів розпорядників коштів, поданих до оплати.
Отже, ДКСУ організовує виконання державного бюджету та здійснює контроль за цим процесом, а також контролює надходження і використання державних позабюджетних фондів. Можна сказати, що ДКСУ здійснює контроль за виконанням бюджету на усіх етапах використання коштів, тобто на етапі прийняття зобов'язань, попередньої перевірки та оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів [23, c. 231].
На етапі прийняття зобов'язання встановлюються призначення (і, відповідно, резервування) частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних витрат відповідно до затвердженого бюджету. Як правило, зобов'язання має форму угоди з постачальниками послуг і товарів. Реєстрація на етапі зобов'язання необхідна з двох основних причин: для контролю фактичної наявності бюджетних коштів для взяття нових зобов'язань та для відстеження нових зобов'язань та їх наслідків для прогнозу відтоку наявних коштів з єдиного рахунку.
На етапі перевірки бюджетна організація перевіряє і підтверджує виконання всіх вимог щодо сплати конкретних видатків (наприклад, товар доставлений або послуги отримані відповідно до угоди, надійшов термін сплати процентів або погашення позики). Реєстрація на цьому етапі дає можливість від стежити взяті, але ще не сплачені зобов'язання, і знати суму ресурсів, необхідних для цієї оплати.
Далі проводиться оплата прийнятих раніше зобов'язань, в результаті скорочується обсяг зобов'язань держави.
При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтвердних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку та контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.
При використанні бюджетних коштів контроль можна поділити на чотири окремі самостійні етапи, що невід'ємно взаємопов'язані між собою.
На першому етапі: органами Держказначейства здійснюється робота щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням. ДКСУ, отримавши затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету від Міністерства фінансів України, доводять витяги з них до головних розпорядників коштів.
Далі головні розпорядники коштів подають Держказначейству України розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі, яке звіряє відповідність вказаних сум у розрізі територій у зазначених вище документах сумам, зазначеним в розписі видатків бюджету [25, c. 318].
ДКСУ узагальнює одержані дані, формує річний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями і у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та доводить до кожного управління Держказначейства України. Подальші дії управлінь та відділень Державної казначейської служби аналогічні діям Державної казначейської служби України.
На другому етапі: проводиться робота щодо обліку та консолідації інформації за зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.
Органи ДКСУ (відділення, територіальні управління) отримують та узагальнюють інформацію про наявність несплачених фінансових зобов'язань розпорядників, формують зведену інформацію і подають її Державному казначейству України.
ДКСУ з метою ефективного управління коштами державного бюджету консолідує інформацію щодо наявності неоплачених фінансових зобов'язань для прийняття відповідних рішень про виділення асигнувань головним розпорядниками коштів.
Третій етап: виділення бюджетних асигнувань ДКСУ. ДКСУ перевіряє отримані розподіли виділених бюджетних асигнувань від головних розпорядників коштів щодо відповідності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов'язанням та наданій мережі.
Дії територіальних управлінь та відділень ДКСУ аналогічні діям щодо контролю за виділеними бюджетними асигнуваннями, який здійснює ДКСУ [33, c. 177].
Четвертий етап: контроль перед здійсненням видатків розпорядників та отримувачів по коштах загального та спеціального фондів державного бюджету. На цьому етапі з метою контролю за витрачанням коштів перевіряються рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт з договорами на предмет відповідності встановленим вимогам (зареєстрованих зобов'язань; залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків за загальним фондом або залишків коштів за спеціальним фондом; відповідність змісту операцій), а також наявність певних документів, пов'язаних з державними закупівлями. Підтвердженням їхньої легітимності є реєстрація фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у системі обліку органів ДКСУ з виконання бюджетів.
Крім того, оскільки ДКСУ є учасником системи електронних платежів Національного банку України, здійснення ним поточного контролю включає перевірку всіх банківських реквізитів, а також дотримання інших вимог Нацбанку з оформлення платіжних документів.
При невиконанні однієї з вищезазначених вимог орган Держказначейства України відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання.
Операції казначейської служби з метою контролю за виконанням бюджету можуть здійснюватись у різних формах. Казначейська служба встановлює та контролює дотримання загальних фінансових лімітів на етапах зобов'язань. Після цього на етапі оплати контролюється кожний конкретний платіж.
У процесі контролю за державними видатками можна виділити три фази, що відповідають етапам використання коштів [24, c. 228]:
- попередній контроль здійснюється на стадії прийняття зобов'язань, особливо на стадії схвалення та дозволу на витрачання державних коштів. При прийнятті зобов'язань слід відокремлювати:
1) поточні зобов'язання – тобто ті, які будуть виконані та потребують повної сплати в поточному році;
2) перехідні зобов'язання – тобто ті, сплата по яких буде здійснюватися за рахунок асигнувань майбутніх періодів протягом кількох років.
Слід мати на увазі, що прийняття великого обсягу перехідних зобов'язань значно погіршує «гнучкість» бюджету, зменшує можливості забезпечення пріоритетних завдань.
Попередній контроль передує здійсненню операцій надходження та витрачання коштів і являється найважливішою етапом роботи органів ДКСУ. Ефективність цієї форми контролю полягає в тому, що вона надає можливість запобігти порушенню законів, нецільовому використанню коштів. У випадку виявлення спроб нецільового використання коштів органи ДКСУ оформляють відмови в оплаті рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
- фінансовий контроль на стадії проведення операцій перед здійсненням платежу, включаючи дозвіл та підтвердження вимог на оплату. Цей контроль постійно здійснюється Державним казначейською службою України, яке як зберігач державних коштів, зобов'язане забезпечити ефективне і раціональне їх використання відповідно до програми Уряду.
Для того, щоб видатки можна було правильно класифікувати відповідно до бюджетної класифікації, необхідно переконатись, що запропоновані видатки відповідають бюджетним призначенням та виділеним асигнуванням, затвердженим Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Перед здійсненням будь-якого платежу необхідно впевнитись, чи [38, c. 193]:
а) мають місце бюджетні призначення на зазначені цілі і виділені з бюджету асигнування;
б) послуги були надані, товари отримані тощо;
в) видатки класифіковано відповідно до кодів бюджетної класифікації;
г) документи заповнені правильно, реквізити зазначені правильно.
- контроль після здійснення видатків, проведення операцій (аудит). Він дає змогу впевнитись у законності здійснених операцій, використанні коштів за цільовим призначенням. У процесі цього контролю виявляються позитивні і негативні аспекти виконання бюджету. Контроль здійснюється шляхом перевірок і ревізій безпосередньо на місцях, в установах, організаціях.
Головні розпорядники коштів подають до УДКСУ у Святошинському районі м. Києва розподіл виділених бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ та кодів бюджетної класифікації. Розподіли коштів, отримані від головних розпорядників коштів, перевіряються щодо відповідності зазначених у них сум розпису бюджету (лімітам асигнувань), виділеним асигнуванням та залишкам невикористаних асигнувань у цілому і в розрізі кодів бюджетної класифікації. Перевірені розподіли коштів групуються за територіями, після чого складаються реєстри на здійснення видатків по відповідній території. На підставі розподілу та реєстру складається розпорядження на перерахування коштів, один примірник якого подається управлінню бухгалтерського обліку і звітності, яке звіряє суми виділених бюджетних коштів із залишками невикористаних асигнувань з конкретними кодами бюджетної класифікації, після чого погоджений примірник передається операційно-контрольному управлінню для перерахування коштів за призначенням та безпосереднього здійснення видатків [48, c. 12].
У разі, коли суми на перерахування перевищують залишки невикористаних асигнувань або не відповідають бюджетному розпису, документи повертаються на переоформлення.
Кошти, які виділені на здійснення витрат державного бюджету, використовуються їх розпорядниками відповідно до затвердженого кошторису і бюджетних призначень, вказаних у реєстрах на здійснення видатків. На підставі поданих розпорядником коштів платіжних доручень, до яких додаються відповідні рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт тощо, орган ДКСУ перераховує кошти за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб'єктам господарської діяльності. Розпорядник коштів несе відповідальність за правильність оформлення розрахункових документів. Подані платіжні доручення перевіряються стосовно правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитку печатки зразкам, що подаються розпорядниками коштів на спеціальних картках. У разі неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення, воно повертається розпоряднику коштів з позначкою на зворотному боці про причину повернення, завіреною підписом казначея.
З метою забезпечення контролю за витрачанням коштів державного бюджету документи, що підтверджують необхідність оплати рахунку, перевіряються щодо доцільності та ефективності витрат. Суми, що належать перерахуванню, звіряються з кошторисом доходів і видатків установи, із залишками невикористаних асигнувань за кодами бюджетної класифікації. Розрахункові документи, які підтверджують необхідність оплати рахунків, до проведення оплати залишаються в органі ДКСУ і повертаються розпоряднику коштів після здійснення оплати. На документах, що передбачають довгострокову дію і часткову оплату (договори, трудові угоди тощо), в обов'язковому порядку на останній сторінці проставляється сума кожної окремої оплати і дата її проведення [46, c. 162].
За оперативними даними Держказначейства України у січні-жовтні 2015 р. було оформлено відмов з різних причин у кількості 10517 на загальну суму 726564, 4 тис. грн. по державному бюджету та 19285 на загальну суму 839174, 1 тис. грн. по місцевих бюджетах, а саме в УДКСУ Святошинського району не було відмов взагалі.
Найбільша кількість відмов спостерігається по статті „Неподання необхідних підтверджуючих документів для оплати рахунків (реєстрації зобов'язань) і щодо проведення процедур закупівель», бо на сьогодні при проведенні процедури тендерних закупівель існує ще багато неврегульованих проблемних питань.
Загалом по державному бюджету ми бачимо незначне коливання у відмовах у 2006-2014 рр. : 2013р. -109%, 2014р. – 90%.
По місцевих бюджетах різко зросла кількість відмов у 2014 р. – майже у 2, 5 разb (на 595275 тис. грн.) [39].
Під час проведення казначейського контролю за здійсненням видатків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів перевіряється підстава ― наявність підтвердних документів (договорів на виконання робіт і надання послуг, трудових угод, рахунків-фактур, накладних, актів виконаних робіт, звітів про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо), правильність заповнення реквізитів платіжних доручень, призначення платежу, наявності залишків коштів на рахунках та невикористаних відкритих асигнувань, відповідності підписів та відбитка печатки зразкам, наявності зареєстрованих зобов'язань, відповідності змісту операції коду економічної класифікації та сутності платежу. У разі невиконання зазначених вимог органи ДКСУ відмовляють письмово розпоряднику (одержувачу) коштів у реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань або проведенні платежів і повертають документи на доопрацювання.
Так, завдяки казначейському контролю у 2013 році попереджено нецільове використання коштів і надано 63 відмови розпорядникам бюджетних коштів на суму понад 1 220, 7 тис. грн. Більше 88% – це відмови, надані розпорядникам міського бюджету, що свідчить про низький рівень фінансової дисципліни.
Але, незважаючи на роз'яснювальну роботу, яку постійно проводить УДКСУ Святошинського району м. Києва щодо вимог нормативно-правових актів у частині реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань та оформлення платіжних доручень, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів продовжують надавати документи, які потребують доопрацювання.
Значна кількість відмов у реєстрації зобов'язань та фінансових зобов'язань робиться у зв'язку з недотриманням вимог щодо оформлення поданих документів, зокрема це [54, c. 26]:
‒невідповідність умов договору та показників, визначених зведеним кошторисним розрахунком вартості капітальних вкладень;
‒невідповідність предмету договору та предмету закупівлі;
‒недотримання вимог щодо оформлення звіту про результати здійснення процедури закупівлі;
‒юридична назва розпорядника коштів у договорі не відповідає назві в юридичних адресах;
‒невідповідність даних реєстру фінансових зобов'язань розрахунково-платіжним документам (заявка на отримання готівки заповнена неправильно) тощо.
Слід відзначити стабільність у кількості відмов у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт узяття зобов'язання або фінансового зобов'язання, та відсутністю відповідного бюджетного зобов'язання у бухгалтерському обліку. Найтиповішими є відмови у зв'язку з відсутністю зареєстрованих юридичних зобов'язань на виплату заробітної плати, договорів з постачальниками, акта виконаних робіт або накладної тощо.
Також слід зазначити, що 56% від загальної кількості відмов зроблені органами УДКСУ Святошинського району при прийнятті до виконання платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Найчастіше повернення платіжних доручень розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів відбувається з таких причин [32, c. 85]:
‒у платіжному дорученні неправильно заповнено реквізити (невідповідність зразкам підписів і відбитка печатки установи; призначення платежу не відповідає первинним документам; реквізити замовника в платіжному дорученні не відповідають реквізитам, вказаним у договорі тощо) ;
‒відсутність або недостатність невикористаних відкритих асигнувань по державному бюджету або залишків коштів на відповідних рахунках розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів;
‒обмеження здійснення видатків, що встановлюється нормативно-правовими актами.
Державною казначейською службою України, відповідно до Бюджетного кодексу України, розроблено та запроваджено низку нормативно-правових актів, які регламентують організаційні взаємовідносини між органами ДКСУ, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними у процесі обслуговування державного та місцевих бюджетів за видатками.
Контроль органами Державної казначейської служби України при реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань та при прийнятті до виконання платіжних доручень здійснюється відповідно до вимог Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах ДКСУ, затвердженому наказом ДКСУ від 09. 08. 2004 №136, Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом ДКСУ від 25. 05. 2004 №89 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10. 06. 2004 за №716/9315 та інших нормативно-правових актів.
При цьому відповідальність за взяті зобов'язання, їх зміст, правильність оформлення та достовірність інформації, включеної до реєстрів, своєчасність реєстрації зобов'язань і фінансових зобов'язань, несуть безпосередньо розпорядники бюджетних коштів.
УДКСУ Святошинського району м. Києва з розумінням ставиться до проблем, які виникають у розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у зв'язку з казначейським обслуговуванням, та надає суттєву допомогу в їх розв'язанні: постійно проводиться роз'яснювальна робота щодо вимог, встановлених нормативно-правовими актами; надсилаються листи з вичерпними відповідями на письмові звернення установ; розміщуються на веб-сторінці ДКСУ в мережі Інтернет інформаційні, роз'яснювальні та розпорядчі документи; даються відповіді на запитання, які надходять на веб-портал тощо [35, c. 388].
Тому, щоб зменшити вірогідність отримання відмови від органу ДКСУ у реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань та у прийнятті платіжних доручень, розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів необхідно чітко дотримуватися визначеного нормативно-правовими актами порядку та забезпечити повноцінну взаємодію з органами ДКСУ у виконанні видаткової частини державного та місцевих бюджетів.
Також слід зазначити, що проведення постійної роз’яснювальної роботи, доведення змін до нормативно-правових документів щодо бюджетного процесу, висвітлення проблемних питань на нарадах і семінарах дозволить більш ефективно використовувати бюджетні кошти.
 
