Регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації

- боргові інструменти, які знаходяться в обігу на ринках, що розвиваються, значно перевищили обсяги емісій, в результаті чого підвищилась ліквідність цінних паперів країн з нерозвиненими фінансовими ринками;

- протягом 90-х років золотовалютні резерви центральних банків країн з нерозвиненими фінансовими ринками збільшились втричі й становили приблизно половину іноземних резервів центральних банків усього світу;

- зросла значимість руху капіталу між ринками, що розвиваються.

Активізація діяльності ринків, що розвиваються, на міжнародних фінансових ринках у 90-х роках ХХ століття обумовлювалась низкою внутрішніх і зовнішніх причин.

Найважливішим внутрішнім фактором є поліпшення основних макроекономічних показників у порівнянні з попереднім десятиліттям, що виразилось, зокрема, в динамічному прирості ВВП, зниженні рівня інфляції, скороченні дефіцитів платіжних балансів, збільшенні експорту товарів та послуг. Приватизація й розширення доступу іноземних партнерів до внутрішньої інформації також відносяться до внутрішніх факторів, які стимулюють інтенсифікацію взаємин зі світовим фінансовим середовищем. Розширення доступу іноземних партнерів до внутрішньої інформації в країнах з нерозвиненими фінансовими ринками та удосконалення її якості сприяли зростанню зацікавленості інвесторів, а також полегшили вибір останніх стосовно сфер інвестування й оцінки активів.

Залученню ринків, що розвиваються, до міжнародної фінансової системи сприяли такі зовнішні фактори як зняття контролю за капіталом на розвинених ринках, виникнення на них надлишку ліквідних засобів, зниження рівня процентних ставок і звуження спредів за корпоративними облігаціями у США, спад ділової активності в розвинених країнах на початку 90-х років ХХ століття, зростання активів інституціональних інвесторів, сек'юритизація кредиту, що призвела до появи інноваційних фінансових інструментів, й удосконалення комп'ютерних і комунікаційних технологій.

 

Таблиця 2

Чистий притік приватного капіталу на ринки, що розвиваються, в млрд. дол. *

Роки Загальний чистий притік приватного капіталу Темпи росту, в% Темпи росту, в% до 1990 р. 

1990 45, 7 - -

1991 139, 8 205, 9 205, 9

1992 116, 9 -16, 4 155, 8

1993 124, 3 6, 3 172

1994 141, 3 13, 7 209, 2

1995 189 33, 8 313, 6

1996 224, 2 18, 6 390, 6

1997 262, 2 16, 9 473, 7

1998 45, 2 -82, 8 -1, 1

1999 71, 5 58, 2 56, 5

2000 32, 2 -55 -29, 5

*1) International Capital Markets: Developments, Prospects, and Key Policy Issues. IMF. Washington, DC. November 1997. – Table 13, P. 28. // http: //www. imf. org/external/pubs/ft/icm/97icm/pdf/file04. pdf

2) International Capital Markets: Developments, Prospects, and Key Policy Issues. IMF. Washington, DC. August 2001. – Table 3. 1, P. 43. // http: //www. imf. org/external/pubs/ft/icm/2001/01/eng/pdf/chap3. pdf

 

Дослідження ряду питань, пов'язаних в тій чи іншій мірі з нестабільністю фінансових ринків, показало, що уряди мають значні можливості при визначенні економічної політики росту країн. Зокрема, для запобігання повторення кризових явищ і пом'якшення негативного впливу зростаючої взаємозалежності країнам з нерозвиненими фінансовими ринками необхідно:

- проводити раціональну макроекономічну політику;

- запровадити ефективні заходи щодо обмеження припливу короткострокового капіталу;

- стимулювати надходження прямих іноземних інвестицій;

- перейти до системи гнучкого валютного курсу;

- зміцнювати фінансовий сектор, насамперед, удосконалювати контроль, запроваджувати міжнародні стандарти, дотримуватись вимог щодо співвідношення власного і позикового капіталу, забезпечення «поганих» позик тощо;

- проводити лібералізацію внутрішньої фінансової системи до відкриття економіки для іноземного капіталу;

- удосконалювати надання фінансової інформації.

На світовому рівні також необхідно вживати заходів по запобіганню можливих великих порушень у сфері міжнародних фінансів.

В третьому розділі розглянуто структуру та динаміку надходження іноземного капіталу в Україну, а також на основі положень та висновків, сформульованих у процесі проведення даного дисертаційного дослідження, визначено пріоритетні напрямки політики залучення прямих іноземних інвестицій в Україну.

Рівень залучення іноземного капіталу в Україні залишається вкрай низьким (табл. 3). За період з 1992 по 2001 рр. включно в Україну було залучено лише 4, 6 млрд. дол. ПІІ, що співставне з обсягом іноземних інвестицій, яке Польща залучає в середньому за рік.

За роки, що минули, незважаючи на прийняття низки законів та інших нормативних актів стосовно забезпечення сприятливих умов для підприємств з іноземними інвестиціями, потенціал останніх практично не вдалося використати для усунення успадкованих Україною галузевих та регіональних диспропорцій.

 

Таблиця 3

Притік ПІІ в Україну, в млн. дол. *

Роки Всього Темпи росту, в% Темпи росту, в% до 1992 р. 

1992 170 - -

1993 200 17, 6 17, 6

1994 159 -20, 5 -6, 5

1995 267 67, 9 57, 1

1996 521 95, 1 206, 5

1997 623 19, 6 266, 5

1998 743 19, 3 337, 1

1999 496 -33, 2 191, 8

2000 595 19, 6 250

2001 800 34, 4 370, 6

*The Vienna Institute for International Economic Studies. Press Release: New Database on Foreign Direct Investment. 2001. – Table 1, P. 3. //http: //wiiwsv. wsr. ac. at/wiiwpubl/FDIdataPress0701. pdf

 

Нині Україна має вирішити дуже складне завдання: