Розвиток самоідентичності у підлітковому віці

Відкриття внутрішнього світу, яке відбувається в ранній юності, сполучене з переживанням його як цінності. Відкриття себе як неповторно унікальної особистості нерозривно пов'язане з відкриттям соціального світу, у якому ця особистості має жити. Юнацька рефлексія є, з одного боку, усвідомленням власного “я” (“Хто я? ”, “Який я? ” “Які мої здатності? ”, “За що я можу себе поважати? ”), а з іншого боку – усвідомлення свого положення у світі (“Який мій життєвий ідеал? ”, “Хто мої друзі й вороги? ”, “Ким я хочу стати? ”, “Що я повинен зробити, щоб й я сам, і навколишній світ стали кращими? ”). Перші, звернені до себе питання, ставить, не завжди усвідомлюючи це, уже підліток. Другі, більш загальні, світоглядні питання ставить юнак, у якого самоаналіз стає елементом соціально-морального самовизначення.

Труднощі полягають в тому, що рання юність, створюючи внутрішні умови, сприятливі для того, щоб людина почала замислюватися, для чого вона живе, не дає матеріалів, достатніх для вирішення цієї проблеми. Добре відомо, що проблема сенсу життя не тільки світоглядна, але й цілком практична. Відповідь на неї міститься як усередині людини, так і поза нею – у світі, де розкриваються її здібності, у її діяльності, у почутті соціальної відповідальності. Але ж саме це і утворює той дефіцит, який часом досить болісно відчувається підлітками. Таким чином, замикаючись на самому собі, пошук сенсу життя ніби приречений на те, щоб залишитися лише вправою юнацького мислення, яка створює реальну небезпеку стійкого егоцентризму, особливо в підлітків з рисами невротизма або схильних до нього у зв'язку з особливостями попереднього розвитку (низька самоповага тощо).

Однак, незважаючи на всі суб'єктивні труднощі, ці пошуки містять у собі високий позитивний потенціал: при пошуку сенсу життя виробляється світогляд, розширюється система цінностей, формується той моральний стрижень, який допомагає впоратися з першими життєвими проблемами, підліток починає краще розуміти навколишній світ і самого себе, стає самим собою.

Отже, в основі самовизначення в підлітковому і старшому підлітковому віці лежить особистісне самовизначення, яке має ціннісно-смислову природу, активне визначення своєї позиції щодо суспільно виробленої системи цінностей, визначення на тій основі змісту свого власного існування. М. Р. Гiнзбург вважає, що в ранньому підлітковому віці особистісне самовизначення (тобто ціннісно-смислове, самовизначення щодо цінностей) є генетично вихідним видом самовизначення. Свідомість старшого підлітка зовсім не являє собою “ціннісного хаосу”. Звичайно, ціннісно-смислова орієнтація підлітка дуже відрізняється від ціннісно-смислової орієнтації дорослого. Особистісне самовизначення аж ніяк не завершується в підлітковому і ранньому підлітковому віці, і в ході подальшого розвитку людина приходить до нового особистісного самовизначення (перевизначенню) [9, c. 22].

Таке розуміння дозволяє побудувати цілісну картину самовизначення в підлітковому віці, у рамках якої знаходить зміст мозаїка різних “самовизначень”, які зустрічаються в літературі. Особистісне самовизначення задає особисто значиму орієнтацію на досягнення певного рівня в системі соціальних відносин, ставить вимоги до нього, тобто задає соціальне самовизначення. На основі соціального самовизначення виробляються вимоги до певної професійної області, здійснюється (не без впливу багатьох інших факторів) професійне самовизначення.

На основі викладених позицій можна пояснити і двоїстий характер самовизначення, на який вказує Л. І. Божович, і “перехід від романтичної спрямованості до реального вибору”. “Позбавлені конкретності пошуки”, “романтичний характер”, відсутність будь-яких часових уявлень про майбутнє старших підлітків і молодших юнаків пояснюється тим, що ми маємо справу з особистісним самовизначенням, яке відбувається на рівні цінностей. Цінність же принципово є позачасовою, задаючи людині уявлення про майбутнє, вона не співвідносить його з тимчасовою віссю, із хронологією, тому що це інша розмірність – розмірність “значеннєвого майбутнього”.

Тимчасове майбутнє, тобто більш-менш точне планування свого життя в часі (життєвий план, який розуміється як система цілей), очевидно, виникає на рівні соціального самовизначення. Надалі ці два види уявлення про своє майбутнє співіснують, виконуючи різні функції: значеннєве майбутнє – функцію смислоутворення, і тимчасове – регулятивну функцію. Звідси та подвійність життєвих планів і перспектив, яка відзначається багатьма дослідниками [9, c. 24].

На основі всього вищевикладеного можна визначити співвідношення понять “Я-концепція” і “особистісне самовизначення”. Оскільки найбільш містким визначенням особистісного самовизначення буде процес формування єдиної значеннєвої системи, у якій злиті узагальнені уявлення про себе і узагальнені уявлення про світ, то можна говорити про те, що Я-концепція (як динамічна система уявлень про самого себе, сполучена з їх оцінкою) є чинником процесу особистісного самовизначення.

 

 

Період статевого дозрівання – один із найбільш відповідальних в житті людини. Вона вступає в цей період дитиною, є протягом нього підлітком, а по закінченню статевого дозрівання стає дорослим. Статеве дозрівання