1.2. Інформаційне забезпечення дослідження
Основою інформаційної бази дослідження є звітність ДКС у Святошинському районі м. Києва та місцевого бюджету щодо всіх питань надходжень та видатків.
У зв’язку з набуттям Державним казначейською службою України статусу учасника СЕП НБУ і розгортанням роботи розрахункових палат Держказначейства змінилися функції органів Державної казначейської служби в частині виконання державного бюджету за доходами і порядок відкриття рахунків для обліку доходів бюджету. Адаптований до цих умов Порядок виконання державного бюджету за доходами затверджено наказом ДКСУ від 19 грудня 2000 року за № 131 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258.
Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження на отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період згідно з бюджетними призначеннями [57, c. 64].
Відповідно до частини восьмої статті 51 Бюджетного кодексу ДКС у Святошинському районі м. Києва здійснює платежі за дорученням розпорядників бюджетних коштів у разі [10, c. 149]:
а) наявності бюджетного зобов’язання для відповідного платежу у бухгалтерському обліку виконання держбюджету;
б) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;
в) залишку невикористаних бюджетних асигнувань у розпорядника бюджетних коштів.
Виходячи з вимог Бюджетного кодексу, Державним казначейською службою спільно з Міністерством фінансів України розроблено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затверджений наказом Міністерством фінансів України від 30. 09. 2015 №1223 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05. 12. 2015 за №1401/20139, а також Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів від 06. 05. 2012 N 150 [3].
Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Держказначейства, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами ДКСУ, а також розподіл обов’язків та відповідальності між ними в процесі виконання державного бюджету за видатками.
Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами ДКСУ, місцевими фінансовими органами, та/або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами (в разі, якщо відповідні органи не створені), платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами ДКСУ.
При казначейському обслуговуванні коштів місцевих бюджетів застосовуються поняття та категорії, які визначені Бюджетним кодексом України, порядком обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби, встановленим Державним казначейством України, а також іншими нормативно-правовими актами, що регламентують бюджетний процес.
Організація контрольної роботи органів ДКС у Святошинському районі м. Києва щодо обслуговування видаткової частини бюджетів здійснюється у такій послідовності [53, c. 64]:
‒формування бази даних мережі розпорядників коштів;
‒відображення в системі обліку ДКСУ бюджетних розписів;
‒доведення розпорядником коштів планових показників бюджетних асигнувань забезпечення їх обліку та контролю;
‒внесення змін до планових показників, що виникають у процесі виконання державного бюджету;
‒відображення в обліку затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду, спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів, планів використання бюджетних коштів одержувачів, а також внесених до зазначених документів змін;
‒облік та консолідація інформації за зобов’язаннями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та погашення зареєстрованих зобов’язань;
‒проведення операцій щодо відкриття асигнувань за загальним і спеціальним фондами державного бюджету;
‒перерахування міжбюджетних трансфертів та проведення операцій за взаємними розрахунками між державним та місцевими бюджетами;
‒проведення платежів з обслуговування боргових зобов’язань держави.
Лише після виконання цих обов’язкових організаційних функцій здійснюються видатки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів. Перерахування коштів здійснюється шляхом оплати витрат із реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Джерелом для здійснення видатків є кошти державного та місцевих бюджетів, які закумульовані на ЄКР та виділяються розпорядникам коштів під певні програми та функції.
Для забезпечення правильного та своєчасного розподілу асигнувань в розрізі територій та розпорядників нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів розпорядники бюджетних коштів на кожний бюджетний рік формують мережу установ та організацій, які отримують бюджетні кошти, та подають зазначену інформацію до ДКСУ не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року [45, c. 85].
Мережа розпорядника – згрупована розпорядником коштів бюджету згідно з чинним законодавством вичерпна інформація щодо установ (організацій), які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику, та діяльність яких координується через нього, а також підприємств, розрахункових організацій, що не мають статусу бюджетних установ, які одержують безпосередньо через цього розпорядника кошти з бюджету як фінансову підтримку, або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг.
З метою формування переліку всіх розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та відповідно до Бюджетного кодексу України ДКС у Святошинському районі м. Києва веде Єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
УДКСУ Святошинського району м. Києва є користувачем мережі головного розпорядника коштів, який повністю відповідає за достовірність даних, наведених у мережі.
Розглянемо систему обліку зобов’язань та оплати рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов’язання – це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Згідно із вимогами Бюджетного кодексу України та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік ДКС у Святошинському районі м. Києва здійснює облік зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у порядку, визначеному Державною казначейською службою України, та відображають їх у звітності про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів [42, c. 8].
Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів державного і місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні здійснюють реєстрацію зобов’язань в органах ДКСУ відповідно до вимог Порядку обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державної казначейської служби, затвердженого наказом ДКСУ від 09. 08. 2004 №136 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30. 08. 2004 за №1068/9667. ЧИННИЙ!
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах ДКСУ, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам. За спеціальним фондом бюджету розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету.
При здійсненні господарської діяльності розпорядники бюджетних коштів повинні керуватись положенням частини 6 статті 51 Бюджетного кодексу України, згідно з яким будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, вважаються небюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов’язань є бюджетним правопорушенням.
Відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України, несуть розпорядники бюджетних коштів (частина 4 статті 51 Бюджетного кодексу України).
Органи казначейства реєструють зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних коштів та ведуть їх облік на рахунках позабалансового обліку.
Наявність узятих на облік реєстрів зобов’язань і фінансових зобов’язань, копій підтвердних документів та залишків коштів на рахунках розпорядників бюджетних коштів є обов’язковою умовою для проведення видатків [17, c. 207].
ДКС у Святошинському районі м. Києва проводять платежі з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів), відкритих в органах ДКСУ відповідно до кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використання бюджетних коштів. Відповідно до покладених завдань, ДКСУ контролює цільове направлення бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтвердних документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів. Відповідають за цільове використання бюджетних коштів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.
Оплата видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів з відповідних рахунків проводиться як шляхом безготівкового здійснення платежів безпосередньо на користь суб’єктів діяльності, що виконали роботи чи надали послуги, так і шляхом надання дозволу на отримання готівки в установах банків.
Оплата рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів шляхом безготівкового перерахування коштів здійснюється органами казначейства на підставі підготовлених і поданих ними платіжних доручень та документів, які підтверджують цільове направлення коштів (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо).
Видача готівки на потреби, передбачені кошторисами (заробітна плата, відрядження, господарські витрати тощо) здійснюється на основі поданої до органу казначейства Заявки на видачу готівки, на підставі якої виписуються грошові чеки на отримання готівки з поточних рахунків. Уповноважені особи, зазначені у заявці, на підставі виданих чеків отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів казначейства [13, c. 14].
У процесі касового виконання бюджету за видатками органи ДКСУ перевіряють законність підстави для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов’язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів. При недотриманні встановлених вимог орган казначейства відмовляє в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів.
Для відображення даних про бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, які виникають у процесі виконання загального та спеціального фондів кошторису розпорядників, ДКС у Святошинському районі м. Києва в автоматизованому режимі заносять дані з Реєстру, Реєстру фінансового зобов'язання у картку обліку зобов'язань (форма якої встановлюється ДКСУ) за відповідними кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків і класифікації кредитування бюджетів.
Завершальним етапом обслуговування бюджетів за видатками є облік та складання звітності про виконання бюджетів. Всі операції, проведені органами ДКС у Святошинському районі м. Києва, оформляються відповідними документами, що містять інформацію про характер операцій та є підставою для відображення їх в обліку ДКС у м. Києві, а потім й у ДКС України.
Користувачами інформації по дипломному дослідженню можуть виступати: Київська міська державна адміністрація, інші районні адміністрації, а саме у Святошинському районі, Державна казначейська служба України, ДКСУ у Святошинському районі м. Києва, а також інші служби, що мають відношення до планування бюджетів та контролю за їх виконанням.
 
