Регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації

3. 2. Формування пріоритетних напрямків політики залучення прямих іноземних інвестицій в Україну

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані його мета, завдання, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

В першому розділі розкрита суть фінансової лібералізації та визначено її вплив на розвиток фінансових ринків. Так, зокрема, зазначається, що роль фундаментальної рушійної сили, яка визначає глобальний характер сучасних економічних трансформацій, цілком справедливо належить динамічним змінам у структурі та характері міжнародних валютних, кредитних й фінансових відносин, які були зумовлені інтенсифікацією процесу лібералізації фінансового сектора, що полягає в дерегулюванні банківської діяльності (включаючи скасування обмежень на процентні ставки за внесками та депозитами), усуненні перешкод на шляху міжнародних фінансових трансфертів, відкритті фондових ринків для нерезидентів, швидкому переході від фіксованих до плаваючих валютних курсів.

В результаті означених процесів була сформована сучасна фінансова система, яка, зберігаючи національно-державну форму організації грошово-фінансових систем, характеризується найвищим рівнем інтернаціоналізації капіталу, що, в свою чергу, стимулює динамічне зростання фінансових потоків. Так, наприклад, накопичений в усьому світі обсяг прямих інвестицій досяг у 1997 р. майже 3 трлн. дол., перевищивши 10% від обсягу світового ВВП; у 1998 році обсяг ринку вторинних цінних паперів становив близько 100 трлн. дол., а загальний обіг фінансових трансакцій оцінювався сумою порядку півквадріліона доларів.

Водночас лібералізаційні процеси зумовили якісні трансформації на світових фінансових ринках.

Мова йде, у першу чергу, про відкриття для іноземного капіталу фінансових ринків країн, що розвиваються, та держав з перехідною економікою. Цю тенденцію необхідно розуміти як одну з найважливіших умов набуття фінансовими потоками дійсно глобального характеру.

По-друге, упродовж останніх двох декад ХХ століття спостерігалось стрімке зростання міжнародної конкуренції на світових фінансових ринках. У цьому зв'язку, дослідження, проведені американським інвестиційним банком «Морган Стенлі», довели, що для реалізації загальносвітового попиту на капітал, обсяг заощаджень країн Заходу має зростати не менш як на 9% щорічно.

По-третє, дерегулювання міжнародної торгівлі, лібералізація експортно-імпортних операцій, поліпшення інвестиційного клімату в багатьох країнах з перехідною економікою значно прискорили інтеграційні процеси на міжнародних фінансових ринках, наслідком яких стали ліквідація бар'єрів щодо проникнення на національні ринки капіталу іноземних фінансових інститутів-кредиторів та позичальників, підвищення мобільності позичкового капіталу, зниження трансакційних витрат, пов'язаних з отриманням від місцевих органів державної влади необхідних дозволів і ліцензій. Зросла можливість учасників глобального ринку зменшувати рівень фінансових ризиків шляхом їх диверсифікації.

Крім того, протягом останніх двох десятиліть спостерігалось пожвавлення процесу конвергенції міжнародних фінансових ринків, сутність якої полягає в тому, що в результаті зняття законодавчих обмежень, бар'єрів регулювання і росту операцій як міжнародних позичальників, так і міжнародних кредиторів відбувається поступове розмивання межі між окремими секторами та сегментами світових фінансових ринків. Процеси злиття і поглинання призводять до глобальної реорганізації фінансової галузі, в результаті чого створюються універсальні фінансові холдинги, які поєднують страхові компанії, пенсійні та взаємні фонди, інвестиційні й комерційні банки. Так, наприклад, в 1998 р. у світовій економіці сума угод в процесі поглинань і злиттів перевищила 2, 4 трлн. дол., що на 50% більше ніж у 1997 р.

Починаючи з 70-х років ХХ століття переважна більшість країн, що розвиваються, отримали доступ до світових джерел фінансових ресурсів. У 90-х роках до них приєднались країни з перехідною економікою, що, як вже зазначалось, переконливо свідчить про набуття фінансовими потоками дійсно глобального характеру. В результаті означених змін світовий фінансовий ринок досяг величезних розмірів і перетворився на провідний фактор глобалізації світової економіки.

Динамічний розвиток міжнародної фінансової системи розпочався з появи євродоларів та євроринків у 50-х роках ХХ століття. З 70-х років обсяги усіх форм міжнародного кредитування зростали стабільними темпами. Тимчасове скорочення надання міжнародних кредитів у період світової боргової кризи не змогло переломити тенденцію динамічного розширення міжнародних кредитних засобів.

Найбільш динамічно зростаючим сегментом міжнародного фінансового ринку є світовий ринок середньо-і довгострокових цінних паперів (табл. 1). Стрімке зростання світового ринку цінних паперів відображає процес сек'юритизації кредитних відносин, що став однією з визначних рис міжнародних фінансових ринків останнього десятиліття.

 

Таблиця 1

Основні показники розвитку міжнародного ринку боргових цінних паперів (БЦП) у 1999-2001 рр., в млрд. дол. *

1999 2000 2001 Обсяг БЦП в обігу станом на 30. 09. 01

Рік Рік I кв. II кв. III кв.

Сукупний чистий випуск 1241, 2 1246 325, 3 277, 4 168, 7 7085, 1

Інструменти грошового ринку 135, 6 152, 1 2, 2 - 26, 2 - 46, 3 416, 4

Грошово-кредитні документи (комерційні цінні папери) 49, 1 55, 2 22, 3 10, 1 - 12 241, 4

Облігації та векселі 1105, 6 1093, 8 323 303, 5 214, 9 6668, 6

Емісія цінних паперів з плаваючою процентною ставкою 293, 6 358, 7 85, 7 70, 5 72, 8 1700, 4

Емісія цінних паперів з пропорційною фіксованою процентною ставкою 780, 8 718 233, 5 222, 5 139, 4 4710, 1

Емісія цінних паперів без фіксованого дивіденду 31, 2 17, 1 3,