Реформування інститутів публічної влади в Україні

 

 

Однією з визначальних ознак демократичної, соціальної, правової держави є наявність в ній повноцінного місцевого самоврядування. Слово повноцінного виділене другим шрифтом не випадково. Це слово має одну найважливіших ролей в становленні та розвитку місцевого самоврядування. Саме через повноцінне місцеве самоврядування найповніше може бути реалізована ідея здійснення влади народом безпосередньо, вирішені важливі питання взаємодії держави, територіальних громад, особи[27, c. 46].

Ситуація, в якій зараз знаходиться Україна, – є перехідним періодом в становленні правової, соціальної держави, який на жаль для нас усіх дуже затягнувся, тому процеси реформування у області місцевого самоврядування дуже повільні та стримані.

Поштовхом цього процесу має стати – муніципальна реформа. Її впровадження є необхідним атрибутом розвитку регіону, а значить й розвитку усієї держави. Муніципальна реформа покликана на зміну старих принципів державного впливу та втручання у життя регіонів, вона повинна розглянути та перебудувати, якщо потрібно, структуру органів місцевого самоврядування, дати простір для виробітки довгострокових програм та ідей. На жаль на сьогодні ми не маємо концепції муніципальної реформи, однак вона зараз вже розробляється, тому що муніципальна реформа є невід’ємною частиною адміністративної реформи.

Наша держава ще живе старими поглядами на систему державного управління, тому багато питань та проблем існує на сьогодні. Систематизуючи та розібравши сучасну ситуацію я виділив декілька найважливіших проблем, які муніципальна реформа повинна розв’язати:

Муніципальне самоврядування на сьогодні не має чітко визначених повноважень у бюджетній сфері та сфері управління комунальною власністю. На цьому тлі постійно виникають суперечки між органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Продовжує зберігатися практика втручання держави в формування доходів місцевих бюджетів. Верховна Рада України час приймає законопроекти про надання пільг деяким шарам населення, хоча виділення коштів на цей крок вона вказує із місцевих бюджетів.

І до сьогодні залишається питання про фінансову автономію. Формальна заява про фінансову автономію органів місцевого самоврядування лише залишається заявою, бюджетна система України не в змозі забезпечити цієї автономії, тому про які доходи від своєї діяльності ми можемо говорити?

Реально продовжує залишатися залежність органів місцевого самоврядування від регіональних державних адміністрацій. Ця автономія лишається тільки на бумазі. Кожного дня можна бачити, як впливає державна влада на діяльність місцевих органів управління, і що цей вплив нічого корисного з собою не несе. Бачимо лише продовжуючи централізацію влади.

Продовжує мати місце невизначеність щодо визначення об’єктів комунальної власності, тобто запитання про комунальну власність у правовому співвідношенні залишається не відрегульованим до кінця.

Потребує подальша розробка земельне законодавство, зокрема запитання про земельні повноваження місцевих рад. У земельному кодексі, що був прийнятий зовсім недавно немає нічого, щодо врегулювання та розподілу земельних ресурсів.

І на місцях, серед органів місцевого самоврядування необхідно посилення кадрової політики. Зараз ми бачимо низькі зарплатні, низьку освіту, низький рівень фахової підготовки та інше, з чого випливає дуже низька ефективність роботи органів місцевого самоврядування.

Маємо також проблему психологічного фактору, менталітету населення. Хоча органи місцевого самоврядування оголошуються автономними та самостійними, однак у реальному житті ними втрачений менталітет свідомого вільного суб’єкта місцевого самоуправління. Частіше за все – це об’єкти впливу тих чи інших органів державної влади.

Розглянувши деякі проблеми, пов’язані з реформуванням муніципальної системи ми можемо казати, якщо на найближчий час не буде розроблена концепція муніципальної реформи та не буде проводитись її впровадження, тоді можна засумніватись про найближче рішення цих проблем. Усі ми знаходимось у очікуванні прийняття муніципального кодексу, який повинен буде розв’язати багато запитань та проблем у цієї сфері життя регіонів.

 

 

Виходячи з сьогодення ми бачимо, що Україна, як держава, має поступове зростання в політичному та економічному житті. Однак це зростання відбувається за рахунок того, що народ дедалі стає біднішим. Тому це зростання не має ніякого впливу на життя простих людей. Щоб покращити становище в країні необхідно більш бистрими темпами впроваджувати економічні, політичні, соціальні, правові реформи. Запорукою реального впровадження цих реформ має стати абсолютна прозорість, незаангажованість цих реформ, можливість усього народу, та кожного громадянина в окремості мати публічну думку та голос, щодо реформ в Україні.

Нажаль цього на сьогодні ми не маємо, та й в найближчому майбутньому я вважаю не слід чекати. Хоча усе в нашому житті залежить від нас самих. Для прискорення реформ необхідно запровадити політичну освіту населення, яка змогла б дати пояснення кожному громадянину що робиться в країні і навіщо, кожен зрозумів би свої права та обов’язки, яку силу має кожен в окремості, та яку силу має об’єднання.

Загальні висновки за результатами цього дослідження зводяться до такого. Суспільна влада від самого початку виступає як необхідний спосіб реалізації власності, виражаючи корінні інтереси і сукупну волю суспільства та виявляючи себе в організації соціального управління. З виникненням у суспільстві відносин приватної власності суспільна влада набуває політичного характеру. Суб’єктом політичної влади стає