1.3. Критична оцінка наукових публікацій з проблеми реалізації державного фінансового контролю
1. І. С. Скоропад у своїй статті щодо функціонування системи державного фінансового контролю в Україні розглядає основні проблеми та необхідність вдосконалення системи фінансо вого контролю в Україні та досліджує діяльність Державної контрольно-ревізійної служби України у сфері фінансового контролю; запропоновує шляхи реформування фінансового контролю в Україні.
Автор наголошує, що складні економічні процеси, які сьогодні відбуваються практично у всіх країнах світу, істотно стримують розвиток такого важливого складника державного управління, як фінансовий контроль. Державний фінансовий контроль – це складова частина управління економічними об'єктами та процесами, що полягає в спостереженні за об'єктом з метою перевірки відповідності об'єкта спостереження бажаному та необхідному стану, передбаченому законами, положеннями, інструкціями, іншими нормативними актами. Держаний фінансовий контроль здійснюють Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Рахункова палата, Державна податкова служба та інші державні органи згідно з чинним законодавством. До органів внутрішнього фінансового контролю належать: Державна контрольно-ревізійна служба України (ДКРСУ) та органи внутрішнього відомчого контролю – контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади [60, c. 145].
Далі автор перелічує основні вади системи державного фінансового контролю. До них автор відносить наступні:
1. Переважна більшість контрольно-перевіркових процедур має фіскальний характер. На практиці найчастіше використовують ревізію та перевірку. Ці методи дають змогу лише виявити фінансові порушення, констатувати негативні явища, але не дають змогу запобігти їм чи вивчити причини їх виникнення.
2. Переважання заходів подальшого (наступного) контролю. Існуючі процедури попереднього та поточного контролю (які, як свідчить досвід зарубіжних країн, є найбільш дієвими) у межах діючої системи фінансового контролю є досить слабкими та неврегульованими.
3. Неусвідомлення важливості внутрішнього фінансового контролю як в системі управління державними фінансами, так і керівниками підприємств, установ, організацій;
4. Низький рівень дієвості механізму адміністративних стягнень. Сума штрафу за нецільове або незаконне використання бюджетних коштівзначно менша за обсяги бюджетних коштів, які держава втрачає через зловживання посадових осіб, і не може забезпечити повною мірою відшкодування цих збитків.
5. Зростання фінансових порушень у сфері використання бюджетних коштів.
6. Неврегульованість діяльності та перетин функцій суб'єктів фінансового контролю. В Україні зовнішній контроль у частині виконання коштів Державного бюджету України централізовано здійснюють два органи влади: Рахункова палата від імені Верховної Ради України та Державна контрольно-ревізійна служба від імені Уряду.
2. І. С. Скоропад у статті щодо дослідження сутності державного фінансового контролю в Україні наголошує, що контроль є невід'ємною складовою частиною управління національним господарством і його окремими ланками. Його роль в умовах переходу до ринку визначається не тільки наявністю недоліків у фінансовій практиці, неефективністю витрачання коштів або розкраданням майна, а й закономірністю ускладнення господарських та економічних зв'язків. Застосування застарілих форм фінансового контролю не дає змоги державі оперативно й ефективно впливати на процеси, які відбуваються в економіці, що призводить до зниження контрольних функцій держави в умовах трансформації економічних відносин, не забезпечує концентрації контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямах фінансової діяльності. Подальший розвиток контролю як повномасштабної діяльності разом з іншими функціями управління, що охоплюють інтереси держави та громадян у сфері фінансів, потребує розроблення нової концепції розвитку ринкових механізмів та інструментів його здійснення, удосконалення складових частин.
У даній статі автор наголошує на значних порушеннях законодавства у вcіх органах державного фінансового контролю. Автор звертає увагу, що існує проблема відсутності системності контролю, тобто відповідності попереднього, поточного і наступного контролю. Нині фінансовий контроль з боку органів ДКРС має каральний і виховний характер, але не має превентивного характеру щодо запобігання порушенням бюджетної дисципліни та зловживанням у фінансово-бюджетній сфері. З огляду на це, одним із напрямів удосконалення фінансового контролю є підвищення дієвості поточного контролю з боку органів казначейства в координації з органами виконавчої влади та Державної податкової адміністрації. Ефективність превентивних, а не подальших заходів важко переоцінити. Доцільно було б залучати органи ДКРС до здійснення попереднього контролю на стадії формування кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, або уповноважити фінансові органи та органи ДКСУздійснювати, крім поточного, ще й попередній контроль за формуванням фінансових ресурсів бюджетних установ [26, c. 17].
3. ШЕВЧУК О. у своїй статті досліджує проблеми державного фінансового контролю у банківськіій сфері. Спочатку автор розглядає різноманітні підходи до визначення понять та погляди інших авторів на проблему.
На основі аналізу теоретичного матеріалу автор доходить висновку, що ефективне функціонування системи державного фінансового контролю можливе за умови реалізації таких принципів у діяльності контрольних органів [33, c. 3]:
‒достатності законодавчо встановлених повноважень для контрольних органів гілок державної влади;
‒об’єктивності органів загальнодержавного фінансового контролю і гласності їх діяльності;
‒невідворотності покарання за порушення податкового і бюджетного законодавства;
‒планомірності в системі добору об’єктів фінансового контролю, заснованій на циклічності (періодичності) перевірок;
‒консолідованої взаємодії органів загальнодержавного фінансового контролю, здійснюваного в формі спільних перевірок, інших організаційних формах тимчасового характеру як по лінії однойменних різнорівневих органів, так і по лінії різнойменних органів, функціонуючих на одному рівні – державному, регіональному, муніципальному.
Також, на думку автора, увага контролюючих органів має концентруватися не лише на дотриманні норм податкового і митного законодавства, а й на їх ефективності та якості адміністрування, розробці конкретних рекомендацій з розв’язання системних проблем, що знижують ефективність роботи державних податкової та митної служб. Предметом постійних перевірок мають бути обґрунтованість планування та дієвість контролю податковою службою повноти нарахувань і своєчасності надходжень до бюджету податків, обов’язкових зборів і платежів (зокрема, за використання природних ресурсів).
4. Дейнеко Є. В. у своїй статті щодо дослідження системи функціонування державного фінансового контролю в зарубіжних країнах наголошує, що основним міжнародним нормативним документом у сфері ДФК є Декларація про керівні принципи фінансового контролю. Вона являє собою базовий, принциповий документ, що враховує різні системи фінансового контролю, різне розуміння місця фінансового контролю в системі державних функцій і гілок влади, а також різні рівні розвитку, яких фінансовий контроль досяг в окремих регіонах. Аналізуючи вітчизняне законодавство, можна побачити наявність окремих законів і нормативно-правових актів, що регламентують контрольні повноваження і процедури лише для деяких суб’єктів державного фінансового контролю [41,. c4].
Це є, на думку автора, однією з основних проблем ДФК у сучасних умовах протиріччя законодавчого окреслених положень. Слід також вказати, що основним елементом функціонування моделі ДФК країн ЄС є загальна відповідальність керівників органів державного сектору перед парламентом і громадськістю за стан системи контролю. У той час як в Україні існує практика покладання керівниками відповідальності за діяльність та досягнення мети очолюваних ними органів лише на працівників контрольно-ревізійних підрозділів або посадових осіб, до обов’язків яких належить проведення ревізій і перевірок, що є принципово некоректним. Фактично в системі ДФК у межах окремого господарського суб’єкта повинні бути задіяні всі підрозділи з основної функціональної діяльності, бухгалтерські, планові, економічні, фінансові, юридичні та інші підрозділи органу державного сектору. У деяких країнах створено спеціальні органи, які контролюють не лише бюджетно-фінансові питання, а, по суті, всю роботу державного апарату. В Японії, наприклад, таку функцію виконує управління адміністративного контролю при канцелярії прем’єр міністра. У його завдання входить підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи і структури державного управління, зміцнення службової дисципліни державних чиновників, боротьби з корупцією, бюрократизмом, розробка проблем окремих верств населення, для розв’язання яких потрібна взаємодія кількох відомств.
5. Алексєєва С. Ю. у своїй статті визначає, що перед державою постає важлива науково-прикладна проблема щодо створення дієвої та чітко структурованої системи державного фінансового контролю, обґрунтування стратегії її розвитку, формування методологічних та методичних основ функціонування її вищого органу, удосконалення форм і методів здійснення контрольно-аналітичних дій, спрямованих на підвищення ефективності використання державних ресурсів [55, c. 121].
У процесі дослідження обґрунтовано, що численні соціально-економічні проблеми в Україні не можуть бути розв’язані без наведення відповідного порядку в державному секторі економіки. Масштаби фінансових порушень, значні обсяги нецільового та неефективного використання державних фінансових ресурсів, зростання злочинності економічної спрямованості свідчать про те, що ці негативні явища набувають критичної маси.
6. І. П. Лопушинський, Г. М. Полевик в своїй статті щодо аналізу системи державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів наголошують, що державний контроль є необхідною умовою ефективного функціонування економічної системи будь-якої держави. Однією з найважливіших складових державного контролю є фінансовий контроль та його першорядний елемент – бюджетний контроль, або фінансовий контроль у бюджетній сфері, що є державним і муніципальним фінансовим контролем за виконанням відповідних бюджетів (державного і місцевих). Від того, як органи, наділені державою правом здійснювати контроль за надходженням та законним, доцільним і ефективним витрачанням коштів місцевих бюджетів, виконуватимуть свої повноваження, залежатиме ефективність реалізації місцевих бюджетів і, зрештою, – добробут усіх членів територіальних громад.
Відповідно до статей 109-114 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють Верховна Рада України, Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад. Найважливішу роль серед цих органів щодо контролю за місцевими бюджетами по суті відіграють контролюючі органи, що підпорядковуються Міністерству фінансів України. Пріоритетне місце серед них належить Державній контрольно-ревізійній службі України (ДКРС), яку було створено згідно з Законом України від 26 січня 1993 року “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” [44,. c116].
Далі автори описують основні функції, що виконуються державними контролюючими органами. Наприкінці статті автор роблять висновок, що слід невідкладно впорядкувати норми щодо повноважень та відповідальності органів, уповноважених державою на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства на рівні бюджетів місцевого самоврядування, визначення видів бюджетних правопорушень залежно від стадії бюджетного процесу, заходів впливу та процедур їх застосування у разі вчинення бюджетних правопорушень учасниками бюджетного процесу.
7. Н. В. ШЕВЧЕНКО у статті щодо оцінки ефективності державного фінансового контролю визначає, що метою підвищення ефективності управління державними фінансовими ресурсами необхідна наявність сукупності факторів, одним з яких є створення повноцінної системи державного фінансового контролю. Багато негативних моментів у розвитку економіки України (нецільове використання державних коштів, криза бюджетної та податкової систем, відтік капіталу за кордон тощо) переконливо продемонстрували, що економічній системі, об’єктивно необхідний фінансовий контроль з боку держави, а також в сучасних умовах, повинна зрости його роль.
Водночас, набувають актуальності питання оцінки ефективності державного фінансового контролю. Обсяг завдань, які покладаються на органи фінансового контролю, зумовлює використання широкого спектру критеріїв і показників при оцінці їхньої ефективності. Тому необхідна розробка комплексної науково-обґрунтованої методики оцінки ефективності державного фінансового контролю, результати якої сприятимуть забезпеченню неупередженою інформацією усіх зацікавлених осіб.
Оцінка ефективність державного фінансового контролю здійснюється за певними критеріями шляхом дослідження множини взаємопов’язаних показників. Узагальнюючи різні наукові підходи до визначення критеріїв ефективності, їх система, на наш погляд, включає [18, c. 118]:
- критерій результативності;
- критерій дієвості;
- критерій економічності;
- критерій інтенсивності;
- критерій динамічності.
Таким чином, на мою думку з огляду на потребу високопрофесійного управління з боку держави у сфері фінансових відносин з метою підвищення ефективності та результативності, прозорості, особливо важливим питанням залишається ефективний фінансовий контроль як важлива ланка системи управління національною економікою. А використання методів побудови системи державного фінансового контролю на досвіді зарубіжних країн для України є конче необхідним.
Умови ринкової економіки і розвиток українського суспільства вимагають нового концептуального підходу до створення та функціонування системи державного фінансового контролю. У зв’язку зі зростаючим обсягом фінансових злочинів та порушень питання розвитку й удосконалення діяльності контролюючих органів набувають особливого значення. Організація всеохоплюючого та ефективного контролю за використанням державних фінансових ресурсів і майна стає одним із пріоритетних напрямів побудови сильної та заможної європейської держави [16, c. 46].
Саме тому постає необхідність фундаментального теоретичного дослідження та визначення шляхів побудови нової досконалої системи ДФК, здатної вирішити проблему неефективного господарювання у державному секторі економіки.
 
РОЗДІЛ 2. КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД КОНТРОЛЮ ОРГАНІВ УДКСУ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ ЗА ЦІЛЬОВИМ ВИКОРИСТАННЯМ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ
 
2.1. Методика та інструментальний аналіз організації і результатів контрольної роботи казначейства
 
