Розробка програмного комплексу системи «Електронна книга рецептів»

3. За рівнем абстракції:

• мови низького рівня (машинно-залежні) – Assembler і т. п. ;
• мови високого рівня (орієнтовані на користувача (людину) до певної міри) – Pascal, C, Fortran і т. п. ;

Мови програмування низького рівня – орієнтовані на конкретний тип процесора і враховують його особливості. 

Переваги:

• З допомогою мов низького рівня створюються ефективні і компактні програми, оскільки розробник отримує доступ до всіх можливостей процесора. Недоліки:
• Програміст, що працює з мовами низького рівня, має бути високої кваліфікації, добре розуміти будову комп’ютера.
• Результуюча програма не може бути перенесена на комп’ютер з іншим типом процесора.

Мова Асемблера поєднує в собі достоїнства мови машинних команд і деякі риси мов високого рівня. Асемблер забезпечує можливість застосування символічних імен у вихідній програмі й рятує програміста від стомлюючої праці (неминучого при програмуванні мовою машинних команд) по розподілі пам'яті комп'ютера для команд, змінних і констант. Асемблер дозволяє також гнучко й повно використати технічні можливості комп'ютера, як і мова машинних команд. Транслятор вихідних програм в Асемблері простіше транслятора, що вимагається для мови програмування високого рівня. На Асемблері можна написати настільки ж ефективну за розміром й часом виконання програму, як і програму мовою машинних команд. Ця перевага відсутня в мов високого рівня. Цю мову часто застосовують для програмування систем реального часу, технологічними процесами й обладнанням, забезпечення роботи інформаційно-вимірювальних комплексів. До таких систем звичайно пред'являються високі вимоги за обсягом займаної машинної пам'яті. Часто мова Асемблера доповнюється засобами формування макрокоманд, кожна з яких еквівалентна цілій групі машинних команд. Таку мову називають мовою макроасемблера.

Мови програмування високого рівня.

Мови програмування високого рівня дозволяють писати програми в формі, більш наближеній до звичайної мови. Програму, написаною мовою високого рівня, можна більш легко читати і модифікувати, і вони значно полегшують роботу програміста порівняно з написанням машинного коду. Для перекладу програм, написаних мовою високого рівня, в машинні коди, повинні існувати спеціальні програми. Такі програми називаються трансляторами. Важливою особливістю мов високого рівня є їх відносна незалежність від машини. Це означає, що правила запису програм не залежать або мало залежать від особливостей конкретної машини. Тоді для перенесення програми на іншу машину програму не обов'язково переписувати заново, достатньо лише відтранслювати її в коди, специфічні для цієї машини. В крайньому разі, зміни в програмі повинні бути мінімальними.

Мова C++ з'явився на початку 80-х років.

Створений Б’єрном Страуструпом з первісною метою позбавити себе й своїх друзів від програмування на асемблері, Сі або різних інших мовах високого рівня.

Очевидно, що найбільше C++ запозичив з мови Сі, а також з безпосереднього його попередника мови BCPL.

Ці запозичення забезпечили C++ потужними засобами низького рівня, що дозволяють вирішувати складні завдання системного програмування. Але що в першу чергу відрізняє C++ від Сі – це різний ступінь уваги до типів і структур даних. Це пов'язано з появою понять класу, похідного класу й віртуальної функції, перейнятих у свою чергу з мови Симула 67.

Це дає в C++ більш ефективні можливості для контролю типів і забезпечує модульність програми.

На думку автора мови, розходження між ідеологією С й C++ полягає приблизно в наступному: програма на С відображає “спосіб мислення” процесора, а C++ – спосіб мислення програміста. Відповідаючи вимогам сучасного програмування, C++ наголошує на розробці нових типів даних найбільше повно відповідним концепціям обраної області знань. Клас є ключовим поняттям C++. Опис класу містить опис даних, що вимагаються для подання об'єктів цього типу й набір операцій для роботи з подібними об'єктами.

На відміну від традиційних структур С й Паскаля, членами класу є не тільки дані, але й функції. Функції – члени класу мають привілейований доступ до даних усередині об'єктів цього класу й забезпечують інтерфейс між цими об'єктами й іншою програмою. При подальшій роботі зовсім не обов'язково пам'ятати про внутрішню структуру класу й механізм роботи убудованих функцій. У цьому змісті клас подібний до електричного приладу – мало хто знає про його пристрій, алевсі знають, як ним користуватися.

Мова С++ є засобом об'єктного програмування, новітньої методики проектування й реалізації програм, що у поточному десятилітті, швидше за все, замінить традиційне процедурне програмування.

Головною метою творця мови доктора Б’єрна Страустрапа було оснащення мови С++ конструкціями, що дозволяють збільшити продуктивність праці програмістів і полегшити процес оволодіння великими програмними продуктами.

Абстракція, реалізація, спадкування й поліморфізм є необхідними властивостями якими володіє мова С++, завдяки чому він не тільки універсальний, як і моваС, але і є об'єктною мовою.

Співробітник фірми BellLabs Денис Рітчі створив мову Сі в 1972 році під час спільної роботи з Кеном Томпсоном, як інструментальний засіб для реалізації операційної системи Unix, однак популярність цієї мови швидко переросла рамки конкретної операційної системи й конкретних завдань системного програмування. У цей час будь-яка інструментальна й операційна система не може вважатися повної якщо в її состав не входить компілятор мови Сі.

Рітчі не видумував Сі