Роль сім'ї у вихованні молодших школярів

  

За сьомий шкалою дитині «все можна». Йому пред'являється величезна кількість обов'язків, які обмежують його свободу і самостійність.

За четвертою шкалою виховання являє собою не в повній мірі прагнення батьків до задоволення потреб дитини. Досить часто порушуються духовні потреби, особливо потреба в емоційному контакті, спілкуванні з сім'єю, в її любові.

1 з цих 3 сімей (5 балів) перевищує сьому шкалу (4 бали) – це надмірність заборон і має показник (5 балів), що перевищує діагностичне значення по 9 шкалою (4 бали). Результати показані у таблиці нижче:

 

За дев'ятий шкалою характерна схильність до суворих покарань, надмірна реакція навіть на незначні порушення. Типові вислови цих батьків відображають їх переконання у корисності для дітей максимальної строгості.

Видно що 2 сім'ї відносять себе до демократичного стилю виховання, сім'ї (4 бали), які досягли показник діагностичного значення по десятій шкалою (4 бали). Відомо буде припустити, що діти цих сімей виховуються на добрих засадах, позитивної основі, відносини будуються на співпраці, взаємопідтримці, наданні непідробною допомоги один одному, виходячи з цього у молодшого школяра формуються позитивні якості особистості, які впливають на подальше виховання дитини. Цей момент особливо важливий для виховання молодшого школяра. Результати наведені нижче у таблиці:

 

По десятій шкалою батьки схильні обходитися без покарань або застосовують їх украй рідко. Вони сподіваються на заохочення.

30% авторитарних сімей, де загальмовується сприятливе, всебічне виховання дитини, спрямоване на розкладання, руйнування особистості дитини. 30% ліберальних сімей, в яких батьки не беруть активну участь у вихованні молодшого школяра. 20% сімей, де присутня відчайдушність у вихованні своєї дитини, є тільки невизначеність у виборі методів виховання, вірного шляху розвитку. 20% складають демократичні сім'ї, атмосфера усередині яких панує позитивна для здійснення повноцінного виховання.

Можна зробити висновок, що в процентному співвідношенні вершину беруть авторитарні і ліберальні сім'ї, ніж демократичні сім'ї. Відповідно до гіпотези, розвиток дитини, формування його особистісних якостей визначається рівнем виховання в сім'ї. Якщо це авторитарна родина, то в більшості випадків закладаються негативні риси особистості. Теж саме можна охарактеризувати і відносно ліберальної сім'ї, де авторитет батьків не грає ролі. Найбільш прийнятною вважається сім'я, в якій батьки та діти разом взаімосотруднічают один з одним. Звідси, участь сім'ї є найважливішим і необхідним підставою в структурі виховання молодшого школяра. Гіпотеза виявилася вірною.

Дана проблема пояснюється сучасним станом суспільства, де без матеріальної заможності не можливий життєвий рівень сім'ї. Через безвиході батькам доводиться вести робочий образ життя для того, щоб забезпечити гідний рівень життя для своїх дітей. Батьківський пріоритет – це принести в дім гроші, завдяки цьому, згідно з поглядами батьків, сім'я стане сім'єю і може вважатися сім'єю. Звідси, орієнтиром виступає не дитина, а робота. Сім'я не бачить того, що головною цінністю має бути дитина зі своїми потребами, інтересами, бажаннями, мотивами поведінки. Все це в жодному разі не можна ігнорувати, тому що молодший школяр чекає в першу чергу від своїх батьків природну і розумну любов, підтримку і в повному обсязі спілкування, адже виховання вимагає самого серйозного тону, найпростішого і щирого. У цих трьох якостях повинна полягати гранична, правда, життя.

 

 

Підводячи підсумки виконаної нами роботи, сім'я відіграє дуже вирішальну роль у вихованні дитини молодшого шкільного віку. Про це демонструє експериментальна частина дослідження, де видно, що особливості виховання визначаються в сім'ї. Гіпотеза, висунута нами, була підтверджена тим, що розвиток молодшого школяра, формування його особистісних якостей визначається рівнем виховання в сім'ї, тобто сім'я є найважливішим чинником у вихованні дитини молодшого шкільного віку.