До методів бюджетного контролю відносять: документальну і камеральну перевірки, економічний аналіз, ревізію, обстеження. Ревізія – найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які направлені на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності.
В економічній літературі існує кілька концепцій і ознак, за якими класифікуються ревізії. Можна виділити наступні з них:
- повнота охоплення діяльності об'єкта, що ревізується;
- ступінь охоплення даних фінансово-господарських операцій;
- залежно від їх організації;
- залежно від джерела даних, які є базою.
Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.
Часткові – перевіряють тільки окремі види господарських операцій або окремі напрямки діяльності підприємства, установи, організації.
Тематичні – це перевірка однотипних установ, організацій по окремих спеціальних питаннях.
Комплексні ревізії дозволяють глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усі ланки і сторони господарської діяльності підприємства, організації та установи.
При суцільній ревізії перевіряють усі документи, які характеризують фінансово-господарську діяльність, починаючи від останньої ревізії. При вибірковій перевіряються лише деякі документи або всі документи, але за певний проміжок часу. Якщо у процесі вибіркової ревізії виявляються порушення фінансової дисципліни, то проводиться суцільна перевірка всіх документів, які відносяться до фінансової діяльності об'єктів, що ревізуються.
Планові ревізії проводять у відповідності з планом контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів.
Позапланові – це ревізії, які проводять за спеціальними завданнями вищестоящих організацій або за вимогою органів суду і прокуратури. Додаткові ревізії проводять тоді, коли при проведенні першої ревізії не повністю встановлені факти порушень фінансово-господарської діяльності. Повторні ревізії проводять після планової, щоб перевірити, як підприємство чи установа усуває недоліки, відмічені в акті ревізії.
Документальні ревізії полягають у тому, що всі господарські операції перевіряють по тих документах, які в бухобліку є основою для бухгалтерських записів. У процесі документальної ревізії перш за все перевіряються:
‒наявність і достовірність первинних документів;
‒правильність оформлення і своєчасність їх обліку;
‒законність видатків, відповідність їх планам, ефективність використання.
Під час фактичної ревізії перевіряють фактичну наявність грошових коштів і матеріальних цінностей, вивчають фактичний пан об'єкта, який перевіряється, по їх наявності у натурі, їх відповідність даним бухобліку. Це – інвентаризація, експертна оцінка обсягів і якості виконаних робіт, обстеження і т. ін.
Порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні визначений Інструкцією Головного контрольно-ревізійного управління України № 121 від 3 жовтня 1997 року. Ревізії проводять безпосередньо в організаціях та установах, не частіше 1 разу на рік.
УДКСУ у Святошинському районі м. Києва для державного контролю отримує такі види звітності від розпорядників та одержувачів коштів нижчого рівня:
Ф. № 4-1 “Звіт про надходження і використання спеціальних коштів”;
Ф. № 4-2 “Звіт про надходження і використання сум за дорученнями”;
Ф. № 4-3 “Звіт про депозитні суми”;
Ф. № 4-4 “Звіт про рух інших власних надходжень”;
Ф. № 4-5 “Звіт про використання субвенцій, одержаних з інших бюджетів”;
Ф. № 4-6 “Звіт про надходження і використання інших доходів (спеціальний фонд) ”.
До форм квартальної звітності розпорядників коштів відносять:
Ф. № 1 “Баланс”;
Ф. № 2 “Звіт про виконання кошторису доходів і видатків установи (загальний фонд) ”;
Ф. № 2-валюта “Звіт про використання асигнувань із загального фонду з міжнародної діяльності України”;
Ф. № 3 “Звіт про виконання плану по штатах та контрагентах”;
Ф. № 4-1 “Звіт про надходження і використання спеціальних коштів”;
Ф. № 4-2 “Звіт про надходження і використання сум за дорученнями”;
Ф. № 4-3 “Звіт про депозитні суми”;
Ф. № 4-4 “Звіт про рух інших власних надходжень”;
Ф. № 4-5 “Звіт про використання субвенцій, одержаних з інших бюджетів”;
Ф. № 4-6 “Звіт про надходження і використання інших доходів (спеціальний фонд) ”;
Ф. № 4-1 – зведена “Звіт про надходження і використання спеціальних коштів”;
Ф. № 4-4 – зведена “Звіт про рух інших власних надходжень”;
Ф. № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”.
До форм річної звітності розпорядників коштів відносять форми №№ 1, 2, 3, 4, квартальної звітності і до них додаються:
Ф. № 5 “Звіт про рух основних засобів”;
Ф. № 6 “Звіт про рух матеріальних цінностей”;
Ф. № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”;
Ф. № 15 “Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей у бюджетних установах”.
На підставі цієї звітності УДКСУ у Святошинському районі м. Києва готує до Державної казначейської служби України наступні види звітності.
А) Місячна звітність. УКДСУ у Святошинському районі м. Києва подає “Місячні звіти про виконання місцевого бюджету” центральному апарату ДКСУдо 12 числа місяця, наступного за звітним. У звіті міститься інформація про доходи, які надійшли з початку року, і видатки, які проведені з початку року. Інформація подається наростаючим підсумком в розрізі кодів бюджетної класифікації.
Місячні звіти підписує керівник, УДКСУ у Святошинському районі м. Києва фінансового управління. Терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів міськими і районними фінансовими відділами встановлюються таким чином, щоб фінансові управління надали відповідну інформацію своєчасно.
Б) До форм квартальної звітності УДКСУ у Святошинському районі м. Києва відносять:
Ф. № 1 “Баланс виконання бюджету”;
Ф. № 2 “Звіт про виконання бюджету” (по доходах і видатках) ;
Ф. № 3 “Звіт про виконання плану по мережі, штатах і контингентах установ, що знаходяться на місцевих бюджетах”;
Ф. № 4 “Довідка про використання коштів позабюджетного фонду місцевих Рад народних депутатів”;
Ф. № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”.
Дані про виконання місцевих бюджетів зазначаються у квартальній звітності в розрізі кодів бюджетної класифікації в грн.
Форми звітності містять наступну основну інформацію:
Ф. № 1 – залишки на кінець звітного періоду;
Ф. № 2 – план з урахуванням внесених змін на звітний період і виконання (по доходах і видатках) ;
Ф. № 3 – показують фактичну наявність (кількість) на кінець звітного періоду;
Ф. № 4 – показують залишки коштів фонду на кінець звітного періоду.
Квартальні звіти підписують керівник фінансового органу.
УДКСУ у Святошинському районі м. Києва подає квартальні звіти ДКУ до кінця місяця, наступного за звітним кварталом.
В) До форм річної звітності відносять форми №№ 1, 2, 3, 4, 7 квартальної звітності і до них додаються:
Ф. № 6 – “Дані про наявність та рух основних засобів установ, що перебувають на місцевих бюджетах”;
Ф. № 15 – “Звіт про нестачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей в бюджетних установах”.
Довідки:
‒про видатки по сплаті безплатно наданих робітникам квартир і комунальних послуг;
‒про видатки по фонду оплати праці працівників установ, що перебувають на місцевих бюджетах;
‒про суми, що направлені на видатки за рахунок цільових коштів.
Річні звіти підписує керівник та головний бухгалтер фінансового органу.
За результатами документальної ревізії ревізором складається акт – двосторонній документ, у якому знаходять відображення наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету; наведено перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.
Загальний акт складають після закінчення ревізії. Акт підписується керівником ревізійної групи, керівником та головним бухгалтером підприємства, установи, організації, де була проведена ревізія. Факти, наведені у проміжних актах, знаходять своє відображення у загальному акті.
Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом ДКСУ від 26 червня 2002 р., єдиний казначейський рахунок – це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. Він є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.
Бюджет Святошинського району м. Києва виконується за відповідним розписом. Бюджетний розпис – це документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.
ДКСУУкраїни веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Місцевий бюджет Святошинського району виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.
Місцевий фінансовий орган Святошинського району у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.
Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі ДКСУ, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі ДКСУ.
Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевого бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.
Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про обсяг вільного залишку бюджетних коштів, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.
Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути також ухвалені відповідною радою з урахуванням положень статті 52 цього Кодексу та у разі настання інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 цього Кодексу.
Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.
До основних показників, що перевіряються у ході казначейського контролю у ДКСУ Святошинського району м. Києва можна відзначити:
Показники затрат – визначають обсяги та структуру ресурсів, які забезпечують виконання бюджетної програми та характеризують структуру витрат бюджетної програми (наприклад, витрати на функціонування геодезичної мережі та топографічного картографування, чисельність працівників державної фельд'єгерської служби, загальна площа приміщень).
Показники продукту – використовуються для оцінки досягнення поставленої мети. Показниками продукту є, зокрема, обсяг виробленої продукції, наданих послуг чи виконаних робіт на виконання бюджетної програми, кількість користувачів товарами (роботами, послугами) (наприклад, кількість створених робочих місць для інвалідів, кількість пролікованих хворих, довжина введених в експлуатацію автомобільних доріг загального користування).
Показники ефективності – визначаються як витрати ресурсів на одиницю показника продукту; відношення максимальної кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до визначеного обсягу фінансових ресурсів; досягнення визначеного результату (наприклад, вартість 1 кв. м придбаного житла, завантаженість ліжкового фонду, середні витрати на проведення капітального ремонту 1 км доріг загального користування).
Показники якості – сукупність властивостей, які характеризують досягнуті результати якості створеного продукту, що задовольняють споживача відповідно до їх призначення та відображають послаблення негативних чи посилення позитивних тенденцій у наданні послуг (товарів, робіт) споживачам за рахунок коштів бюджетної програми (наприклад, зміна питомої ваги автомобільних доріг загального користування, переведених до більш високої категорії, у порівнянні з попереднім роком, рівень захворюваності у порівнянні з попереднім роком).
Наприклад:
1) для бюджетної програми «Забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування СНІДу, лікування онкологічних хворих», яка пов'язана із реалізацією Міністерством охорони здоров'я України державної політики у сфері охорони здоров'я, можна визначити такі результативні показники:
‒показники затрат – витрати на заходи з боротьби з туберкульозом (тис. грн.), витрати на заходи з боротьби з ВІЛ/СНІДом (тис. грн.), витрати на заходи із лікування онкологічних захворювань (тис. грн.), кількість державних закладів охорони здоров'я, які отримують онкологічні препарати (од.), кількість установ для діагностики та лікування хворих на СНІД, що отримують медикаменти та вироби медичного призначення (од.), кількість протитуберкульозних диспансерів (од.) ;
‒показники продукту – кількість пролікованих хворих на туберкульоз (осіб), кількість хворих на ВІЛ/СНІД та ВІЛ-інфікованих, які отримують терапію (медико-соціальні послуги) (осіб), кількість хворих, які отримують онкологічні препарати (осіб) ;
‒показники ефективності – середня вартість лікування/терапії одного хворого на ВІЛ/СНІД та ВІЛ-інфікованого на рік (тис. грн.), середня вартість лікування одного хворого на туберкульоз на рік (тис. грн.), середня вартість лікування одного онкологічного хворого на рік (тис. грн.) ;
‒показники якості – рівень смертності хворих на туберкульоз (%), зміна рівня передачі ВІЛ від матері дитині (%), рівень смертності хворих на онкологічні захворювання (%).
Аналіз контрольної роботи за цільовим використанням бюджетних коштів УКД Святошинського району м. Києвана буде проведено за допомогою декількох моделей. Розглянемо кожну з них.
По-перше, буде проведений аналіз ефекту та ефективності контрольної роботи за цільовим використанням коштів із бюджету Святошинського району м. Києва. Ефективність – це відносна величина, яка характеризує відношення ефекту до ресурсів для досягнення цього ефекту.
Метою підвищення ефективності роботи УДКС у Святошинському районі м. Києва є зменшення обсягів відмов.
Для розрахунку темпу зростання та темпу приросту використані формули:
1) темп зростання (росту) : ТР = уі/уі-n*100%; (2. 1)
2) темп приросту: ТП = ТР – 100%; (2. 2)
Для глибшого аналізу необхідно провести факторний аналіз динаміки ефекту на основі абсолютних показників:
1) зміна обсягу відмов за рахунок зміни кількості розпорядників: ∆Ркільк = (Ркільк1 – Ркільк0) *Ряк0; (2. 3)
2) зміна обсягу відмов за рахунок зміни ефективності діяльності: ∆Ряк = (Ряк1 – Ряк0) *Ркільк1; (2. 4)
3) приріст обсягу відмов: ∆Р = Р1 – Р0 = ∆Ркільк + ∆Ряк; (2. 5)
Важливим завданням забезпечення ефективності контрольної роботи є підвищення ролі інтенсивних (ефективність надходжень) факторів, тому в процесі аналізу необхідно визначити вплив на динаміку обсягу відмов (ефект) окремих екстенсивних і інтенсивних факторів і дати при цьому характеристику інтенсифікації діяльності. Індикатор інтенсифікації розраховується відношенням зміни кількості розпорядників або зміни ефективності до обсягу відмов.
Також, необхідно буде провести факторний аналіз динаміки ефективності діяльності контрольної роботи у УДК у Святошинському районі м. Києва:
1) приріст ефективності: ∆Ряк = Ряк1 – Ряк0; (2. 6)
2) приріст ефективності за рахунок зміни кількісного фактору:
∆Ркільк = Р0/Ркільк1 – Р0/Ркільк0; (2. 7)
3) приріст ефективності за рахунок зміни результативного показника:
∆Р = (Р1 – Р0) /Ркільк1; (2. 8)
Також, необхідно розрахувати коефіцієнт еластичності, для чого використаємо значення темпу приросту результативного (У – обсяг відмов) і факторного (Х – кількість розпорядників) показників:
Ке = ТпрУ/ТпрХ, (2. 9)
Для виявлення внутрішньорічних коливань необхідно проаналізувати дані обсягу відмов по місяцях в УДК у Святошинському районі м. Києва та розрахувати:
1) індекс сезонності:  ;  ; (2. 10)
2) коефіцієнт рівномірності коливань =   (2. 11)
Для визначення ефективності структурної політики на основі розподілу розпорядників необхідно провести індексний аналіз:
1. Індекс змінного складу: І зм. складу =   (2. 12)
2. Індекс фіксованого складу: І фікс. складу =   (2. 13)
3. Індекс структурних зрушень: І стр. зрушень =   (2. 14)
І на останок, для порівняльної оцінки результатів контрольної роботи та обсягу відмов у УДК у Святошинському районі м. Києва здійснюється рейтингова оцінка. Рейтингова оцінка здійснюється по сукупності ознак відповідно сукупності показників, які за методом багатовимірної середньої дають інтегральну оцінку ефективності контрольної роботи в різних ракурсах.
 
