Сальмонельозна інфекція у дітей клініко-генетична та морфологічна характеристика, сучасні підходи до лікування

Маркерами розвитку сальмонельозної інфекції є гаплотипи O (I) P (+) ; O (I) Rh (+) P (+) ; O (I) P (+) MN, які з високою достовірністю переважають у хворих на відміну від здорових. Гаплотипи крові O (I) Rh (+) P (+) ; O (I) P (+) MN; А (ІІ) Rh (+) P (+) MNHp2-1 є маркерами ризику септичної форми сальмонельозу. Схильність до розвитку тяжкої гастроінтестинальної форми виявлено в осіб з антигенними асоціаціями: A (II) Rh (-) M; B (III) P (+) Hp2-1; B (III) MNHp2-1; O (I) P (+) NHp2-2. Носії багатокомпонентних асоціацій – O (I) Rh (+) N; O (+) Rh (+) P (+) MNHp2-1; B (III) Rh (+) P (+) MNHp2-1 – схильні до середньотяжкого перебігу гастроінтестинальної форми сальмонельозу. Легкий перебіг захворювання асоціюється з гаплотипом A (II) Rh (+) P (+) MHp2-1.

На моделі реакції ізогемаглютинації встановлена подібність антигенної структури сальмонели та групоспецифічного фактора “Н” еритроцитів О (І) групи крові, що пояснює один із механізмів схильності до цієї інфекції дітей з О (І) групою крові, а також підтверджує факт взаємодії елементів імунного гомеостазу людини та мікроорганізмів як його екологічних супутників.

Зниження рівня сироваткового IgА та IgG в 1, 5 – 2 рази у хворих дітей різних вікових підгруп з різними формами сальмонельозу створює передумови до швидкого проникнення у внутрішнє середовище організму сальмонел і ендотоксинів, сприяє порушенню мікробіоценозу кишківника і розвитку умовно-патогенної флори, підсилює мікробну інвазію та інтоксикацію, чим визначає поняття ступеня тяжкості клінічної форми.

Головними органами-мішенями, до яких S. typhimurium проявляє тропізм, за даними експериментальних, гістоморфологічних та бактеріологічних досліджень, крім тонкого та товстого кишківника, печінки, селезінки та легень, є головний мозок та його оболонки. Міграція макрофагів, інфікованих сальмонелами, відбувається в органи, де представництво цих клітин найбільше (власна пластинка слизової оболонки інфікується через одну годину, купферовські клітини та клітини селезінки – через 6 годин, легеневі макрофаги та астроцити через – 24 години).

Морфологічними критеріями гастроінтестинальної форми сальмонельозу є різні гістоморфологічні варіанти ентероколіту (катаральний, ерозивний, псевдомембранозний, виразково-геморагічний, виразково-некротичний) та тубуло-інтерстиціальний нефрит. При септичній формі це транзиторне проникнення збудника через кишківник з мінімальним його ушкодженням (катаральний ентероколіт) і тотальне ушкодження печінки (серозний гепатит), легень (панбронхіт, абсцеси легень), головного мозку та його оболонок (менінгіт, менінгоенцефаліт).

Встановлена зміна етіологічної структури збудників сальмонельозу за 10 років свідчить, що в 1990-94 роках переважала S. enteritidis (66, 7%), починаючи з 1995 року, домінує S. typhimurium (95, 7%), мультирезистентний штам, нечутливий до 6 і більше антибіотиків (91, 2%).

За даними експериментальних та мікробіологічних досліджень найбільшу інгібуючу дію на S. typhimurium здіснюють антибактеріальні засоби з групи фторхінолонів – ципрофлоксацин (ципробай – 98, 5%, цифран – 97, 5%), заноцин – 94, 8% та цефалоспорини ІІІ покоління – цефтріаксон (офрамакс) – 95, 7%, які є препаратами вибору в комплексному лікуванні сальмонельозної інфекції.

Аналіз даних лікування сальмонельозу у дітей, зумовленого мультирезистентним штамом S. typhimurium, традиційними антибіотиками (поліміксин, гентаміцин, цефазолін, левоміцетин) показав, що воно асоціюється з довготривалим патологічним процесом, виникненням періоду “уявного благополуччя” з подальшим розвитком рецидиву захворювання, розвитком ускладнень та тривалим бактеріоносійством. Лікування антибіотиками нових поколінь (фторхінолони, цефалоспорини ІІІ покоління) супроводжується швидким зникненням симптомів інтоксикації (нормалізацією температури, частоти випорожнень), швидкою (5-7 день) санацією спинномозкової рідини та попередженням летальних випадків захворювання.

 

1. З метою попередження розвитку тяжких та летальних випадків сальмонельозу у дітей, а також призначення адекватної терапії лікарям – інфекціоністам запропоновано критерії діагностики та ризику розвитку різних ступенів важкості клінічного перебігу сальмонельозної інфекції, які представлені у вигляді алгоритму, до якого ввійшли вікові, анамнестичні та лабораторні дані з оцінкою кожної ознаки в балах.

При наявності у хворого суми діагностичних балів < -12 існує вірогідність розвитку легкого перебігу захворювання, при сумі балів > 13 – тяжкого перебігу сальмонельозної інфекції.

2. Для лікування тяжких гастроінтестинальних та септичних форм сальмонельозу у дітей запропоновано використання антибіотиків з групи фторхінолонів (ципрофлоксацину). Розроблені та апробовані схеми лікування дітей з різними клінічними формами сальмонельозу.

При септичній формі сальмонельозу фторхінолони слід застосовувати у вигляді інфузійного розчину протягом 3-4 днів, а потім у таблетках. При внутрішньовенному введені тривалість інфузії 15хв. при дозі препарату 100мг, 30хв. – при дозі 200мг. Можливе введення антибіотика струминно. Антибіотики слід призначати із розрахунку 15 мг/кг маси тіла двічі на добу через 12 годин. Максимальна доза повинна складати 20 мг/кг при сальмонельозному менінгіті. Тривалість лікування 10-15 днів. Доцільно при септичній формі фторхінолони використовувати як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з цефалоспоринами ІІІ покоління (цефтриаксоном в дозі 100мг/кг).

У випадках тяжких гастроінтестинальних форм сальмонельозу фторхінолони застосовувати в таблетках із розрахунку 10мг/кг маси тіла двічі на добу. Курс лікування 10 днів.

При середньотяжких гастроінтестинальних формах сальмонельозу фторхінолони призначати в разі відсутності ефекту від попередньої антибактеріальної терапії із