Роль сім'ї у вихованні молодших школярів

Однак батьківська любов може бути різною – від сліпої, нерозумної, до нерозривно пов'язаної з почуттям батьківського обов'язку, відповідальності за формування дитячої особистості.

Важливою умовою виховання дітей у сім'ї є авторитет батьків. Тут авторитет батьків-то вплив батька й матері на дітей засноване на повазі і любові до батьків, довіру до їхнього життєвого досвіду, слів і вчинків. Любов до батьків і повагу до них, визнання їх авторитету далеко не завжди збігаються.

Без авторитету не можна виховати дитину, формувати в ньому якості хорошої людини.

Дуже важливо, щоб у сім'ї закріплювалися навички і звички правильної поведінки, які формуються у дитини в школі. Єдині погоджені вимоги сім'ї та школи – одна з умов правильного виховання дітей у сім'ї. Там, де педагог і батьки діють узгоджено, краще здійсню вати навчально-виховну роботу.

Руйнує авторитет частіше за все використання батьками подвійної моралі: однієї – для оточуючих, інший – для «повсякденного користування» в побуті, в сімейному житті. Але дитина молодшого шкільного віку спостерігає батьків частіше саме в повсякденному житті і не може не помічати, що батьки часом дозволяють собі те, за що засуджують інших. Руйнує авторитет батьків і впевненість, що діти не мають права критикувати їх вчинки, їх вказівки не обговорюються і повинні беззаперечно виконуватися, що дітей вони карають тільки справедливо. У дійсності авторитет батька і матері тільки підвищиться, якщо у них вистачить мужності зізнатися в свою помилку і неправоті. Така поведінка дорослих доводить їх дійсне повагу до дитини і викликає з його боку таку ж повагу. Чесність, справедливість, щирість у відно ¬ шеніях з оточуючими людьми і власними дітьми – ось основа батьківського авторитету.

Важливими умовами виховання молодшого школяра є взаємини школа – родина – дитина. Іноді батьки вважають, що з приходом дитини до школи знижується роль сім'ї у її вихованні, адже основний час тепер діти проводять у стінах школи. Відзначимо, що вплив сім'ї не тільки не знижується, а й зростає.

Особливої уваги сім'ї вимагають емоційно чутливі, вразливі, сором'язливі діти, які болісно реагують на зауваження вчителя, глузування однолітків, глибоко переживають власні невдачі і помилки, що може стати причиною негативного ставлення до школи і навіть відмови її відвідувати. Батькам таких дітей потрібно поговорити з учителем про індивідуальні особливості дитини, надати йому допомогу в налагодженні відносин з однокласниками. Важливо з розумінням ставитися до пережи

вання дітей, ненав'язливо спонукати розповідати про свої взаємо ¬ відносинах з однолітками і дорослими поза сім'єю. Це допоможе правильно оцінювати як власні вчинки, так і критичні зауваження, зроблені дитині: «Мені здається, що вчитель прав... «, « Давай подумаємо, чому діти не захотіли з тобою гратися «, « Чи правильно ти оцінив свою роботу?» і т. п.

Поступово у молодшого школяра формується потреба ділитися з близькими своїми переживаннями, шукати в них поради і допомоги. Батьки повинні бути доброзичливими. Які б негативні почуття ні викликали у батьків його розповіді, вони повинні стримуватися, спокійно, справедливо і доброзичливо розберіться в ситуації. Якщо батьки почнуть закидати і звинувачувати дитини, то вони можуть не розраховувати надалі на його відвертість. У той же час не можна постійно фіксувати увагу на дитячих переживаннях, пов'язаних зі школою та однокласниками, показувати свою тривогу, надмірно опікати дитину, вирішуючи за нього всі проблеми, позбавляючи його самостійності.

Не можна пропустити і те, що виховання-діалог стає одним з найважливіших умов виховання дитини в сім'ї. У батьків, які звикли домагатися примусом беззаперечного виконання своїх вимог, у міру дорослішання дитини буде все менше можливостей впливати на нього. Дорослі самі нерідко помічають, що чуйність, доброзичливий тон, довіра до дитини, терпіння в поводженні з ним викликають зустрічне розташування, прагнення виконувати вимоги старших.

Буває, що при виборі методів заохочення і покарання батьки не враховують індивідуальні особливості дитини, не вникають в причини того чи іншого вчинку. Нерідко вони карають дітей у запалі роздратування, необ'єктивно, без урахування тих обставин, в яких був вчинено проступок, що призводить до погіршення взаємин між батьками і дітьми.

Педагоги виділяють три основні стилі взаємин батьків і дітей в сім'ї: попустительский, авторитарний і демократичний. Перший з них характеризують вседозволеність і байдужість по відношенню до дітей. Другий – жорстка авторитарність, безапеляційність, диктат у відносинах з дітьми. Третій – співпраця, взаєморозуміння батьків і дітей, облік прав, потреб та інтересів кожного з учасників взаємин.

Потреба у спілкуванні – перша соціальна потреба дитини. Спілкування дорослих та дітей завжди відбувається на емоційній