Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Щастя в етичній концепції “Конкордизму” Володимира Винниченка

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 

однак, у Винниченка набула своєї інтерпретації, через що і розвінчання ним християнської моралі мало іншу природу, не пов’язану ні з індивідуалістичною філософією Ніцше, ні з причетною до неї ідеєю морального нігілізму. Його моральний принцип “чесності з собою”, уявлення про “вищих людей” виникли як похідні зазначеної “формули” духовного перебігу століть, але були, водночас, продуктом власних пошуків істини та гармонії і різнилися від “методу” Ніцше, його Надлюдини, передусім, своїми якісними характеристиками; 

- формування світогляду письменника, зокрема уявлення про сенс життя і щастя, подається у контексті модерністичної філософії і розглядається як комплексна проблема морального вибору. Вибір Винниченка, життєвий і громадянський (у тому числі і як політичного діяча), детермінований його марксистськими уподобаннями, які згодом вкарбувалися у свідомість як певна етична мрія, що втілювала ідеал свободи – “всебічне визволення”. Це спростовує однозначність характеристик “мінливої” і “непевної” особистості Винниченка і виправдовує її визначення як представника типу “етики кінцевої мети”; водночас, у власній моделі вдосконалення людства, він органічно поєднав свої соціальні і політичні ідеали з модерною філософією; 
- проблеми свободи, вибору, гармонії, які порушував у своїх творах письменник, не лише продовжують традиції гуманістично-екзистенціальної філософії, але і збагачують їх, наповнившись соціальним змістом. Акцентуючи на значущості соціальної залежності людини – “чесність з собою одночасно є чесністю з іншими”, – Винниченко виводить із сфери абстракції категоріальну дихотомію “Я – Інший” і, запровадивши як екзистенціальну категорію узгодження людської спільноти (“інстинкт громадськості”), виходить на рівень європейського духовного розвитку, де найближче до проблем такого роду стояли французькі екзистенціалісти; 
- у роботі дістало подальший розвиток обгрунтування визнання, що в українській культурі початку століття Винниченко є митцем, найбільше пов’язаним з психоаналітичним вченням З. Фрейда. Виявлено особливості ідентифікації письменника з героями його власних творів, через яку відбувався процес “самовиховування” Винниченка у морально-етичному плані. Методом співставлення автора і літературних героїв (у психоаналітичному розумінні) вибудовується і аналізується альтернативна категорія “інстинкт – новий моральний принцип” під кутом зору проблеми людського щастя, в результаті чого розшифровується домінанта змісту моральної культури в творчості Винниченка, яка визначається рухом у напрямку до вічних істин; 
- вперше у контексті вивчення еволюції етичних поглядів Винниченка розглядається так звана “французька доба” – останній період життя і творчості письменника в еміграції, період самотності і переоцінок, коли концепція “творення щастя” набула цілісності і завершеності й виросла у теорію; відзначається, що світоглядна парадигма Винниченка органічно сприйняла індійську філософську традицію і збагачувалася знаннями Живої Етики, аналізується наповненість принципу “чесності з собою” через призму всезагальної єдності, рівноваги і всеохоплюючого гуманізму буддистської філософії; 
- ключовим вихідним моментом у намірах Винниченка створити систему будування щастя було “відкриття” ним того, що існує “досвід щастя”: завдяки спогадам відбувається процес відтворення щасливих миттєвостей. Його концепція творення щастя являє собою процес роботи над власною особистістю, самовдосконалення, і досягається відповідною системою поведінки. У межах аналізу Винниченкової “конкордистської” системи тлумачаться такі основоположні поняття як рівновага, повнота і цілісність буття, проблеми кохання, шлюбу, дітонародження висвітлюються через призму категорії “інстинкт – розум”, правила поведінки розглядаються у співвідношенні до власного стилю життя письменника, а реалізація ідеї щастя – як філософський образ його творчості. 
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки дисертації сприяють поглибленню освоєння та вивчення духовної спадщини української культури саме в етико-культурологічному її аспекті, надають можливість більш повно і об’єктивно характеризувати таку видатну і, в той же час, складну, мало вивчену постать В. Винниченка, зрозуміти, чим зумовлено звернення до теми щастя, оцінити зміст його філософсько-етичного доробку і, нарешті, визначити місце та роль його теорії у збереженні й оновленні евдемоністичної традиції в історії етичної думки. 
Матеріали дисертації можуть бути використані викладачами вузів і шкіл для розробки курсів історії України, вітчизняної філософії та культури, курсу історії української літератури ХХ століття. 
Апробація результатів дисертації здійснювалася у доповідях та повідомленнях на науково-практичних конференціях: “Проблеми соціальних і гуманітарних наук” (Миколаїв, 1996), “Дні науки” філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1996), “Етика та естетика в структурі сучасного гуманітарного знання” (Київ, 1997), висновки роботи обговорювалися на засіданнях кафедри етики, естетики та культурології Київського університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1998), на науково-методологічних семінарах кафедри історії і культурології Слов’янського державного педагогічного інституту (Слов’янськ, 1998) та на кафедрі філософії Академії внутрішніх справ України (Київ, 1998), використовувалися під час читання лекцій з історії культури на економічному факультеті Київського університету, а також були представлені в авторських публікаціях. 
Структура дисертації обумовлена внутрішньою логікою розкриття теми дослідження, характером предмету, що вивчається, а також метою та завданнями дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. 
 
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
 
У ВСТУПІ обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається об’єкт, предмет, мета і завдання роботи, розкривається її наукова новизна і практичне значення, відображається апробація результатів дослідження. 
ПЕРШИЙ РОЗДІЛ “Етико-культурологічне підгрунтя формування проблеми щастя у В. Винниченка” є певним методологічним фундаментом і у контексті загального висвітлення теми дослідження виконує допоміжну роль. У ньому розглядаються основні теорії щастя як певна сумарна тенденція, загальна орієнтація розвитку даної проблеми в історії етичної думки. Звернення до
Фото Капча