2.2. Порядок організації контрольної роботи за цільовим використанням бюджетних коштів бюджету
За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України.
Порядки використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України, затверджуються протягом 45 днів з дня його прийняття.
Якщо реалізація бюджетної програми продовжується у наступних бюджетних періодах, дія порядку використання бюджетних коштів за такою бюджетною програмою (з урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжується до завершення її реалізації.
Порядки використання бюджетних коштів мають містити:
‒цілі та напрями використання бюджетних коштів;
‒відповідального виконавця бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми;
‒завдання головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), що забезпечують виконання бюджетної програми, з передбаченням порядку звітування про її виконання (у тому числі щодо результативних показників) та заходів впливу у разі її невиконання;
‒у разі потреби порядок, терміни та підстави, а також критерії розподілу (перерозподілу) видатків між адміністративно-територіальними одиницями, у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням відповідних нормативно-правових актів;
‒конкурсні вимоги до інвестиційних програм (проектів), включаючи порядок та критерії їх відбору, а також критерії та умови визначення виконавців таких програм (проектів) ;
‒критерії та умови відбору суб'єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки;
‒умови та критерії конкурсного відбору позичальників та проектів (програм), на реалізацію яких надаються кредити з бюджету; умови надання кредитів з бюджету та їх повернення, включаючи положення щодо здійснення контролю за їх поверненням;
‒положення щодо необхідності перерахування коштів за бюджетними програмами, які передбачають надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, шляхи погашення бюджетної заборгованості у разі її наявності;
‒вимоги щодо необхідності відображення у первинному та бухгалтерському обліку отриманих (створених) оборотних і необоротних активів бюджетними установами та одержувачами бюджетних коштів, у тому числі отриманих (створених) в результаті проведення централізованих заходів;
‒у разі потреби положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, визначення умов і термінів поставки та проведення розрахунків за ними;
‒інші положення щодо особливостей бюджетної програми.
Головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та протягом шести тижнів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) затверджує спільно з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) паспорт бюджетної програми.
Правила складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання встановлюються Міністерством фінансів України.
Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до статті 21 цього Кодексу.
В умовах обмеженості бюджетних ресурсів першочерговим завданням стає визначення пріоритетів при розподілі бюджетних ресурсів, виявлення джерел фінансування витрат і контроль за цільовим та ефективним використанням коштів. Досягнення цих завдань можливе при застосуванні програмно-цільового методу формування бюджету.
Сама ідея програмно-цільового методу полягає у тому, щоб зосереджувати увагу не тільки на можливостях бюджету (наявних ресурсах), а й на тому, як найефективніше їх використати з метою отримання конкретних результатів.
Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм за погодженням з Міністерством фінансів України.
Застосування програмно-цільового методу при складанні бюджету не лише кардинально змінило ідеологію бюджетного процесу, а й дало змогу підвищити його ефективність, тому що:
- процес формування бюджету починається із зосередження уваги на результатах, яких має досягти державний сектор;
- а потім – на ресурсах, необхідних для досягнення цих результатів.
Програмно-цільовий метод бюджетування є важливим інструментом управління бюджетними коштами у середньостроковій перспективі для поліпшення якості надання державних послуг, особливо в умовах обмеженості бюджетних ресурсів та необхідності ефективного й результативного використання коштів державного бюджету.
Управління бюджетними коштами значною мірою визначається порядком складання, затвердження, виконання бюджету, а також контролем за його виконанням. Застосування найкращих практик бюджетування з метою удосконалення бюджетного процесу призведе до підвищення ефективності управління державним та місцевими бюджетами. Саме такою практикою є впровадження програмно-цільового методу бюджетування, що поліпшує бюджетний процес загалом та докорінно змінює концепцію управління державним та місцевими бюджетами, зокрема:
1) створює прозору та ефективну систему прийняття управлінських рішень із бюджетних питань;
2) забезпечує цільове та обґрунтоване використання бюджетних коштів розпорядниками в умовах обмежених бюджетних ресурсів;
3) забезпечує проведення ґрунтовного аналізу витрати бюджетних коштів;
4) дає змогу спрямовувати фінансування на користь більш успішних бюджетних програм, скорочувати або виключати неефективні програми.
Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі – метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу.
За допомогою програмно-цільового методу можна провести зіставлення обсягу фінансування бюджетної програми (витрат) із кінцевими результатами, що очікуються від її виконання.
Відповідно до цього визначення, можна окреслити основні ознаки бюджетного процесу, що здійснюється з використанням положень програмно-цільового методу:
1. Середньострокове планування. Для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку процес бюджетного планування не обмежується однорічною перспективою – бюджетні показники розраховуються на декілька наступних за плановим прогнозних років.
2. Увага на результатах. Перенесення акценту з утримання наявної мережі бюджетних установ на результати їх діяльності. Забезпечення оптимального співвідношення бюджетних видатків із досягнутими результатами.
3. Відповідальність. За кожним учасником бюджетного процесу закріплено повноваження щодо ефективного витрачання бюджетних коштів. Кожен учасник несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
4. Прозорість бюджетного процесу. Залучення громадськості до участі в бюджетному процесі шляхом підготовки та проведення громадських слухань з питань діяльності місцевого самоврядування та бюджету.
Основним елементом програмно-цільового методу є бюджетна програма. Бюджетна програма – сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Суть бюджетної програми розкривається через її характеристики, які відображені в бюджетній документації, зокрема бюджетному запиті, паспорті бюджетної програми, звіті про виконання паспорта бюджетної програми. Важливими характеристиками бюджетної програми є мета, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальний виконавець та результативні показники. Методологічні визначення характеристик бюджетних програм унормовані Концепцією застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14. 09. 2002 № 538-р та наказом Міністерства фінансів України «Про паспорти бюджетних програм» від 29. 12. 2002 № 1098.
Бюджетний запит – документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.
Паспорт бюджетної програми – документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Статус виконавців бюджетної програми визначений в «Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі», затвердженій наказом Міністерства фінансів України 14 грудня 2001 р. № 574.
Відповідно до методології програмно-цільового методу результативні показники поділяються на чотири групи – показники затрат, продукту, ефективності та якості. Їх формулювання й аналіз дає можливість визначити рівень економності, ефективності та результативності використання бюджетних коштів. Важливим кроком у запровадженні методологічних підходів до результативних показників бюджетних програм є розробка відповідних положень щодо визначення орієнтованого переліку результативних показників, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про результативні показники бюджетної програми» від 27. 10. 2013 № 1252. Зазначений перелік результативних показників із розвитком програмно-цільового методу, за умов розбудови системи стратегічного бюджетного планування, потребуватиме перегляду, маючи на меті посилення аналітичності таких показників, зокрема забезпечення чіткого відображення поставлених мети та завдань бюджетної програми, адаптації цих показників до пріоритетів соціально-економічного розвитку держави.
Стан бюджетних програм, що затверджуються УДКС у Святошинському районі м. Києва є початковими, вони подаються основними розпорядниками бюджетних коштів у Святошинському районі м. Києва. Бюджетні програми складаються на основі бюджетної класифікації видатків, що має такі складові частини:
1. Класифікація доходів бюджету.
2. Класифікація видатків бюджету.
3. Класифікація фінансування бюджету.
4. Класифікація боргу.
Зупинимося докладніше на класифікаціях видатків бюджету, оскільки їх використання і застосування зазнає найбільших змін із впровадженням програмно-цільового методу. На рівні УДКС у Святошинському районі м. Києва видатки бюджету класифікуються за:
1. бюджетними програмами (програмна класифікація видатків) ;
2. функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків) ;
3. економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків) ;
4. ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація).
Функціональна класифікація видатків дає змогу відстежувати динаміку зміни державних видатків різного функціонального призначення з метою їх аналізу і, таким чином, прогнозувати видатки на наступні роки. Класифікація поділяється на розділи, підрозділи та групи. Нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, а нумерації підрозділів і груп визначають засоби досягнення цих загальних цілей, наприклад, розділ 09 – «Освіта»; підрозділ 0920 – «Загальна середня освіта»; групи: 0921 – «Загальноосвітні навчальні заклади», 0922 – «Загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати», 0923 – «Загальноосвітні спеціальні навчальні заклади».
В економічній класифікації видатки поділяють за предметними ознаками – заробітна плата, нарахування на заробітну плату, оплата комунальних послуг, усі види господарської діяльності, виплати населенню та інші категорії, що дозволяє виділити захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів коштів.
Видатки бюджету зведено в єдині економічні категорії, які поділяють на поточні, капітальні, нерозподілені видатки та кредитування з вирахуванням погашення.
Поточні видатки – це платежі, не призначені для придбання капітальних активів. Капітальні видатки включають придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі та нематеріальних активів і капітальні трансферти. Склад нерозподілених видатків визначає закон про державний бюджет чи рішення відповідної місцевої ради, до них належать видатки з резервних фондів державного та місцевих бюджетів.
Кредитування з вирахуванням погашення включає платежі з бюджету, внаслідок яких з'являються вимоги до інших фінансових об'єктів, що передбачають обов'язкове повернення коштів. Це платежі для виконання державної економічної політики, які не передбачають отримання прибутків чи управління ліквідністю.
Відомча класифікація витрат відображає розподіл бюджетних призначень з головними розпорядниками коштів бюджетів. На її підставі ДКСУУкраїни та УДКС у Святошинському районі м. Києва реєструють усіх розпорядників коштів. Метою відомчої класифікації видатків є оптимізація кількості головних розпорядників коштів бюджетів, поліпшення бюджетного планування та побудова чіткої, організаційно досконалої системи державного управління.
Програмна класифікація видатків передбачає розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами, які систематизовані переліком заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та їх виконання. Метою такого підходу є оцінка ефективності та результативності діяльності державних установ. Це обумовлено тим, що сучасний етап соціально-економічного розвитку держави потребує поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективного використання коштів бюджету.
За умов фінансування кожної статті видатків розпорядників коштів УДКС у Святошинському районі м. Києва на початковому рівні аналізуються первинні документи, що надаються постачальниками послуг одержувачам бюджетних коштів. Ці первинні документи надаються одержувачами бюджетних коштів у УДКС у Святошинському районі м. Києва. На цьому етапі відбувається співставлення призначення платежу та відповідної статті витрачання коштів згідно затвердженого бюджету отримувача на певний рік. За умов відповідності заявлених витрат та достатності коштів до бюджетної програми УДКС у Святошинському районі проводить оплату постачальникам. Результати відображаються у зведених відомостях, що містять інформацію про залишки коштів за окремими статтями витрат по кожному розпоряднику бюджетних коштів.
Основними вимогами до результативних показників є: визначення на підставі фактично досягнутих показників у попередніх бюджетних періодах – виходячи із тенденцій розвитку відповідної галузі економіки та з урахуванням прогнозу її розвитку на перспективу; узгодження з показниками, встановленими Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозними та програмними документами економічного та соціального розвитку, державними цільовими програмами; розкриття мети, завдань та напрямів використання бюджетних коштів, характеристика динаміки досягнення мети, виконання завдань бюджетної програми та напрямів використання бюджетних коштів; відображення характерних особливостей та специфіки діяльності головних розпорядників, визначення результатів їхньої діяльності; можливість перевірки достовірності їхніх розрахунків, зіставлення за окремі періоди та порівняння з іншими показниками; підтвердження статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгалтерського та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, які є джерелами інформації для визначення результативних показників бюджетної програми.
Міністерство фінансів України, ДКСУУкраїни, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх повноважень можуть призупиняти бюджетні асигнування у разі: 1) несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету; 2) невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів; 3) подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; 4) порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань; 5) нецільового використання бюджетних коштів.
Нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України. У разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідні посадові особи притягаються до відповідальності згідно з законом.
Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на термін до тридцяти днів, якщо інше не передбачено законом.
Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законом його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.
 
2.3. Аналіз показників результатів контрольної роботи ДКСУ Святошинського району
 
Проаналізуємо показники результатів виконання бюджету Святошинського району м. Києва.
За результатами табл.. 2. 1 можна бачити, що по бюджету 2015р. був дефіцит коштів у сумі 367404 тис. грн., в той час, як при плануванні бюджету було затверджено дефіцит на рівні 584507 тис. грн. Отже, можна говорити про належне виконання бюджету, адже дефіцит бюджету було зменшено у порівнянні із планом, що дозволило місцевій раді скоротити обсяги та змінити структуру міжбюджетних трансфертів. Всього, бюджет Святошинського району м. Києва було профінансовано у 2015р. на 4072720 грн. У цій частині бюджет було виконано повністю.
Аналіз виконання бюджету Святошинського району м. Києва за 2015р. по спеціальному фонду показав, що по бюджету спостерігається профіцит на рівні 1596 тис. грн., в той час, як по плану було заплановано дефіцит на рівні 62811 тис. грн. Отже, по спеціальному фонду маємо перевитрати бюджетних коштів на 6125 тис. грн.
Загалом, аналіз виконання бюджету по спеціальному фонду у 2015р. по Святошинському району м. Києва показав, що фінансування по спеціальному фонду становило 2020 тис. грн.
 
Таблиця 2. 1. Звіт про виконання місцевого бюджету Святошинського району по загальному фонду за 2015р.
 
Таблиця 2. 2. Звіт про виконання місцевого бюджету Святошинського району по спеціальному фонду за 2015р.
 
Таблиця 2. 3. Звіт про виконання захищених статей видатків місцевого бюджету Святошинського району по спеціальному фонду за 2015р.
 
 
За результатами табл.. 2. 3 можна бачити, що статті затверджені бюджетним розписом та кошторисні призначення мають однакові величини. Також можна бачити, що по всім статтям бюджету були касові видатки на протязі року, а отже, по кожній зі статей було недовидано асигнувань. Найменша величина касових видатків була по статті «Медикаменти та перев’язувальні матеріали» на суму 7300 грн. Найбільші касові видатки спостерігаються по статті «Освіта» – 354574 тис. грн.
 
Таблиця 2. 4. Звіт про виконання місцевого бюджету Святошинського району за 2015р.
 
За результатами табл.. 2. 4 можна бачити, що щодо податкових надходжень, то найбільша їх величина поступила у загальній фонд бюджету. Серед них лише місцеві податки і збори надходили як через загальний так і через спеціальний фонд. По неподатковим надходженням більшість надходжень йшла через спеціальний фонд, з них власні надходження бюджетних установ надходили лише у спеціальний фонд бюджету. Операційний дохід в більшості надходив через загальний фонд бюджету. Надходження від транспорту та цільових фондів були відображені по спеціальному фонду.
Загалом дефіцит бюджету 2015р. становив 365808 тис. грн., отже, бачимо недофінансування бюджету. Недофінансування по іншим розрахункам становило 39, 8 тис. грн.
Проаналізуємо ефективність діяльності ДКСУ у Святошинському районі м. Києва.
Ефективність – це відносна величина, яка характеризує відношення ефекту до ресурсів для досягнення цього ефекту. Ефективність роботи ДКСУ у Святошинському районі в м. Києві у розрізі контролю визначається обсягом відмов у реєстрації зобов’язань, що в середньому припадає на одного розпорядника коштів. Ефект – це абсолютний результат діяльності. В дослідженні діяльності УДКСУ у Святошинському районі м. Києва це є обсяг відмов у реєстрації зобов’язань, що надходить до ДКСУ у Святошинському районі м. Києва.
Отже, ефективність або результативність роботи ДКСУ у Святошинському районі м. Києва – це обсяг відмов, що припадає на одного розпорядника.
Метою підвищення ефективності роботи ДКСУ у Святошинському районі м. Києва є скорочення обсягів відмов.
Розрахунок ефективності роботи ДКСУ у Святошинському районі м. Києва за останні 3 роки подано в таблиці 2. 5.
 
Таблиця 2. 5. Ефективність роботи ДКСУ у Святошинському районі м. Києва за 2013 – 2015 рр.
 
Отже, з даних табл.. 2. 5 можна бачити, що у 2015р. спостерігається 100-відсоткова ефективність діяльності УДКС у Святошинському районі м. Києва, адже кількість відмов відсутня. Загальна тенденція свідчить про збільшення ефективності, а відтак про зменшення кількості відмов у роботі УДКС у Святошинському районі м. Києва. Відтак, кількість відмов у 2014р. зменшилася на 40, 76%, а кількість розпорядників по роках збільшилася на 16, 67%.
Для глибшого аналізу необхідно провести факторний аналіз динаміки ефекту на основі абсолютних показників (таблиця 2. 6).
 
Таблиця 2. 6. Факторний аналіз динаміки відмов ДКСУ у Святошинському районі м. Києва за 2013 – 2015 рр.
 
