Програма та методичні рекомендації до лекційних та семінарських занять з курсу «ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ» для студентів Соціально-гуманітарного факультету, спеціальності 6.020302 Історія. / уклад. С.С. Баханова, Ю.В. Білай –Бердянськ.: БДПУ, 2014. – 77 с.

У 568 р. до Італії, без того вже спустошеної, вдираються племена лангобардів на чолі з Альбоіном, які знову взялися за розграбування країни. Самі вони перебували на вкрай примітивному рівні розвитку: жили родовим ладом, не були обізнані із землеробством, займалися відгінним скотарством. Тому родючі землі полишалися, а все, що було відбудовано Теодоріхом Великим, було зруйноване.

Поступово лангобарди перейшли до примітивного землеробства, в їхньому середовищі складаються ранні форми державних утворень. Найбільшим серед них стала Ломбардія.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1.Ле Гофф Ж. Цивилизация Средневекового Запада / Пер. с фр. – Москва, 1992. 

2.Ле Гофф Ж. Другое Средневековье: Время, труд и культура Запада / Пер. с фр. С.В.Чистяковой и Н.В.Шевченко; под ред. В.А.Бабинцева. – Екатерингбург, 2000. 

3.Лучицкая С.И. Культура и общество западноевропейского средневековья. – Москва, 1994. 3 

4.Мак-Ніл В. Піднесення Заходу. Історія людського суспільства. / Пер. з анг. Під ред. А. Галушки. – К., 2002. 

5.Парсамов С.С. Курс лекций по истории средних веков / Кировогр. гос. пед. ин-т им. В.К. Винниченко. – Вып. 1. Идеология и культура западноевропейского средневековья.– Кировоград, 1996. [Бібліогр. – С. 144–146]. 

6.Осокин Н.А. История средних веков. – Минск, 2003. 

7.Петрушевский Д.М. Очерки из экономической истории средневековой Европы. – Москва, 1928. 

8.Порьяз А. Мировая культура: Средневековье. – Москва, 2001.

Франкська держава Меровінгів.

1.Перші Меровінги. 

2.Початки держави Хлодвіга І.  

3.Зовнішня та внутрішня політика Хлодвіга І. 

4.Франкське суспільство за даними “Салічної правди”. 

5.Стосунки держави і церкви. 

 

Самостійна робота

1.Хроноголічна таблиця «Держава Хлодвіга»

2.Позначити на карті Франкську державу Меровінгів

3.Виконати лабораторну роботу

 

Методичні рекомендації

Держава Меровінгів: утворення, політичний устрій та основні віхи історії. Реферат

У 486 р. внаслідок франкського завоювання в Північній Галлії виникла Франкська держава, на чолі якої стояв вождь салічних франків Хлодвіг (486-511) з роду Меровея (народжений морем, звідси династія Меровінгів)

Так розпочався перший період історії Франкської держави - з кінця V до кінця VII ст., названий меровінзьким. За Хлодвіга була завойована Аквітанія (507), за його наступників - Бургундія (534), остготи відступили франкам Прованс (536).

До середини VI ст. Франкська держава включала майже всю територію колишньої римської провінції Галлії. Франки підпорядкували собі також кілька германських племен, що жили за Рейном: верховну владу франків визнали тюринги, алемани і бавари; сакси вимушені були платити їм щорічну данину.

Франкська держава проіснувала значно довше, ніж інші варварські королівства континентальної Європи. Процес феодалізації відбувався тут у формі синтезу пізньоримських і германських родоплемінних відносин.

Найважливішим джерелом для вивчення суспільного устрою франків (переважно Північної Галлії) в меровінзький період є одна з найвідоміших варварських "правд" - "Салічна правда". Це запис судових звичаїв салічних франків, зроблений, як вважають, на початку VI ст., тобто ще за життя (а можливо, і за наказом) Хлодвіга. Римський вплив позначився тут набагато менше, ніж в інших варварських "правдах", і виявляється головним чином у зовнішніх рисах: латинська мова, штрафи в римських грошових одиницях.

"Салічна правда" відображає архаїчні порядки первіснообщинного ладу, що існували у франків ще до завоювання. Але в ній містяться і нові дані - відомості про зародження майнової і соціальної нерівності, приватної власності на рухоме майно, права успадкування на землю і, нарешті, держави.

Франкське королівство меровінзького періоду з кінця VI - початку VII ст. було вже ранньофеодальним суспільством, хоча процес феодалізації в ньому розвивався досить повільно. Аж до кінця VII ст. основним станом цього суспільства залишалися вільні дрібні землевласники, на півночі ще об'єднані у вільні общини-марки. Початок феодалізації франкського суспільства супроводжувався зародженням ранньофеодальної держави.

Король зосередив у своїх руках усі функції державного управління, центром якого став королівський двір. Влада короля ґрунтувалася передусім на тому, що він був найбільшим землевласником у державі, очолював численну, особисто віддану йому дружину.

Державою король управляв як особистим господарством: дарував своїм наближеним у приватну власність ті землі, що раніше становили всенародну, племінну власність, довільно розпоряджався державними прибутками, що надходили до нього у вигляді податків, штрафів і торгового мита.

Королівська влада спиралася на підтримку класу великих землевласників. З моменту виникнення держава всіляко захищала інтереси цього класу феодалів і сприяла своєю політикою розоренню і закабаленню вільних общинників, зростанню великої земельної власності, організовувала нові завоювання.

У центральному управлінні Франкської держави збереглися лише слабі залишки минулої первіснообщинної організації у вигляді щорічних військових оглядів - "березневих полів".

Вимушені рахуватися з великими землевласниками, франкські королі періодично скликали збори найзначніших магнатів, де обговорювали загальнодержавні питання.

Управління графством - більшою територіальною одиницею - цілком перебувало в руках королівської посадової особи - графа, який був головним суддею и графстві й стягував на користь короля третину всіх судових штрафів.

Найповніше збереглося самоврядування в сільській общині, яка на сільському сході обирала своїх посадових осіб, творила суд за дрібними правопорушеннями і стежила, щоб дотримувалися звичаї марки.

Зростання великого землеволодіння і приватної влади великих землевласників вже за сина Хлодвіга призвело до ослаблення королівської влади. Позбувшись унаслідок щедрих