Виховання дітей – це віддача особливих сил, сил духовних. Людину ми створюємо любов'ю – любов'ю батька до матері і матері до батька, любов'ю батька і матері до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де мати і батько по – справжньому люблять один одного і разом з тим люблять і поважають людей.

Сім'я є тим ядром, яке закладає основу у розвитку та вихованні молодшого школяра. Сім'я відкриває, розширює можливості, потенціал молодшого школяра. Сприятливим для розвитку стають сімейні відносини, що складаються між батьками та їхніми дітьми. Протиріччям сказаного, як не виглядало б це, виступають результати нашого дослідження, в якому можна простежити і негативні моменти, в даному випадку результати діагностики, наочно показують неусвідомленість деяких батьків у виконанні своїх наставницьких функцій, неповне дотримання всього спектру обов'язків, що мають місце, роль в вихованні і право на їх здійснення разом з дітьми.

Дружнє взаємодія, взаємовплив, надання своєчасної допомоги своїй дитині, усунення все більш і більш виникають в наш час проблем, сімейний пошук шляхів і способів у реалізації всього цього буде чинним ресурсом у вихованні дитини.

Все це наштовхує на те, що роль сім'ї і є головний компонент, без якого не можливі рух вперед, процес зсуву по висхідній лінії, у структурній складової виховання молодшого школяра. Можно стверджувати, що процес виховання дитини даного віку не буде відбуватися без цієї категорії.

Уся таємниця сімейного виховання в тому й полягає, щоб дати дитині можливість самому розгортатися, робити все самому; дорослі не повинні забігати і нічого не робити для своєї особистої зручності і задоволення, а завжди відноситися до дитини, з першого дня появи його на світ, як до людини, з повним визнанням його особистості і недоторканності цієї особистості.

Таким чином, сім'я – це зовнішній і внутрішній чинник виховання дитини, рушійна сила розвитку, соціальний інститут, що супроводжує дитину повсюдно, виключаючи в цьому випадку гиперопеку; мікроколлектів, завдяки якому молодший школяр далі виховує в собі, в тому числі і батьки, різні якості (особливості характеру, силу волі, витримку, вміння співпрацювати з оточуючими людьми). Отже, сім'я виступає найважливішим киснем у вихованні дитини, її роль значуща, невіддільна і незамінна.

 

 

1. Азбука соціального психолога.

2. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Навч. -метод. видання. – К. : Либідь, 2003.

3. Богомолова Н. Н. Соціальна психологія.

4. Буянова В. Г. Семейное воспитание: младшие школьники. – М. : Радуга, 1995.

5. Будник О. Б. Педагогічні передумови виховання господарської культури школярів. Івано-Франківськ. 1997 р.

6. Все про молодшому школяра під редакцією Виноградової, М., «Вентана-Граф», 2004.

7. Головін С. Ю. Словник практичного психолога.

8. Даль В. Тлумачний словник живої великоруської мови: У 4 т. М., 1989.

9. Енциклопедичний словник: У 82 т. / Ф. А. Брокгауз, І. А. Ефрон. – СПб., 1892.

10. Индивидуальные варианты развития младших школьников / Под ред. Л. В. Занкова и Л. В. Зверевой. – М. : Просвещение, 1973.

11. Концепція трудової підготовки школярів України. Проект //освіта – 1993. – 30 серпня.

12. Кравченко Т. В. Взаимодействие семьи и школы в воспитании детей. – К. : Обрій, 1994.

13. Кравченко Т. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах // Соціальна психологія. – 2006. – № 2. – C. 142-150

14. Немов Р. С.. Психологія. – М. 1995.

15. Ожегов С. І., Шведова Н. Ю. Тлумачний словник російської мови.

16. Педагогіка. Під редакцією П. І. Підкасистого. – М., 1996.

17. Підласий І. П. Педагогіка.

18. Російська педагогічна енциклопедія: У 2 т. – М., 1993.

20. Сатир В. «Як будувати себе і свою сім'ю. « М. : «Педагогіка – Прес», 1992 р.

21. Сластенін В. А., І. Ф. Ісаєв, Є. Н. Шиянов Педагогіка: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів; Під ред. В. А. Сластенина. – М. : Видавничий центр «Академія», 2002.

22. Словник російської мови XI-XVII ст. – М., 1976.

23. Шлюб і сім'я в СРСР. Досвід соціологічного дослідження, М., 1964.