 
Очевидно, що зміна відмов в більшій мірі залежить від ефективності роботи УДКС у Святошинському районі м. Києва чим від зміни кількості розпорядників.
В процесі аналізу необхідно визначити вплив на динаміку відмов (ефект) окремих екстенсивних і інтенсивних факторів і дати при цьому характеристику інтенсифікації діяльності (таблиця 2. 7). Індикатор інтенсифікації розраховується відношенням зміни кількості розпорядників або зміни ефективності до відмов.
 
Таблиця 2. 7. Інтенсифікація діяльності по ДКСУ у Святошинському районі м. Києва за обсягом відмов за 2013 – 2015 рр.
 
 
Обсяг відмов у УДКС у Святошинському районі м. Києва залежить від ефективності роботи та кількості розпорядників. Зміна кількості розпорядників виявляється завжди є інтенсивним фактором.
Необхідно провести факторний аналіз динаміки ефективності діяльності (таблиця 2. 8).
В 2015 р. порівняно з 2014 р. ефективність роботи ДКСУ у Святошинському районі м. Києва збільшилася на 3178, 07 тис. грн. /од., при цьому за рахунок зменшення обсягу відмов вона збільшилася на 3178, 07 тис. грн. /од.
 
Таблиця 2. 8. Факторний аналіз динаміки ефективності роботи ДКСУ у Святошинському районі м. Києва 2013 – 2015 рр.
 
 
Отже, можна зробити висновок, що при зменшення обсягу відмов ефективність роботи ДКСУ у Святошинському районі м. Києва зростає, а при зростанні кількості платників розпорядників ефективність зменшується.
Для аналізу зміни соціально-економічних явищ в часі доцільно також розрахувати коефіцієнт еластичності та внутрішньорічні коливання та визначити основну тенденцію розвитку.
Для розрахунку коефіцієнта еластичності (таблиця 2. 9) використаємо значення темпу приросту результативного (У – обсяг відмов) і факторного (Х – кількість розпорядників) показників.
В 2014 р. порівняно з 2013 р. темп приросту по відмовам становить -40, 77 п. п., а у 2015р. – 100 п. п. ; по кількості розпорядників – відповідно 16, 67 п. п. та 0 п. п. Коефіцієнт еластичності по відмовам становить -2, 45%.
 
Таблиця 2. 9. Темп приросту обсягу відмов, кількості розпорядників в ДКСУ у Святошинському районі м. Києва та коефіцієнт еластичності за 2013 – 2015 рр.
 
Для виявлення внутрішньорічних коливань необхідно проаналізувати дані відмови по місяцях у Святошинському районі м. Києва (таблиця 2. 10) та розрахувати індекс сезонності та коефіцієнт рівномірності коливань.
Розрахуємо ці показники:
Середньомісячні відмови =22246, 5/12= 1853, 88 тис. грн.
Коефіцієнт рівномірності коливань = 0, 05. Коефіцієнт є рівномірним.
 
Таблиця 2. 10. Відмови по місяцях 2014 року, індекс сезонності
 
Найбільші суми відмов припадають на квітень, травень та вересень – це пов’язано зі зміною організаційної роботи на початку року.
На основі розрахунків з таблиці 2. 10 можна побудувати графік сезонності відмов (рис. 2. 2).
 
Рис. 2. 2. Сезонність видатків на світу
 
В таблиці 2. 11 проведемо визначення основної тенденції подальшого розвитку та спрогнозуємо показники на перспективу.
 
Таблиця 2. 11. Визначення основної тенденції розвитку та прогнозування по відмовам УДК у Святошинському районі м. Києва
 
Рис. 2. 3. Побудова тренду прогнозних сум відмов УКД у Святошинському районі м. Києва на 2016-2014р. р.
 
Отже, на основі табл.. 2. 11 та рис. 2. 3 можна бачити, що на найближчу перспективу відмови УКД у Святошинському районі м. Києва будуть відсутні.
За допомогою табл.. 2. 12 проведемо аналіз ефективності структурної політики.
 
Таблиця 2. 12. Ефективність структурної політики УДК у Святошинському районі м. Києва за 2014-2015р. р.
 
На основі даних табл.. 2. 12 можна зробити висновок, що у структурі відмов 97% займають відмови УДКС, а 3% припадає на відмови через суд. Таким чином, індекс змінного складу становить 0, 46 п. п., фіксованого складу – 0, 46 п. п., відповідно до цього можливі коливання у розмірі 1, 01 п. п.
Для порівняльної оцінки результатів відмов УДК у Святошинському районі м. Києва здійснюється рейтингова оцінка. Рейтингова оцінка здійснюється по сукупності ознак відповідно сукупності показників, які за методом багатовимірної середньої дають інтегральну оцінку ефективності видатків на світу в різних ракурсах.
 
Таблиця 2. 13. Рейтингова оцінка ефективності відмов по УДК у Святошинському районі м. Києва в 2014 – 2015 рр. за видами
 
Всі показники, які прийняті до розрахунку мають єдину спрямованість стосовно ефективності, тобто є стимуляторами. Ранг присвоюється від більшого значення середнього стандартного відхилення до меншого. Найбільш ефективними видами є відмови УКДС, вони за останні 2 роки займають перший ранг, а другий ранг, відповідно, відмови через суд.
По результатам бюджетування 2015р. були складені довідки щодо попереджень про неналежне виконання бюджетного законодавства при прийнятті до виконання платіжних доручень одержувачів бюджетних коштів, А саме:
1) про відсутність затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми, крім бюджетних програм, за якими не складаються паспорти бюджетних програм на суму 31, 7 тис. грн. та у кількості 6 штук;
2) про неподання документів, що підтверджують отримання товарів, робіт/послуг за договорами, згідно з умовами яких було здійснене авансування у кількості 5 штук на загальну суму 49919, 6 тис. грн. ;
3) про відсутність затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (крім випадків, у яких законодавством не передбачено його затвердження) у кількості 1 штука на загальну суму 1420 тис. грн. ;
4) про відсутність у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом у кількості 3 штук на загальну суму 61, 7 тис. грн.
 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ОРГАНАМИ КАЗНАЧЕЙСТВА
 
3.1. Проблеми та перспективи покращення організації контрольної роботи органів казначейської служби
Згідно з Термінологічною базою системи внутрішнього контролю та аудиту ДКСУ, затвердженою Наказом ДКСУ від 07. 10. 2012 р. № 417, система внутрішнього контролю та аудиту – сукупність суб'єктів контролю, контрольних заходів, об'єктів контролю та їх взаємодія, що забезпечує ефективне виконання визначених законодавством функцій ДКСУі складається із внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту.
Внутрішній контроль – це діяльність, яка здійснюється керівництвом, структурними підрозділами та працівниками ДКСУз метою забезпечення:
‒додержання вимог законодавства при виконанні покладених на Державне казначейство функцій;
‒контролю з боку керівництва за організацією діяльності ДКСУ, за розподілом повноважень та відповідальності між структурними підрозділами ДКСУ при виконанні функцій, процесів, операцій;
‒достовірності, повноти, об'єктивності та своєчасності надання керівництву ДКСУ для прийняття управлінських рішень фінансової, бухгалтерської, статистичної, іншої інформації з питань казначейського обслуговування бюджетів, кошторисів розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів тощо;
‒ведення фінансово-господарської діяльності згідно із вимогами законодавства;
‒контролю за управлінням інформаційними потоками (отриманням, передаванням, зберіганням інформації) та забезпеченням інформаційної безпеки.
Практична реалізація системи внутрішнього контролю базується на створенні в органах ДКСУ підрозділів внутрішнього контролю. Цю функцію на рівні ДКСУвиконує управління внутрішнього контролю, а у регіональних управліннях ДКСУ- відділи внутрівідомчого контролю.
Внутрішній аудит в органах ДКСУ – це складова системи внутрішнього контролю та аудиту, яка являє собою незалежну оцінку системи внутрішнього контролю, встановленого у ДКСУ.
Результатом діяльності внутрішнього аудиту мають бути конструктивні пропозиції щодо вдосконалення системи внутрішнього контролю з урахуванням ризиків, які загрожують нормальній роботі органів ДКСУ. Визначити, оцінити і мінімізувати ризики органу ДКСУ – найважливіше завдання внутрішнього контролю.
На сьогодні існують деякі проблеми впровадження системи внутрішнього контролю та аудиту в органах ДКСУ.
Це пов’язано з тим, що до сьогодні:
‒не визначені форми та методи фінансового контролю;
‒не визначені засади організації системи державного внутрішнього фінансового контролю, складовими якого є внутрішній контроль і внутрішній аудит;
‒не визначені єдині правові засади здійснення фінансового контролю;
‒не запроваджені єдині підходи та процедури здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту;
‒не визначена оптимальна чисельності працівників служб внутрішнього аудиту для забезпечення його ефективності і т. і.
Відповідно до положень Бюджетного кодексу повноваження органів ДКСУ у частині обслуговування операцій місцевих бюджетів за видатками зосереджується на посиленні контролю за рухом коштів місцевих бюджетів, своєчасному попередженні їхнього нецільового використання та впровадженні нових засад управління бюджетними зобов'язаннями.
Основним завданням органів ДКСУ в процесі обслуговування місцевих бюджетів є сприяння виконанню бюджетної політики місцевого самоврядування та здійсненню ефективного управління коштами місцевих бюджетів.
Це завдання має бути реалізоване через створення оптимальної системи оперативного управління місцевими фінансами і забезпечення своєчасних розрахунків за зобов'язаннями місцевих органів влади та розв'язання проблеми короткострокової незбалансованості місцевих бюджетів. Власне функція процесу управління грошовими потоками має забезпечувати оптимізацію здійснення видатків у межах асигнувань, передбачених місцевими бюджетами. Разом з тим здійснення фінансових операцій за видатками місцевих бюджетів органами Держказначейства має такі особливості:
‒усі кошти місцевих бюджетів накопичуються на рахунках, що відкриваються у територіальних відділеннях казначейства на ім'я розпорядників коштів місцевих бюджетів;
‒оплата видатків органами казначейства здійснюється після одержання від розпорядників коштів розрахункових документів;
‒органи Держказначейства здійснюють контроль за відповідністю касових видатків розпорядників коштів напрямам та обсягу встановлених бюджетних призначень, виділеним асигнуванням та прийнятим зобов'язанням;
‒платіж здійснюється на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги бюджетним установам. Таким чином, роль ДКСУ полягає не у виконанні окремих видаткових повноважень, а у комплексному обслуговуванні всіх учасників бюджетного процесу, забезпечуючи найбільш ефективне використання бюджетних коштів за цільовим призначенням.
Отже, ДКСУ здійснює процедури виконання місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку всіх операцій та складання звітності про виконання місцевих бюджетів. Фінансові органи здійснюють планування бюджетів, загальне управління та аналіз у процесі виконання місцевих бюджетів. Місцеві бюджети відіграють важливу роль у загальнодержавній економічній політиці Держави.
У процесі виконання місцевих бюджетів за нестачі коштів на рахунку клієнта, відсутності кошторису, бюджетних призначень, підтвердних документів органи ДКСУ можуть відмовити розпорядникам бюджетних коштів в оплаті поданих рахунків. Може бути призупинено бюджетне асигнування як санкція за бюджетне правопорушення:
‒несвоєчасне і неповне подання звітності
‒незадовільне ведення обліку, звітності та фінансового контролю
‒порушення порядку перерахування коштів, порушення вимог щодо прийняття бюджетних зобов'язань, нецільове використання коштів.
Основними причинами відмов у реєстрації зобов'язань з виконання місцевих бюджетів є:
‒відсутність документів, які підтверджують факт узяття зобов'язань;
‒невідповідність напрямів витрачення бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми;
‒неподання або подання неповного пакета підтверджених документів, щодо проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;
‒недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмеження, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами;
‒недотримання вимог щодо оформлення поданих документів.
Основні причини відмов у прийнятті до виконання платіжних доручень розпорядників та одержувачів коштів з виконання місцевого бюджету є:
‒неправильне заповнення реквізитів, якщо не заповнено хоча б один з реквізитів;
‒невідповідність оплати зареєстрованими зобов'язанням та фінансовим зобов'язанням;
‒обмеження здійснення видатків, що встановлюється нормативно-правовими актами;
‒відповідність або недостатність залишків коштів на відповідних рахунках бюджетних установ та організацій.
Однак казначейське обслуговування місцевих бюджетів має ряд проблемних питань, які спонукають органи ДКСУ до необхідності удосконалення та оптимізації процедур казначейського обслуговування місцевих бюджетів.
Крім того, існує низка інших проблемних питань, які виникають під час казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками, а саме:
1. Територіальна віддаленість сільських та селищних пунктів, що потребує оптимізації документообігу та скорочення обсягів робіт, що здійснюються в ручному режимі, тощо.
2. Проблеми, пов'язані з необхідністю вдосконалення нормативно-правового забезпечення виконання місцевих бюджетів.
3. Неоптимальний перерозподіл бюджетних коштів між розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів місцевих бюджетів, коли у однієї установи залишаються невикористанні кошти, і вона їх повертає до бюджету, а у другої утворюється кредиторська заборгованість. Це свідчить про незадовільне виконання головних розпорядників бюджетних коштів, покладених на них бюджетним кодексом функцій.
4. Низка проблем, які виникають під час реєстрації зобов'язань, та проблеми які виникають у прийнятті до виконання платіжних доручень від одержувачів та розпорядників бюджетних коштів з виконання місцевих бюджетів
5. Великою проблемою є те, що у розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та у органів ДКСУ на сьогодні відсутня єдина методика відображення в бухгалтерському обліку операцій, які здійснюються у державному секторі, що не дозволяє отримувати повну, достовірну та прозору інформацію про фінансовий стан держави, а Державній казначейській служби у повній мірі виконувати його повноваження.
 
3.2. Управлінські рішення щодо вдосконалення організації контролю за взяттям та виконанням зобов'язань щодо бюджетних видатків
 
Нинішні умови економічного розвитку держави потребують упровадження в життя нових напрямів і методів здійснення контрольних функцій, однією з яких є аналітична робота щодо проведення аналізу ефективності використання бюджетних коштів на предмет виявлення основних чинників, що призводять до неефективного використання фінансових ресурсів. Низьким залишається рівень аналітичної роботи в низових ланках державної контрольно-ревізійної служби, внаслідок чого не повністю визначаються причини порушень і, відповідно, не вживаються заходи щодо їх усунення. Серйозною перешкодою для здійснення аналізу матеріалів ревізій та перевірок є відсутність єдиної методологічної бази. Тому потрібно розробити обґрунтовану методологію аналізу матеріалів ревізій та перевірок, яка б дала змогу працівникам ДКСУ проводити узагальнення та аналіз матеріалів ревізій за останні 2-3 роки. Це дозволило б визначати основні причини порушень та запобігати їм у майбутньому. В подальшому дані аналізу нижчестоящих ланок контрольно-ревізійної служби доцільно використовувати вищестоящим (контрольно-ревізійними управліннями) та групувати й узагальнювати їх на рівні місцевих ДКСУ
Для удосконалення системи внутрішнього контролю та аудиту в органах ДКСУ необхідно виконати наступні заходи:
‒необхідна розробка нормативно-правового та методологічного забезпечення системи внутрішнього контролю та аудиту;
‒необхідна розробка навчальних програм з внутрішнього аудиту та підготовка кадрів, які будуть здійснювати внутрішній контроль та аудит;
‒система внутрішнього фінансового контролю повинна бути мобільною, тобто оперативно, адекватно та професійно реагувати на будь-які зміни в економіці та законодавстві; максимально повно забезпечувати здійснення попереднього, поточного та наступного контролю;
‒необхідна розробка і реалізація концепції фінансового контролю, основаного на єдиних принципах, правилах та єдиній методології;
‒у системі ДКСУ повинна проводитися координація взаємодії контрольних органів різних рівнів, що здійснюють внутрішній та зовнішній контроль, з метою активного впливу на формування і реалізацію ефективної державної бюджетної політики;
‒впровадження застосування сучасних інформаційно-технологічних інструментів, що забезпечують результативність та ефективність фінансового контролю щодо формування та виконання державного бюджету;
‒своєчасне вжиття заходів на виконання пропозицій органів контролю, що вносяться за результатами контрольних дій;
‒забезпечення достовірності та надійності інформації про державні видатки, соціально-економічну результативність та ефективність витрачання державних коштів.
Таким чином, впровадження системи внутрішнього фінансового контролю та аудиту в органах ДКСУ на сьогоднішній день стикається з такими проблемами як відсутність нормативно-правового та методологічного забезпечення системи внутрішнього контролю та аудиту, а також відсутність концепції реалізації системи внутрішнього контролю та аудиту.
Усунути ці недоліки можна за допомогою визначення єдиних правових засад здійснення фінансового контролю; розробки нормативно-правового та методологічного забезпечення системи внутрішнього контролю та аудиту, а також розробки навчальних програм з внутрішнього аудиту та підготовки кадрів, які будуть здійснювати внутрішній контроль та аудит.
Важливим напрямком удосконалення контрольно-ревізійної та аналітичної роботи є запровадження автоматизації проведення ревізій та перевірок за допомогою персональних ЕОМ. Для цього потрібно:
‒по-перше, залучити до роботи над програмним забезпеченням контрольно-ревізійного процесу фахівців-програмістів зі знаннями дисципліни ревізії, контролю й обліку;
‒по-друге, на економічних навчаннях в контрольно-ревізійних відділах набиратись практичних навиків роботи з персональними електронно-обчислювальними машинами.
Важливими є також кадрові питання органів ДКСУ, де у зв'язку з економією бюджетних коштів спостерігається неукомплектованість ревізійного апарату, неналежне матеріальне стимулювання працівників ДКСУ, що призводить до надмірного перевантаження контролерів-ревізорів, підвищення плинності кадрів.
Перспективи удосконалення фінансового контролю залежать від його якості на всіх його етапах і своєчасності адекватного реагування фінансових органів, головних розпорядників кредитів та органів влади на результати подальшого контролю, тобто на виявлені факти нецільового і неефективного використання бюджетних коштів шляхом ужиття заходів для відшкодування незаконних витрат, регулювання обсягів фінансування і приведення у відповідність із нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетний процес.
Згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» пунктом 6 зобов'язано Кабінет Міністрів України прискорити підготовку проектів законів України:
‒про фінансовий контроль в Україні, який би визначав ідеологію фінансового контролю в Україні;
‒про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та її посадових осіб.
Для удосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками пропонуємо такі шляхи:
Щоб уникнути проблем, які виникають під час реєстрації зобов'язань з виконання місцевих бюджетів, та проблем, які виникають у прийнятті до виконання платіжних доручень від одержувачів та розпорядників бюджетних коштів з виконання місцевих бюджетів, слід надати право органам ДКСУ виступати третьою стороною при складанні та підписанні угод, договорів. Це дасть змогу уникнути багатьох проблем, ще на початку оформлення документів бюджетною установою.
Щоб уникнути проблеми, яка виникає у віддалених сільських та селищних пунктах, потрібно зробити виїзне робоче місце. Це дасть змогу ефективніше використовувати бюджетні кошти та задовольняти інтереси та потреби всіх учасників бюджетного процесу.
Ефективна діяльність казначейських органів щодо обслуговування місцевих бюджетів можлива лише за наявності досконалої законодавчо-нормативної бази.
Удосконалення потрібно здійснювати одночасно у двох напрямах: шляхом прийняття нових нормативних актів з метою правового врегулювання неврегульованих аспектів діяльності з виконання бюджетів та шляхом внесення змін до вже діючих нормативних актів для забезпечення їхньої відповідності Бюджетному кодексові України, нівелювання неузгодженостей і суперечностей положень даних актів із чинним законодавством України, передусім ― податковим, банківським законодавством, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Важливе значення для забезпечення вдосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками належить пошуку більш ефективних шляхів управління бюджетними коштами. Основною передумовою підвищення ефективності управління коштами місцевих бюджетів є запровадження повнофункціонального казначейського обслуговування місцевих бюджетів як за доходами, так і за видатками. Це прискорило розрахунки за коштами місцевих бюджетів, посилило контроль за витрачанням коштів, дозволило забезпечити покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання місцевих бюджетів, шляхом:
‒надання органами Державної казначейської служби безвідсоткових короткотермінових та середньострокових позичок місцевим бюджетам за рахунок змобілізованих на єдиному казначейському рахунку фінансових ресурсів;
‒виділення бюджетних асигнувань слід здійснювати з урахуванням зареєстрованих в обліку ДКСУ зобов’язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;
‒запровадження програмно-цільового методу;
‒посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів, за неефективне управління бюджетними коштами. У результаті чого існують невикористані кошти і кредиторська заборгованість.
Щоб уникнути проблеми, яка виникла через відсутність єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку операцій, які здійснюються у державному секторі між розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів та у органів Державної казначейської служби, слід розробити та запровадити єдині національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та єдиний план рахунків, тобто потрібна модернізація системи бухгалтерського обліку у держаному секторі та у тому числі запровадження Інституту державних бухгалтерів.
Удосконалення системи фінансової звітності дасть можливість одержати на якісно новій основі всю досяжну повну інформацію про державний сектор країни та зіставити бюджетні показники з аналогічними показниками інших країн. Для внутрішніх користувачів така інформація може стати предметом серйозного аналізу, на якому буде базуватися планування і розробка податково-бюджетної політики, оцінка впливу діяльності державного сектора на економіку країни.
Створення уніфікованої організаційно-інформаційної облікової системи, дієвість і ефективність якої можна забезпечити шляхом модернізації фінансово-бухгалтерських служб суб'єктів державного сектора, що буде передбачати посилення їхнього статусу, розширення повноважень і підвищення відповідальності керівників служб за стан ведення бухгалтерського обліку та ефективності використання бюджетних коштів.
Створення уніфікованої організаційно-інформаційної облікової системи сприятиме оптимізації казначейського обслуговування Державного бюджету України, удосконаленню взаємодії всіх учасників бюджетного процесу, розвитку електронного документообігу.
 
ВИСНОВКИ
 
В умовах структурних змін, які відбуваються в економіці України, одним із пріоритетних постає питання раціонального функціонування такої системи виконання місцевих бюджетів, яка забезпечила б обґрунтоване та доцільне використання фінансових ресурсів країни. З місцевих бюджетів здійснюються видатки на утримання органів місцевого самоврядування, загальноосвітніх, медичних та культурних закладів, що перебувають у віданні відповідних рад. Складна структура місцевих бюджетів, необхідність раціонального і ощадливого витрачання бюджетних коштів, а також потреба встановлення раціонального взаємозв'язку між Державним та місцевими бюджетами і зумовила необхідність запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Ефективна робота органів ДКСУ в напрямку обслуговування місцевих бюджетів за доходами і видатками має забезпечити прозорість у розподілі бюджетних ресурсів, а також удосконалити систему контролю за бюджетними процесами, належним виконанням нормативно-правових актів у всіх сферах бюджетної системи через систему функціонування Єдиного казначейського рахунку. Проте система казначейського обслуговування місцевих бюджетів на сучасному етапі потребує удосконалення.
В основі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками лежить комплекс організаційних процедур щодо доведення розпорядникам коштів планових показників бюджетних асигнувань відображення в обліку затверджених кошторисів, планів використання бюджетних коштів, обліку та консолідації інформацій за зобов’язаними розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Лише після виконання обов’язкових організаційних функцій здійснюються видатки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Перерахування коштів здійснюється шляхом оплати витрат та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів коштів.
Перерахування коштів на здійснення видатків та оплати витрат розпорядникам коштів бюджету здійснюється відділенням Державного казначейства за наявності даних про територіальне розташування мережі установ, організацій на підставі розпису асигнувань місцевих бюджетів.
Розписи складаються відповідно до бюджетних призначень, встановлених рішенням Ради про місцевий бюджет. Розпис асигнувань місцевих бюджетів затверджує фінансовий орган та передає його до управління Державного казначейства. Витяги з розписів доводяться головним розпорядником, що є підставою до затвердження у встановленому порядку кошторисів платників асигнувань та планів використаних бюджетних коштів.
Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття розпорядниками та одержувачами коштів зобов’язань на здійснення видатків. Наявність та облік реєстрів зобов’язань з фінансових зобов’язань, а також залишків коштів на рахунках розпорядників коштів є обов’язковою умовою проведення видатків.
Бюджетний контроль, будучи різновидом фінансового контролю, містить у собі всі сутнісні риси останнього. Водночас він має деякі специфічні риси, що відрізняють його від інших напрямів контрольної діяльності та полягають в особливостях його об’єкта, предмета, суб’єктів контролю, цілей і завдань, а також форм і методів здійснення.
Об’єктом бюджетного контролю є грошові та негрошові відносини, що виникають на всіх стадіях бюджетного процесу у зв’язку з формуванням доходів і здійсненням видатків бюджетів усіх рівнів, здійсненням державних і місцевих запозичень, регулюванням державного і муніципального боргу. Предметом бюджетного контролю є ефективне, економне і цільове використання бюджетних коштів, своєчасне їх повернення і внесення плати за користування ними, а також надання відповідної звітності, тобто належне виконання учасниками бюджетного процесу своїх обов’язків.
Суб’єкти бюджетного контролю – державні органи й органи місцевого самоврядування загальної і спеціальної компетенції, а також уповноважені ними органи та організації. Метою бюджетного контролю є контроль законності, доцільності й ефективності діяльності учасників бюджетного процесу при виконанні поставлених перед ними завдань. Мета є однією з головних структурних складових, оскільки багато в чому визначає зміст і спрямованість бюджетного контролю, засоби і способи здійснення.
Удосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками має базуватися на пошуку нових форм та методів досягнення позитивних результатів роботи у майбутньому. Запропоновані шляхи удосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів будуть сприяти найбільш ефективному використанню бюджетних коштів та обов’язково їхньому цільовому використанню.
З метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті України функціонує Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України.
Згідно з Бюджетним кодексом України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державної казначейської служби України, веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.
У різних країнах касовим виконанням бюджету керують безпосередньо Міністерство фінансів або ж спеціально створені державні органи, як наприклад: Казначейство (Росія, Великобританія), Відділ бюджету при Міністерстві фінансів (Швеція), Адміністративно-бюджетне управління та мережа федеральних агентств (США), Бюджетне управління у складі Міністерства у справах економіки, фінансів та приватизації (Франція).
У процесі обслуговування місцевих бюджетів одним з основних завдань органів Державної казначейської служби є сприяння виконанню бюджетної політики місцевого самоврядування та здійсненню ефективного управління коштами місцевих бюджетів.
Таким чином, аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового рівня бюджетної системи дає змогу зробити висновки щодо здійснення заходів, спрямованих на покращання умов формування місцевих бюджетів.
У зв'язку з цим необхідно розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими владами в жорсткій ув'язці з виконуваними ними функціями, що повинно знайти своє відображення у законодавстві про місцеве самоврядування. До місцевих, зокрема, можна було б віднести по майнові податки, податок на землю, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища, а можливо – і прибутковий податок з громадян. У всякому випадку за рахунок власних податкових джерел місцеві органи влади повинні фінансувати до 60-80% своїх потреб.
Необхідно вдосконалити механізм між територіального фінансового вирівнювання. Практика показала, що такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня та застосування індивідуальних підходів до встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів має багато недоліків: він не тільки негативно виливає на дохідну базу місцевих бюджетів, а й позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення своїх доходів.
Спираючись на зарубіжний досвід, необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансового вирівнювання територій. Тому вже сьогодні назріла необхідність визначення обґрунтованого нормативу бюджетної забезпеченості кожної області, району, міста з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану відповідних територій.
Отже, як видно з вищеподаної інформації, контрольні процедури, котрі здійснює Державна казначейська служба у Святошинському районі м. Києва, регламентуються цілим рядом документів, контрольні функції та механізми їхнього втілення відрегульовані та достатньо ефективно працюють. Але практична діяльність ставить нові питання, розкриває «слабкі місця» в процедурі контролю і таким чином намічає завдання практичного та теоретичного пошуку перед науковцями та практиками. Узагальнення теоретичних позицій, котрі є актуальними на сьогодні, представлене у роботі, виступатиме базою для розроблення конкретних контрольних процедур, механізмів та орієнтовних показників, теоретичного вивірення та практичної апробації розроблених новацій у сфері державного контролю за видатками місцевого бюджету.
Реалізація завдання має бути здійснена за допомогою створення системи оперативного управління місцевими фінансами. Функція процесу управління грошовими потоками покликана сприяти оптимізації здійснення видатків у межах асигнувань, передбачених місцевими бюджетами.
Отже, ДКСУ здійснює процедури виконання місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку всіх операцій та складання звітності про виконання місцевих бюджетів.
Існують проблемні питання, які виникають під час казначейського обслуговування розпорядників бюджетних коштів місцевих бюджетів органами ДКСУ, а саме:
1. Порушення розпорядниками бюджетних коштів термінів реєстрації бюджетних зобов’язань та бюджетних фінансових зобов’язань. Відповідно до частини 7 статті 48 Бюджетного кодексу України «Взяття бюджетних зобов’язань» порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів визначається Державною казначейською службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.
Відповідно до Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України розпорядники бюджетних коштів за умови взяття бюджетного фінансового зобов’язання (бюджетного фінансового зобов’язання) протягом 7 робочих днів з дати його виникнення, але не пізніше останнього робочого дня місяця подають до відповідного органу Державної казначейської служби України Реєстр бюджетних зобов’язань (Реєстр бюджетних фінансових зобов’язань) розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових та електронних носіях, а також оригінали документів, або їхні копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання (бюджетного фінансового зобов’язання).
У разі недотримання розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо термінів реєстрації бюджетного зобов’язання або бюджетного фінансового зобов’язання орган ДКСУ має кваліфікувати зазначене як порушення бюджетного законодавства та застосувати заходи впливу, передбачені статтею 117 Бюджетного кодексу України:
1) несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;
2) невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;
3) подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;
4) порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;
5) нецільового використання бюджетних коштів.
Таким чином, для покращення результатів виконання місцевих бюджетів слід провести ряд заходів, які запропоновано у цій статті, для подолання проблем, які виникають під час роботи, що забезпечить більш ефективне використання коштів місцевих бюджетів.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  1. Бюджетний кодекс України. Затверджений ВРУ від 08. 07. 2014р. №2456-VI.
  2. Звіт Міністерства фінансів України «Про виконання Державного бюджету України за 2015 рік у розрізі економічної класифікації видатків» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. ombudsman. gov. ua/index. php? option=com_content&view=article&id=1558: -2015-&catid=36: 2014-12-14-13-59-40&Itemid=46
  3. Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Наказ ДКСУ від 04. 11. 2002 р. №205 (зі змінами та доповненнями від 5. 04. 11р., №79).
  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 17. 05. 2002р. №659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» (зі змінами та доповненнями від 02. 12. 09р.).
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 25. 06. 2001р. №702 «Про порядок використання коштів, отриманих органами державної влади від надання ними послуг відповідно до законодавства, та їх розміри» (зі змінами та доповненнями від 20. 10. 11р.).
  6. Батура О. В. Державне казначейство України: місце, роль у виконанні бюджету / О. В. Батура // Фінанси України. – 2003. – №11. – С. 3-5.
  7. Батура О. В. ДКСУ України: місце і роль у виконанні бюджету // Фінанси України. – 2012. – № 11. – с. 3-5.
  8. Булгакова С. П. Казначейство зарубіжних країн: навч. посібник / С. П. Булгакова. – К. : Київ нац. торг. -екон. унів-т, 2000. – 35 с. \
  9. Бюджетна система України [Текст]: навчальний посібник / М. І. Карлін. – К. : Знання, 2012. – 428 с.
  10. Бюджетний процес і міжбюджетні відносини на рівні місцевих бюджетів району [Текст]: навчальний посібник / С. І. Мельник, В. Серск та ін. – К. : Міленіум, 2003. – 266 с.
  11. Галушка О. Є. Казначейська справа: підручник / О. Є. Галушка, О. В. Охрімовський, Й. С. Хижняк, Д. П. Ротар. – Чернівці: Вид-во «Книги-ХХІ», 2012. – 464 с.
  12. Галушка О. Є. Казначейська справа: підручник / О. Є. Галушка, О. В. Охрімовський, Й. С. Хижняк, Д. П. Ротар. – Чернівці: Вид-во «Книги-ХХІ», 2012. 464с.
  13. Ганущак, Ю. Інженерія бюджетного процесу [Текст] / Ю. Ганущак, Є. Жовтяк // Дзеркало тижня. – 2004. – №6. – С. 14-16
  14. Грачева Е. Ю. Государственный финансовый контроль: курс лекций / Е. Ю. Грачева, Л. Я. Хорина. – М. : Проспект, 2005. – 272 с.
  15. Гуцаленко Л. В. Державний фінансовий контроль: навч. посібн. [для студ. Вищ. навч. закл. ] /Л. В. Гуцаленко, В. А. Дерій, М. М. Коцупатрий. – К. : Центр навч. літ-ри, 2013. – 424 с.
  16. Демків О. І. Напрями поглиблення бюджетної реформи в Україні / О. І. Демків // Фінанси України. – 2013. – №3. – С. 46-55.
  17. Державний фінансовий аудит: Методологія та організація: монографія [Є. В. Мних, М. О. Никонович, Н. С. Барабаш та ін. ]; за ред. Є. В. Мниха. – К. : Київ. нац. торг. -екон. ун-т, 2013. – 319 с.
  18. Дмитренко Г. В. Модернізація державного фінансового контролю в Україні//Г. Дмитренко/Статистика України. -2013. -№3. -с. 118-123
  19. Доєва Н. М. Бюджетний менеджмент / Н. М. Доєва Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: ДДФА. – 2006. – 320 с.
  20. Казначейська система виконання бюджету: підручник / С. О. Булгакова, Л. В. Єрмоленко, Н. І. Сушко та ін. / [за ред. С. О. Булгакової. ] – 2-ге вид, перероб. та доп. – К. : Вид-во КНТЕУ, 2005. – 417 с.
  21. Казначейська справа в Україні / За ред. Стовбчатого А. М. – К. : „Видавничий дім „Комп'ютерпрес», 2004. – 316с.
  22. Ковальчук, С. В. Фінанси [Text]: навчальний посібник / С. В. Ковальчук, І. В. Форкун. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 568 с.
  23. Козенко Ю. А. Аудит эффективности бюджетных расходов в системе государственного финансового контроля / Ю. А. Козенко, Г. В. Федотов // Финансы. – 2011. – № 8. – С. 17-27.
  24. Кондратюк С. Я. Послуги Державного казначейства: сутність і тенденції розвитку / С. Я. Кондратюк // Фінанси України. – 2005. – №1. – С. 16-24.
  25. Костенко О. Актуальні питання розвитку інформаційних технологій в Держказначействі / О. Костенко // Казна України. – 2014. – №1 (4). – С. 24-25.
  26. Кузьмичев С. В. Понятие валютного контроля как вида государственного финансового контроля / С. В. Кузьмичев // Актуальные проблемы российского права. – 2013. – № 1. – С. 77-82.
  27. Левицька С. Основні правопорушення під час виконання місцевих бюджетів// С. Левицька / Фінанси України. -2012. -№7. -с. 85-89
  28. Луніна І. Формування місцевих бюджетів на основі принципу еквівалентності: шлях до ефективної бюджетної системи / І. Луніна // Фінанси України. – 2014. – №9. – С. 3-12.
  29. Луніна, І. О. Державні фінанси та реформування міжбюджетних відносин [Текст]: / І. О. Луніна. – К. : Наукова думка, 2006. – 432 с.
  30. Мельник М. В. Ревизия и контроль: учеб. пособие / М. В. Мельник, А. С. Пантелеев, А. Л. Звездин. – М. : КноРус, 2011. – 520 с.
  31. Нікуліна Т. О. Проблеми та шляхи удосконалення діяльності органів Державного казначейства України / Т. О. Нікуліна // Економікс. – 2014. – №9. – С. 3-5.
  32. Нікуліна Т. О. Проблеми та шляхи удосконалення діяльності органів Державного казначейства України / Т. О. Нікуліна // Економікс. – 2014. – №9. – С. 3-5.
  33. Основи єдиної системи державного фінансового контролю в Україні (макроекономічний аспект) / В. К. Симоненко, О. І. Барановський, П. С. Петренко. – К. : Знання України, 2006. – 280 с.
  34. Офіційний сайт Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //ukrstat. gov. ua/
  35. Офіційний сайт Рахункової палати України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. ac-rada. gov. ua
  36. Охрімовський О. Удосконалення організації в роботі територіальних казначейських органів // Казна. – 2004. № 11 (49). – с. 4-6.
  37. Павлюк І. Казначейське обслуговування переваги очевидні, але... // Казна. – 2005. №12 (80). – с. 8-10.
  38. Павлюк К. В. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів / К. В. Павлюк // Фінанси України. – 2004. – №5. – С. 68-75.
  39. Петрашко П. Г. (під редакцією), О. О. Чечуліна, В. Т. Александров, С. О. Булгакова, К. М. Огданський, О. І. Назарчук, Н. І. Сушко. Казначейська справа. У 2-х т. – Т. 1. – Київ: НВП «АВТ», 2004. – 288 с.
  40. Плескач В. Фінансовий контроль у контексті трансформаційних процесів економіки / В. Плескач // Фінанси України. – 2013. – № 6. – С. 85.
  41. Савченко Л. А. Правові проблеми процесу фінансового контролю: монографія / Л. А. Савченко, О. П. Мельник. – К. : Вид-во КиМУ, 2013. – 235 с.
  42. Семенов Г. А. Управління використанням бюджетних коштів за допомогою казначейської системи України / Г. А. Семенов, Л. А. Чорна // Вісник Донецького Національного університету. – 2013. – №1. – С. 337-341.
  43. Стефанюк І. Державний фінансовий контроль: проблеми ідентифікації й визначення системи / І. Стефанюк // Фінанси України. – 2013. – № 11. – С. 12.
  44. Стефанюк І. Невеликий коментар про нецільове використання бюджетних коштів / І. Стефанюк // Фінансовий контроль. – 2012. – №6. – С. 48-51.
  45. Стефанюк І. Невеликий коментар про нецільове використання бюджетних коштів / І. Стефанюк // Фінансовий контроль. – 2012. – №6. – С. 48-51.
  46. Стефанюк І. Нова парадигма розвитку державної контрольно-ревізійної служби / І. Стефанюк // Фінанси України – 2013. – № 9. – С. 3.
  47. Телепнева А. В. Финансовый контроль как функция государства / А. В. Телепнева // Вестник СПб. ун-та МВД России. – 2012. – № 2. – С. 54-58
  48. Тікань Л. В. Фінансовий контроль: теорія та методологія: монографія / Л. В. Дікань, Ю. О. Голуб, Н. В. Синюгіна. – Харків: Вид-во ХНЕУ, 2013. – 92 с.
  49. Федосов В., Опарін В., Сафонова Л. Бюджетний менеджмент /В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова – К. : КНЕУ. – 2004. – 864 с.
  50. Хілобок Ю. А. Проблеми фінансового контрою на регіональному та місцевому рівні / Ю. А. Хілобок // Гроші, фінанси і кредит. – 2013. – № 4. – С. 121-123.
  51. Чечуліна О. Управління державними фінансами // Казна. – 2002. – №3. – С. 2.
  52. Чечуліна О. О. Контроль бюджетних повноважень при виконанні бюджетів //Фінанси України. – 2011. – №6. – С. 64-68.
  53. Юрій С. І. Казначейська система: підручник. – Вид. 2-ге, [перероб. та доп. ] / С. І. Юрій, В. І. Стоян, О. С. Даневич. – Тернопіль: Вид-во «Карт-бланш», 2006. – 818 с.
  54. Юрій С. І., Стоян В. І., Даневич О. С. Казначейська система: Підручник. -2-ге вид. змін, і доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2012. – 818с.
  55. Ярошевич Н. Б. Проблеми вдосконалення системи державного фінансового контролю в Україні//Н. Ярошевич/Науковий вісник НЛТУ. -2014. -№20. -с. 145-149

 

Фото Капча